Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 297/482/20
провадження № 61-18531св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якого діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області, у складі судді ОСОБА_8, від 10 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Собослой Г. Г., Кондор Р. Ю., Мацунич М. В., від 04 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Берегівський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Берегівський РВ ДВС), про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 січня 2019 року ОСОБА_4 придбав в Угорщині у громадянки Угорщини ОСОБА_2 на підставі договору передачі права власності від 02 січня 2019 року належний останній на праві приватної власності транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак Угорщини " НОМЕР_1".
Зазначений транспортний засіб належить позивачу на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 10 січня 2019 року № НОМЕР_2, виданого Міністерством внутрішніх справ Угорщини.
15 січня 2019 року під час перетину позивачем державного кордону України в пункті пропуску "Лужанка", працівники Берегівського РВ ДВС вилучили в нього спірний автомобіль. Як з`ясувалося, на виконанні у Берегівському РВ ДВС перебуває виконавче провадження № 57611378 з примусового виконання заочного рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у справі № 297/1615/16-ц, яким визнано спільною сумісною власністю автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак Угорщини " НОМЕР_3", та виділено ОСОБА_3 1/2 частину автомобіля із спільної сумісної власності, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 93 704,50 грн за 1/2 частину автомобіля.
Постановою державного виконавця Берегівського РВ ДВС Ветрова О. М. про арешт майна боржника від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57611378 накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак Угорщини " НОМЕР_3" та 21 грудня 2018 року спірний автомобіль було передано на відповідальне зберігання боржнику у виконавчому провадженні № 57611378 - ОСОБА_2 .
Позивач вважав, що працівники Берегівського РВ ДВС незаконно вилучили в нього спірний автомобіль, оскільки заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 29 листопада 2016 року у справі
№ 297/1615/16-ц ОСОБА_3 не визнавався власником (співвласником) вказаного автомобіля, йому тільки виділено 1/2 частину із спільної власності та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за 1/2 частину автомобіля у розмірі 93 704,50 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати за ним право власності на автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter",
2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4, реєстраційний номер " НОМЕР_1", та зняти арешт із цього транспортного засобу.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак Угорщини " НОМЕР_1", та знято з цього транспортного засобу арешт, накладений у виконавчому провадженні № 57611378.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання позовної заяви по 1 357,20 грн з кожного.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач придбав спірний автомобіль у законний спосіб в Угорщині, а наявність заборгованості у попереднього власника спірного автомобіля не може бути підставою для позбавлення позивача права власності на майно або обмеження його прав володіння, користування та розпорядження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Мензак Ю. Ю., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
08 листопада 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Мензак Ю. Ю. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 10 грудня 2020 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у випадку коли особа просить визнати за нею право власності на майно, на яке накладено арешт до того моменту як вона стала власником (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Звертає увагу, що на спірний транспортний засіб було накладено арешт в рамках виконавчого провадження, який унеможливлює його відчуження, проте ОСОБА_4 та ОСОБА_2, будучи родичами та уклавши фіктивний правочин у простій письмовій формі щодо передачі права власності на автомобіль, приховали дану обставину від Міністерства внутрішніх справ Угорщини, яким було виготовлено новий технічний паспорт на транспортний засіб на підставі вказаного правочину.
Вважає, що правочин щодо відчуження автомобіля було укладено не з метою реального переходу права власності, а з метою недопущення звернення стягнення на автомобіль. Натомість цивільно-правовий договір не може використовуватись учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили, а отже договір передачі права власності на автомобіль та технічний паспорт на автомобіль, який виданий на підставі цього правочину є недійсними.
Зазначає, що апеляційний суд проігнорував клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення справи № 297/1709/20 за позовом
ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсними договору передачі права власності на автомобіль та технічного паспорту.
Крім того, суддя ОСОБА_8 не мав права розглядати справу через обґрунтовані сумніви в його об`єктивності та неупередженості, оскільки представник позивача та ОСОБА_2 - адвокат Пуканич Є. В., є одночасно захисником судді ОСОБА_8 у кримінальному провадженні.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Вказує, що є добросовісним набувачем спірного автомобіля та звертає увагу на невідповідність заходу втручання держави в його право власності.
Зазначає, що наявність заборгованості у попереднього власника спірного транспортного засобу не може бути підставою для позбавлення або обмеження права власності нового власника.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області
від 29 листопада 2016 року в справі № 297/1615/16-ц визнано спільною сумісною власністю автомобіль марки "Volkswagen" моделі "Transporter", 2006 року випуску, номер кузова: НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_3, майном набутим подружжям за час шлюбу, виділено ОСОБА_3 1/2 автомобіля та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в сумі 93 704,50 грн за 1/2 частину автомобіля.
На підставі вказаного заочного рішення суду було відкрито виконавче провадження № 57611378.
Постановою державного виконавця Берегівського РВ ДВС Ветрова О. М. про арешт майна боржника від 22 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 57611378 накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки "Volkswagen" моделі "Transporter", 2006 року випуску, реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_3 .
21 грудня 2018 року спірний автомобіль передано державним виконавцем на відповідальне зберігання боржнику у виконавчому провадженні
№ 57611378 - ОСОБА_2
02 січня 2019 року ОСОБА_4 придбав в Угорщині у ОСОБА_2 на підставі договору передачі права власності, автомобіль марки "Volkswagen" модель "Transporter", 2006 рік випуску, номер кузова: НОМЕР_4, реєстраційний номерний знак Угорщини НОМЕР_1 .
ОСОБА_5 . Міністерством внутрішніх справ Угорщини на вказаний автомобіль видано Свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) транспортного засобу від 10 січня 2019 року № НОМЕР_2 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.