Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/2186/20
провадження № 61-6827св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І., від 29 червня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
АТ КБ "ПриватБанк", в якому просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на його користь 2 147 635, 23 грн, з яких: 837 787, 25 грн - проценти по вкладу за період з 16 жовтня 2017 року по 04 вересня 2019 року, 188 136, 82 грн - 3 % річних за період з 19 лютого 2017 року по 04 вересня 2019 року за прострочення повернення вкладу, 661 759, 92 грн - інфляційні нарахування за період з лютого 2017 року по серпень 2019 року включно за прострочення повернення вкладу, 459 951, 24 грн - інфляційні нарахування за період з лютого 2017 року по січень 2020 року включно за прострочення сплати процентів.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 16 березня 2009 року між ОСОБА_2 і ПАТ КБ "Приватбанк" укладено договір № SAMDN01000705377661 (вклад "Депозит VIP").
15 жовтня 2017 року між ОСОБА_2, як первісним кредитором, і ним, як новим кредитором, укладено договір відступлення прав вимоги за депозитним договором від 16 березня 2009 року № SAMDN01000705377661 у загальному розмірі 4 061 920,23 грн, які складаються із суми вкладу та суми процентів, нарахованих по 15 жовтня 2017 року включно, а також угоду до зазначеного договору, за умовами якої новий кредитор одержав право вимагати від АТ КБ "ПриватБанк" виконання зобов`язань по сплаті суми процентів по вкладу за депозитним договором за весь період після 15 жовтня 2017 року до дати фактичного повернення вкладу, суми інфляційних нарахувань, 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а також суми штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені тощо), компенсацій і відшкодувань згідно із законодавством України за весь час прострочення виконання боржником зобов`язань за депозитним договором.
Посилався позивач також на те, що з метою одержання вкладу і процентів за депозитним договором він, як новий кредитор, звертався до відповідача як усно, так і письмово із заявами від 23 жовтня 2017 року та від 28 листопада 2019 року про сплату грошових коштів шляхом перерахування відповідних сум на його банківський рахунок, але банк проігнорував вказані звернення, у зв`язку із чим він звернувся до суду.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 758/14151/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 2 469 253,43 грн - депозитний вклад,
1 592 666,80 грн - проценти за період з 17 березня 2014 року по 15 жовтня 2017 року.
З урахуванням наведеного, а також того, що сума вкладу та процентів, нарахованих станом на 15 жовтня 2017 року, була сплачена йому лише
04 вересня 2019 року внаслідок примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача проценти, нараховані з 16 жовтня 2017 року по 04 вересня 2019 року, а також 3 % річних та інфляційні нарахування, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, у межах останніх трьох років, які передували зверненню до суду із цим позовом.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач АТ КБ "ПриватБанк" заперечував проти задоволення позову, посилаючись на неправильність розрахункового періоду та помилковий розмір відсотків, які застосовувалися при розрахунку. Зазначав, що позивач звернувся із заявою про сплату грошових коштів за договором лише
23 жовтня 2017 року, а тому з урахуванням положень пункту 16 договору нарахування відсотків, передбачених статтею 1070 ЦК України, можливе лише з 26 жовтня 2017 року до 30 серпня 2019 року (дата списання коштів з банківського рахунка боржника). При цьому надав суду свій розрахунок процентів (за період з 16 жовтня 2017 року по 29 серпня 2019 року), 3 % річних (за період з 19 лютого 2017 року по 29 серпня 2019 року) та інфляційних нарахувань (за період з 18 лютого 2017 року по 29 серпня
2019 року - за прострочення повернення вкладу; та з 16 жовтня 2017 року по 29 серпня 2019 року - за прострочення сплати процентів).
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня
2021 року, з урахуванням ухвали Подільського районногосуду міста Києва від 14 грудня 2021 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" задоволено повністю.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму грошових коштів у розмірі 2 147 635, 23 грн, з яких: 837 787, 25 грн - проценти по вкладу за період з 16 жовтня 2017 року по 04 вересня 2019 року;
188 136, 82 грн - три проценти річних за період з 19 лютого 2017 року по
04 вересня 2019 року за прострочення повернення вкладу; 459 951,24 грн - інфляційні нарахування за період з лютого 2017 року по січень 2020 року включно за прострочення сплати процентів; 661 759,92 грн - інфляційні нарахування за період з лютого 2017 року по серпень 2019 року включно за прострочення повернення вкладу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2018 року у справі № 758/14151/17 встановлено факт прострочення повернення банком вкладу на суму
2 469 253,43 грн, розмір процентної ставки по вкладу - 18 %, правильність розрахунку простроченої суми процентів по вкладу за період з 17 березня 2014 року по 15 жовтня 2017 року, а тому з урахуванням того, що вклад знаходився у розпорядженні банку також після 15 жовтня 2017 року та повернутий позивачу лише 04 вересня 2019 року, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за період з 16 жовтня 2017 року до 04 вересня 2019 року, а також 3 % річних та інфляційні нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення повернення банком вкладу і сплати процентів за договором.
Основний зміст та мотиви рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року апеляційну скаргу представника АТ КБ "ПриватБанк" - Тузової В. О. задоволено частково, рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 3 % річних за прострочення повернення вкладу в сумі 188 136, 75 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення повернення вкладу в сумі 661 157, 92 грн.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за прострочення повернення процентів в сумі 426 446, 41 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення процентів по вкладу за період з 16 жовтня 2017 року по
04 вересня 2019 року та інфляційних втрат відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції не урахував, що договірні відносини між сторонами припинилися 26 жовтня 2017 року, а тому відсутні правові підстави для стягнення процентів за договором за ставкою в розмірі 18 %. Крім того, здійснивши свій розрахунок 3 % річних за прострочення повернення вкладу, інфляційних втрат за прострочення повернення вкладу, а також за прострочення сплати процентів в межах заявленого позивачем періоду, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зміни зазначених сум, які стягнуті за рішенням суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
20 липня 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у частині задоволених позовних вимог та в цій частині повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі
№ 6-1329цс16, постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі
№ 761/7165/17.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не увернув уваги на те, що
АТ КБ "ПриватБанк" виконав грошове зобов`язання 30 серпня 2019 року, а тому відсутні правові підстави для нарахування 3 % річних та інфляційних нарахувань за період з 30 серпня 2019 року по 04 вересня 2019 року. Крім того. Посилається на неправомірність нарахування інфляційних втрат за лютий 2017 року, оскільки з урахуванням позовної давності та дати подання позову (18 лютого 2020 року) стягнення зазначених втрат можливе лише з 18 лютого 2017 року, у зв`язку із чим індексація має застосовуватися з наступного місяця (з березня 2017 року).
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №758/2186/20.
12 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, такими, що не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції правильно визначив дату виконання відповідачем договірних зобов`язань (04 серпня 2019 року), оскільки саме цього дня грошові кошти надійшли на рахунок позивача. Зазначене відповідає положенням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів", згідно з якими переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або видачі її у готівковій формі. Крім того, з огляду на відсутність заяви відповідача про застосування позовної давності безпідставними є доводи касаційної скарги щодо неправильного нарахування інфляційних втрат, починаючи з лютого 2017 року з посиланням на пропуск позовної давності.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 березня 2009 року у м. Севастополі АР Крим між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено договір банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") зі змінами згідно з додатковою угодою від 16 березня
2009 року, за яким ОСОБА_2 розмістив на депозитному рахунку у
ПАТ КБ "ПриватБанк" вклад у сумі 345 170,23 грн під 18 % річних строком на 12 місяців з 16 березня 2009 року по 16 березня 2010 року включно. Нарахування процентів за вкладом здійснюється щомісячно. Умовами вказаного договору передбачено неодноразове автоматичне продовження його строку без явки клієнта до банку при відсутності заяви клієнта про повернення вкладу.
15 жовтня 2017 року між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_1 набув право вимоги за договором банківського вкладу (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року, а саме право вимагати від ПАТ КБ "ПриватБанк" виконання грошових зобов`язань у загальному розмірі 4 061 920,23 грн, які складаються із суми вкладу та суми процентів по вкладу, нарахованих по 15 жовтня 2017 року включно, а також право звертатися в досудовому, позасудовому та судовому порядку з вимогою про виконання відповідачем грошового зобов`язання та інші права, які відповідно до законодавства України належать кредитору у зобов`язанні.
Крім того, 15 жовтня 2017 року ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали угоду до договору відступлення права вимоги, за умовами якої новий кредитор одержав право вимагати від ПАТ КБ "Приватбанк" (боржника) виконання зобов`язань по сплаті суми процентів по вкладу за депозитним договором за весь період після 15 жовтня 2017 року до дати фактичного повернення вкладу боржником, суми інфляційних нарахувань, 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а також суми штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені тощо), компенсацій і відшкодувань згідно із законодавством України за весь час прострочення виконання боржником зобов`язань за депозитним договором.
У жовтні 2017 року первісний кредитор ОСОБА_2 направив ПАТ КБ "ПриватБанк" примірник договору відступлення права вимоги від 15 жовтня 2017 року та повідомлення від 19 жовтня 2017 року про відступлення права вимоги за договором № SAMDN01000705377661 від 16 березня 2009 року, в якому, зокрема, просив сплатити вклад і проценти на користь ОСОБА_1 на банківський рахунок останнього, а ОСОБА_1 направив ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву про сплату грошових коштів від 23 жовтня 2017 року, в якій також просив негайно сплатити на його банківський рахунок вклад та проценти за договором № SAMDN01000705377661 (вклад "Депозит VIP") від 16 березня 2009 року у загальному розмірі 4 061 920,23 грн.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 квітня 2018 року у справі №758/14151/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2019 року та постановою Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1
2 469 253,43 грн - депозитний вклад, 1 592 666,80 грн - проценти за період з 17 березня 2014 року по 15 жовтня 2017 року за депозитним договором, а всього стягнути 4 061 920,23 грн.
Вклад та проценти, нараховані по 15 жовтня 2017 року, були сплачені ОСОБА_1 04 вересня 2019 року за результатами примусового виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.