Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 466/8921/20
провадження № 61-20497св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Ванівського О. М., Мельничук О. Я., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 02 жовтня 1993 року між ним та відповідачем зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2001 року. У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказував на те, що за час шлюбу вони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею квартири 51,8 кв. м, яка оформлена на ОСОБА_2 та дочку ОСОБА_3 .
Зазначав, що вказана квартира здається в оренду, орендну плату отримає відповідач, однак як йому стало відомо, відповідач має намір продати квартиру. Згоду на продаж він не давав. Вважав, що такі дії відповідача порушують його право власності.
Із урахуванням зазначеного та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив визнати 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя та визнати за ним право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року, ухваленим у складі судді Едера П. Т., позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 спільним майном подружжя.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що 1/2 частини спірної квартири є спільним майном подружжя, а відповідач не спростувала презумпцію спільності права власності подружжя на майно, придбане за час шлюбу, а тому дійшов висновку про поділ вказаного нерухомого майна між сторонами у рівних частках.
Також суд першої інстанції, установивши, що позивач дізнався про порушення свого права у 2019 році, коли відповідач вимагала від позивача згоду на продаж спірної квартири, а у листопаді 2020 року звернувся до суду з цим позовом, а тому дійшов висновку про те, що позивач звернувся до суду з позовом про поділ майна подружжя в межах строку позовної давності.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Якібчука П. П. задоволено частково, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони не підтримують подружніх відносин з квітня 1999 року, що підтверджували свідки, а спірну квартиру відповідачем придбано в липні 1999 року, тобто після припинення подружніх відносин, а тому квартира АДРЕСА_1 не є спільною сумісною власністю подружжя.
Також апеляційний суд зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, однак, враховуючи те, що позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, а суд не встановив порушення прав або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого той звернувся до суду, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірна квартира не є спільним майном подружжя, не врахував, що відповідач не довела, що спірна квартира придбана за її особисті кошти, не зверталась до суду з позовом про визнання спірної квартири її особистою власністю та не спростувала презумпцію спільності майна. Судове рішення апеляційного суду ґрунтується виключно на припущеннях.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У строк, визначений судом, заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С., від 01 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2022 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 жовтня 1993 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 04 вересня 2001 року (справа № 2-4907/2001).
Згідно з договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дольницькою Л. М. за реєстровим № 2857 від 31 липня 1999 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 51,8 кв. м.
Пунктом 2 договору купівлі-продажу від 31 липня 1999 року визначено, що продаж вчинено за 29 050,00 грн, з яких 10 375,00 грн покупці сплатили продавцю до підписання цього договору, а решту суми - 18 675,00 грн зобов`язуються сплатити до 01 серпня 2002 року.
Згідно з копією реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 18 серпня 1999 року, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 .
Відповідно до копії реєстраційного посвідчення серії НОМЕР_2, виданого Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 18 серпня 1999 року, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_2 .
У грудні 2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив застосувати до позовних вимог ОСОБА_1 строк позовної давності (а. с. 29-32).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам постанова апеляційного суду не відповідає.
Щодо суті спору
Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцевих положень" Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.
До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.
Відповідно до статті 13 Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України) права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.
Отже, до спірних правовідносин, ураховуючи зазначені правові норми, порядок набуття спільного майна та його правовий режим повинен визначатися за нормами КпШС України, який був чинним на час набуття спірного нерухомого майна.
Статтею 22 КпШС України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.