Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 463/680/19
провадження № 61-6597св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1,
відповідач - Концерн "Військторгсервіс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Концерна "Військторгсервіс" на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 жовтня 2019 року в складі судді Стрепка Н. Л. та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Ванівського О. М., Мельничук О. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Концерна "Військторгсервіс" про визнання права на користування квартирою.
Свої вимоги обґрунтовували тим, що10 лютого 1982 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу у Львівську окружну майстерню по ремонту мехагрегатів продовольчої служби ПрикВО, яка в подальшому перейменована в ремонтну майстерню техніки продовольчої служби ПрикВО, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці. З цього часу він проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
28 вересня 1990 року на підставі спільного рішення РТК і профспілкового комітету Ремонтної майстерні техніки продовольчої служби ПрикВО ОСОБА_1 було надано житлове приміщення площею 18 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . 14 лютого 1994 року на засіданні профспілкового комітету РМТП ПрикВО для покращення житлових умов ОСОБА_1 вирішено надати додатково суміжну кімнату площею 26,1 кв. м в якості житла.
Наказом Міністерства оборони України від 05 квітня 2007 року № 123 припинено діяльність ДП "Львівська ремонтна майстерня техніки продовольчої служби" та реорганізовано підприємство шляхом приєднання до Концерна "Військторгсервіс", який став правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП "Львівська ремонтна майстерня техніки продовольчої служби", на баланс якого передано, зокрема, будівлю за адресою: АДРЕСА_2, яка в подальшому передана на баланс філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерна "Військторгсервіс". У передавальному акті вказано, що будівля-контора, другий поверх якої використовується як гуртожиток, де проживає чотири сім`ї.
На цей час позивачі займають житло площею 43,9 кв. м згідно з планом частини площі другого поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що затверджений начальником філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс".
Відповідно до технічного паспорта на будівлю за вказаною адресою приміщення, які використовують позивачі як житло, позначені номерами: 19 (площа 6,4 кв. м), 20 (площа 11,4 кв. м), 21 (площа 26,1 кв. м) і складають кімнату/квартиру № 6 . Разом із позивачем ОСОБА_1 у спірних приміщеннях проживає його дружина ОСОБА_2 та їхня донька ОСОБА_1 . Всі вони є зареєстрованими у вказаних приміщеннях.
Позивач ОСОБА_1 і його дружина ОСОБА_2 є особами із інвалідністю третьої групи, вносять плату за користування спірними приміщеннями, однак їхнє право на користування приміщеннями не визнається відповідачем, що підтверджується фактом відключення з 01 червня 2009 року будинку АДРЕСА_2 від газо-, електро- та водопостачання, внаслідок чого вони не мають доступу до користування цими послугами.
У зв`язку з наведеним ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 просили визнати за ними право на користування квартирою АДРЕСА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 17 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1 право на користування квартирою АДРЕСА_4, загальною площею 43,9 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задоволення позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 отримав у користування як житло спірні приміщення, в яких проживає з 1990 року. Після одруження із ОСОБА_2 остання проживає в спірних приміщеннях з чоловіком. Після народження їх спільної дитини ОСОБА_1 вона також проживає разом із батьками. Позивачі є зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2 . Відкрито користуються спірними приміщеннями, за що сплачують відповідну плату. Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_1 не мають у власності іншого нерухомого майна. Позивач ОСОБА_2 у власності іншого нерухомого майна в місті Львові також не має, має частку в квартирі в смт Поморяни Золочівського району Львівської області. Позивачі використовують спірні приміщення для свого проживання та, не маючи згоди відповідача, не можуть забезпечити собі належних умов для цього без отримання належних комунальних послуг (водо-, газопостачання). Відповідачем не надано належних і допустимих доказів, що позивачі незаконно отримали для проживання спірні приміщення. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу Концерна "Військторгсервіс" залишено без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 жовтня 2019 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Концепція "житла" за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. "Житло" - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання "житлом", що спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 за місцем роботи були надані спірні приміщення для проживання, в яких він разом із членами своєї сім`ї зареєстрований і вже тривалий час проживає, використовуючи приміщення, як житло, позивачі вносять відповідну плату за користування цими приміщеннями та оплачують надані комунальні послуги, а доказів, які б підтверджували незаконне використання ним спірних приміщень, не надано, в колегії суддів не має правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, задовольнивши вимогу позивачів про визнання за ними права на користування спірними приміщеннями квартири.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
19 квітня 2021 року Концерн "Військторгсервіс" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 17 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції представник Концерн "Військторгсервіс" зазначає, що:
- позов подано до Концерна "Військторгсервіс", при цьому до участі у справі судом не залучено Міністерство оборони України, як орган управління майном. Тому оскаржені рішення стосуються прав та інтересів Міністерства оборони України. Майно Концерна "Військторгсервіс" закріплено за ним на праві господарського відання;
- позивачі посилаються на передавальний акт від 29 листопада 2009 року, яким на баланс філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерна "Військторгсервіс" було передано будинок за адресою: АДРЕСА_2, на балансі якої він перебуває і до цього часу. Разом із тим, зазначення в передавальному акті, що "будівля контора, другий поверх використовується як гуртожиток, де проживає 4 сім`ї", за адресою: АДРЕСА_2, не надає правового режиму цій будівлі, як гуртожитку, та не визначає будівлю взагалі, як житлову. Тому у позивачів відсутнє право на проживання у приміщеннях за вказаною адресою, оскільки такі приміщення не належать до житлового фонду;
- позивачі не надали доказів на підтвердження того, чи мало право ДП "Львівська ремонтна майстерня техніки продовольчої служби" та його профспілкові органи приймати рішення про надання ОСОБА_1 приміщень для проживання за зазначеною, чи одержувало це підприємство відповідну попередню згоду на виділення вказаного приміщення для проживання від органу управління майном - Міністерства оборони України;
- приміщення, зайняте позивачами, не є житловим і не є гуртожитком;
- реєстрація місця проживання фізичної особи за адресою нежитлового приміщення є неправомірною.
Короткий зміст відзиву
У травні 2021 року ОСОБА_1 надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення - без змін.
У відзиві представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- ОСОБА_1 разом із сім`єю вселився у займане житло законно, не займав його самоправно. Позивачі користуються ним відкрито протягом багатьох років, вносять плату за проживання на користь Концерну "Військторгсервіс", постійно дбають про належні житлові умови у квартирі. Іншого житла у позивачів немає. До відключення електроенергії позивачі також належно сплачували відповідні рахунки, оплачують послуги з водопостачання;
- спірне приміщення відповідають категорії "житло";
- відповідач безпідставно посилається на статтю 58 ЖК УРСР, оскільки ОСОБА_1 разом із дружиною та донькою були законно вселені на підставі спільного рішення органу відповідної організації та її профспілкового комітету, що відповідало нормам статті 53 ЖК УРСР.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року касаційну скаргу Концерна "Військторгсервіс" (в частині підстави касаційного оскарження - неврахування в оскарженому судовому рішенні висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року у справі № 405/344/15-ц) визнано неподаною та повернуто скаржнику.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі; витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 8 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 13 липня 2001 року, є особами із інвалідністю третьої групи, що підтверджується копіями пенсійних посвідчень. Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є їхньою донькою.
З 10 лютого 1982 року до 15 вересня 2008 року ОСОБА_1 працював на різних посадах у Львівській окружній майстерні по ремонту мехагрегатів продовольчої служби ПрикВО, в подальшому - філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивача.
Наказом міністра оборони України від 05 квітня 2007 року № 123 припинено діяльність Львівської ремонтної майстерні техніки продовольчої служби, реорганізовано її шляхом приєднання до концерна "Військторгсервіс".
На баланс концерну було передано, в тому числі, приміщення за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується відповідними передавальними актами.
Відповідно до виписки з протоколу засідання від 28 вересня 1990 року № 8 спільного засідання РТК і профкому РМТПС ПрикВО встановлено, що ОСОБА_1 надано в житлово-адміністративній будівлі за адресою: АДРЕСА_2, житлову площу 18 кв. м.
14 лютого 1994 року на засіданні профспілкового комітету РМТП ПрикВО для покращення житлових умов ОСОБА_1 вирішено надати додатково суміжну кімнату площею 26,1 кв. м у якості житла, що підтверджується випискою з протоколу.
На цей час позивачі займають загальну площу 43,9 кв. м згідно з планом частини площі другого поверху будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що затверджений начальником філії "Управління торгівлі Західного оперативного командування" Концерну "Військторгсервіс".
Відповідно до технічного паспорта на будівлю за вказаною адресою, приміщення, які використовують позивачі як житло, позначені номерами: 19 (площа 6,4 кв. м), 20 (площа 11,4 кв. м), 21 (площа 26,1 кв. м).
Позивачі зареєстровані у встановленому законом порядку у спірних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2, зокрема: ОСОБА_1 - з 04 жовтня 1990 року, ОСОБА_2 - з 28 лютого 2002 року, а їхня донька ОСОБА_1 - з 03 серпня 2005 року, що підтверджується копією будинкової книги та їхніми паспортами.
ОСОБА_1 здійснював оплату за користування спірними приміщеннями та наданими комунальними послугами, що підтверджується відповідними копіями квитанцій.
Згідно інформаційних довідок від 17 жовтня 2019 року № 185068041 та № 185069813 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у власності ОСОБА_1 і ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно.
Відповідно до інформаційної довідки від 17 жовтня 2019 року № 185068896 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить Ѕ частина квартири АДРЕСА_5, загальна площа квартири 56,7 кв. м.
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Щодо посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 910/12224/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц, та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України
У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.