ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 2-2176/06
провадження № 61-15927св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3, Сихівська районна адміністрація Львівської міської ради,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою адвокатом Яцишиним Андрієм Володимировичем, на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Дулебка Н. І., та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У лютому 2019 року ОСОБА_3 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання права власності.
В обґрунтування заяви зазначала, що вказаним рішенням суду визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані споруди на території домоволодіння АДРЕСА_1, однак з`ясувались істотні для справи обставини, які не встановлені судом, не були і не могли бути відомі ОСОБА_3 під час розгляду справи.
Вказувала, що до складу спадщини, отриману нею після матері
ОСОБА_4, не увійшло майно, успадкуване після батька заявника -
ОСОБА_5 . Інших спадкоємців у ОСОБА_4 не було та будь-яке майно остання не відчужувала. Причиною невключення майна до спадкової маси стала помилка, допущена державним нотаріусом Шостої львівської державної нотаріальної контори Горонною І. С. при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 лютого 2004 року, до якого в подальшому
17 грудня 2018 року внесено відповідне виправлення.
Також заявник посилається на лист Міністерства юстиції України від 13 липня 2018 року та лист Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 5 вересня 2018 року, в яких зазначено про необхідність внесення виправлень у вказане свідоцтво про право на спадщину.
Ухвалюючи рішення від 5 травня 2006 року, Сихівський районний суд
міста Львова оцінював свідоцтво про право на спадщину без внесених виправлень, тому до споруд, на які визнано право власності за позивачами, безпідставно включена одна з кімнат належного їй будинку.
Тому просила переглянути вказане рішення за нововиявленими обставинами і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про дійсні розміри житлової і загальної площі будинку та про допущену державним нотаріусом помилку було або могло бути відомо ОСОБА_3 під час розгляду справи, а внесення нотаріусом лише у 2018 році у свідоцтво про право на спадщину відповідного виправлення не може вважатися нововиявленими обставинами відповідно до статті 423 ЦПК України.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, подану адвокатом Винниченком М. П. залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня
2019 року - без змін
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав вважати зазначені ОСОБА_3 обставини нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, зазначивши про відповідність таких висновків обставинам справи та нормам процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2019 року представник ОСОБА_3 - адвокат Яцишин А. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій неможливості дізнатись про нововиявлені обставини до отримання листа Міністерства юстиції України від 13 липня 2018 року, листа Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 5 вересня 2018 року та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину 19 лютого 2004 року.
На думку заявника, виправлена у свідоцтві про право на спадщину помилка та подані нею документи на підтвердження цієї помилки є підставою для перегляду рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року за нововиявленими обставинами.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 7 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право власності на самочинно збудовані споруди на території домоволодіння
АДРЕСА_1 . Вказане рішення суду набрало законної сили.
Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 4 жовтня 2006 року роз`яснено рішення Сихівського районного суду міста Львова від 5 травня
2006 року та зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території домоволодіння АДРЕСА_1 належить цегляний тамбур "а", в прибудові А-1 - житлова кімната 2-3 площею 17,5 кв.м, приміщення:
2-2 площею 4,6 кв.м, 2-4 площею 3,1 кв.м, 2-1 площею 7,4 кв.м.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3, поданою адвокатом Яцишиним А. В., на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 16 квітня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 липня 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого
2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.