Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 572/2403/20
провадження № 61-3586св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Сарненського районного суду Рівненської області
від 17 листопада 2021 року у складі судді Довгого І. І. та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С. та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2022 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Ковальчук Н. М., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про повернення банківського вкладу, процентів за користування вкладом, стягнення пені та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим що 02 вересня 2013 року ОСОБА_2, який працював на посаді керівника відділення головного спеціаліста з продажу послуг клієнтам і касовим апаратам, головним менеджером з обслуговування клієнтів Сарненського відділення № 1 АТ КБ "ПриватБанк" в приміщенні
АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір банківського вкладу Стандарт
№ SAMDNWFD0070002073600 на строк 366 днів з 02 вересня 2013 року
до 02 вересня 2014 року з виплатою процентів за ставкою 8 % річних та внесено ним 30 000,00 дол. США.
Після одержання ОСОБА_2 коштів, ОСОБА_1 було вручено примірник договору, який був підписаний та скріплений відтиском печатки банку.
03 вересня 2014 року він звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" про повернення банківського вкладу з процентами. Однак з урахуванням постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 29 серпня 2014 року № 540 "Про введення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного
та валютних ринків України" щодо обмеження видачі (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів кошти були перераховані на видану депозитну банківську картку № НОМЕР_1
та видавались частинами.
13 жовтня 2014 року ОСОБА_2, отримавши депозитну банківську картку позивача, заволодів залишком депозитних коштів в сумі 9 570,00 дол. США. Маючи депозитну банківську картку та отримавши інформацію про його пенсійний рахунок, ОСОБА_2 перерахував на інший банківський рахунок та заволодів пенсійними коштами в сумі 13 456,00 грн.
Відповідно до договору та у розділі "Дані по вкладу", що роздрукований
та оформлений 02 вересня 2013 року, сума вкладу складає 30 000,00 дол. США, залишок яких на 13 жовтня 2014 року становив 9 570,00 дол. США.
Вважає, що у даних правовідносинах виникають саме зобов`язальні, а не деліктні правовідносини. Позивач вказує, що він вправі вимагати повернення вкладу
і процентів за його користування, а не відшкодування шкоди, оскільки шкода
в таких випадках завдається банку, а він, як споживач, є захищеним. Між сторонами наявні договірні (зобов`язальні) правовідносини, адже кошти
на вклад одержала службова особа банку із видачею договору.
30 грудня 2020 року подав у Сарненське відділення банку заяву про дострокове розірвання договору, повернення вкладу та процентів за період із вересня
2014 року до 10 січня 2021 року. Його вимоги банк до тепер не виконав, чим порушив його майнові права. Крім того, обґрунтованою вважає вимогу про сплату йому пені у розмірі трьох процентів вартості роботи, що передбачено частиною 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Будучи особою похилого віку, він зазнав душевних страждань та пережив емоційний стрес у зв`язку з порушенням працівником банку його права власності на грошові кошти, а тому вимагає присудження моральної шкоди в сумі 100 000,00 грн.
З наведених підстав просив стягнути з відповідача на його користь: суму банківського вкладу у розмірі 123 959,08 грн; суму процентів за користування банківським вкладом за період 02 вересня 2014 року до 02 вересня 2020 року
у розмірі 72 748,40 грн; пеню у розмірі 407 184,22 грн за період із 11 січня
2021 року до дати прийняття рішення; 13 456,00 грн, які знаходились на рахунку пенсійної картки; 100 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 123 959,08 грн
за договором банківського вкладу. Зобов`язано АТ КБ "ПриватБанк" нарахувати та виплатити проценти позивачу у розмірі 0,08 % річних за період з 02 вересня 2014 року до 02 вересня 2020 року за договором банківського вкладу. Стягнуто
з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 123 959,08 грн пені. Стягнуто
з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 13 456,00 грн пенсійних коштів. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого 2020 року встановлено вину ОСОБА_2 щодо незаконного заволодіння залишком депозитного вкладу та пенсійних коштів ОСОБА_1 вони підлягають стягненню із відповідача
на користь позивача з урахуванням усіх нарахованих відсотків та пені, а також моральної школи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано частково та відмовлено ОСОБА_1
в задоволенні позову про стягнення процентів за користування банківським вкладом та пені. Рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди змінено та зменшено її розмір з 100 000,00 грн до 20 000,00 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині стягнення залишку депозитного вкладу та пенсійних коштів, проте зазначив,
що зобов`язання АТ КБ "ПриватБанк" нарахувати та виплатити ОСОБА_3 проценти у розмірі 0,08% річних за період з 02 вересня 2014 року до 02 вересня 2020 року за договором банківського вкладу, судом попередньої інстанції
не враховано, що виплата передбачених процентів поширюється лише на період договору вкладу, а після його припинення дані проценти не нараховуються. Оскільки договір банківського вкладу з 03 вересня 2014 року між сторонами розірвано, тому відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.
Оскільки між сторонами припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то норми частини п`ятої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-ХІІ)
не поширюється на спірні правовідносини.
Крім того, значно завищеним є визначений судом розмір присудженої моральної шкоди у розмірі 100 000, 00 грн, тому розмір моральної шкоди підлягає зменшенню.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що відповідно до вироку суду встановлено, що ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами з депозитного рахунку у розмірі 10 070,00 грн, а не 9 570,00 дол. США, крім того не враховано часткове повернення ОСОБА_2 позивачу грошових коштів у сумі 4 800,00 грн. Також поза увагою судів залишилось те, що ОСОБА_2 заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 у період коли він вже не був працівником банку. Також ОСОБА_5 не надав доказів завдання йому моральної шкоди.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 19 січня 2022 року
у справі № 761/17947/20, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц.
У травні 2022 року ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою, що відповідно до пункту 4 договору банківського вкладу дія договору припиняється з виплатою всіх сум вкладу разом із процентами, а тому наявні підстави для стягнення процентів за користування банківським вкладом та пені за спірний період. Крім того, сума моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, виваженості і справедливості.
Суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, від 01 вересня 2020 року
у справі № 216/3521/16, від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц.
Доводи інших учасників справи
У червні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" надіслало до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу ОСОБА_4 в якому просило касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задовольнити.
У червні 2022 року ОСОБА_5 надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" в якому просив касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 10 травня та02 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 572/2403/20, витребувано її з Сарненського районного суду Рівненської області та зупинено виконання рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року
та постанови Рівненського апеляційного суду від 29 березня 2022 року
до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
02 вересня 2013 року між позивачем та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір Стандарт № SAMDNWFD0070002073600 на суму вкладу 30 000,00 дол. США. Вклад за правочином оформлено на строк 366 днів, а саме до 02 вересня
2014 року. На суму вкладу нараховувалися відсотки за ставкою 8 % річних.
Згідно з пунктом 6 договору № SAMDNWFD0070002073600, якщо по закінченню строку вкладу вкладник не заявив про бажання забрати свої кошти, вклад автоматично продовжується ще на один термін, і може продовжуватися неодноразово без явки вкладника в банк.
Пунктом 11 договору передбачено, що якщо вкладник вимагає розірвати договір, а строк вкладу ще не минув, вкладнику повертається сума вкладу. За неповний строк вкладу проценти виплачуються за ставкою вкладу "До запитання"
за фактичну кількість днів.
Згідно з пунктом 13 договору, якщо вкладник вимагає достроково розірвати договір, а строк вкладу вже неодноразово був продовжений один чи декілька разів, проценти за кожний повний місяць виплачуються в повному обсязі.
Проценти за останній строк вкладу, який на момент розірвання договору
ще не минув, нараховуються за умовами, зазначеним в пунктах 11, 12 цього договору.
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого
2020 року, що набрав законної сили, встановлено факт винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 190, статті 191 КК України, який будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів пенсійними грошовими коштами в сумі 13 456,00 грн
та залишком депозитних коштів в сумі 9 570,00 дол. США. Ці кошти він пообіцяв посприяти у знятті з рахунку при отриманні банківської депозитної картки від ОСОБА_1 .
Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 04 лютого
2020 року встановлено, що хоча ОСОБА_2 і звільнений із займаної посади в АТ КБ "ПриватБанк" 14 жовтня 2014 року, тобто раніше за сам факт заволодіння 13 456,00 грн, однак відомості про наявність коштів, можливість
їх незаконного зняття на свою користь, а також умисел і готування
до привласнення грошей у нього виникли під час перебування на посаді службовця банку. Тобто його діям сприяло те, порушник обіймав матеріально-відповідальну посаду у АТ КБ "ПриватБанк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалах Верховного Суду від 10 травня та 02 червня 2022 року вказано,
що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Перевіривши доводи касаційних скарг, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права