ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука В. В., Гриціва М. І., Золотнікова О. С., Прокопенка О. Б. на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26846/20 за касаційною скаргою голови ліквідаційної комісії Вищого адміністративного суду України Соловйової Л. В. (далі - голова ліквідаційної комісії) про перегляд та скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 лютого 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови ліквідаційної комісії про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
1. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати дії відповідача щодо невидачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 01 липня 2020 року протиправними;
- зобов`язати відповідача видати довідку, згідно з якою суддівська винагорода, яка враховується при призначенні / перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці, складає 238 275 грн, з яких: посадовий оклад (з урахуванням коефіцієнта 1,255) становить 132 375 грн (2118*50*1,25); доплата за вислугу років (80 %) - 105 900 грн; перебування на адміністративній посаді - 0, науковий ступінь - 0; робота, що передбачає доступ до державної таємниці - 0.
Вимоги мотивував тим, що оскаржувана відмова відповідача у видачі позивачу довідки згідно з його заявою від 01 липня 2020 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Зазначає, що 13 січня 2020 року у Вищому адміністративному суді України він отримав довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного утримання судді у відставці, розраховану відповідно до пунктів 6, 7 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII зі змінами (далі - Закон № 1402-VIII).
За бланкетними нормами цих пунктів суддівська винагорода призначається і виплачується судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI). Однак, 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 2-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) деякі положення розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, зокрема пункт 25 цього Закону.
Відтак, на думку позивача, за приведеними у відповідність в конституційному порядку положеннями Закону № 1402-VIII з 19 лютого 2020 року в нього виникло право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до частини другої, пункту 2 частини третьої, частин четвертої та п`ятої статті 135 цього Закону (судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року).
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 01 лютого 2021 року задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 .
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2021 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій, коли постановляли (ухвалювали) рішення про задоволення позовних вимог, послались на правовий висновок рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС) від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20.
3. Голова ліквідаційної комісії не погодилася з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і звернулася з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ці рішення як такі, що ухвалені у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вважає помилковими висновки цих судів про право позивача на отримання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення і перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року через те, що саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, а відтак суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом.
Вважає, що Закон № 1402-VIII встановлює порядок визначення посадового окладу як складової частини суддівської винагороди виключно для судів першої, апеляційної інстанції, вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду. Відповідно до частини другої статті 31 Закону № 1402-VIII вищими спеціалізованими судами є Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд. Натомість Вищий адміністративний суд України з 15 грудня 2017 року перебуває у стані ліквідації і не є вищим спеціалізованим судом відповідно до положень Закону № 1402-VIII. Ці положення закону забороняють видачу позивачеві запитуваної ним довідки.
Додає, що суддівська винагорода суддів Вищого адміністративного суду України, які натепер працюють на посадах у Вищому адміністративному суді України, відповідно до пункту 7 Закону № 1402-VIII обчислюється у порядку, визначеному Законом № 2453-VI. Цими положеннями цього Закону керувався відповідач, коли видавав позивачу довідку від 13 січня 2020 року.
Відповідач також зазначив, що на виконання рекомендації пункту 5 Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 Верховна Рада України мала невідкладно привести положення законодавства України відповідно до цього Рішення, однак на момент розгляду справи правовий статус суддів спеціалізованих судів, які перебувають у стані ліквідації, законодавчо не врегульований.
Не погоджується і вважає хибним використання судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, висловленої в рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (стосовно права суддів у відставці, які не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання після ухвалення Конституційним Судом України Рішення у справі № 2 р/2020), оскільки спори у тій (зразковій) справі, та у справі, яка розглядається, не є подібними, зокрема відмінними є суб`єктний склад, предмет та підстави позову.
4. КАС ВС ухвалою від 29 червня 2021 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 16 серпня 2022 року за наслідками попереднього розгляду матеріалів касаційної скарги голови ліквідаційної комісії справу за її позовом на підставі частини п`ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата).
Таке рішення обґрунтував тим, що спірні правовідносини в цій справі містять виключну правову проблему та є очевидною необхідність формування єдиної правозастосовної практики за цією категорією справ.
Касаційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, коли задовольняв позовні вимоги, взяв до уваги відомості про те, що голова Вищого адміністративного суду України наказом від 10 жовтня 2016 року № 681-к відрахував суддю Вищого адміністративного суду України ОСОБА_1 зі штату суду у зв`язку зі звільненням його у відставку відповідно до постанови Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року № 1515- VIII.
13 січня 2020 року Вищий адміністративний суд України видав ОСОБА_1 довідку № 27 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. За цією довідкою суддівська винагорода обчислена на підставі положень статті 133 Закону № 2453-VI (з урахуванням висновків Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року № 11-р/2018 та положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів).
Відповідно до цієї довідки посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України як складова суддівської винагороди, з якої обраховується щомісячне довічне грошове утримання, складає 37 836 грн. Розмір складової суддівської винагороди обраховувався на підставі встановленого розміру посадового окладу для судді місцевого суду в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та коефіцієнта 1,2 для судді вищого спеціалізованого суду.
Після того як 18 лютого 2020 року Конституційний Суд України постановив Рішення № 2-р/2020, яким визнав неконституційними положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII, 01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про надання нової довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У відповідь на це звернення Вищий адміністративний суд України листом від 02 липня 2020 року № 157/12-14/20 повідомив, що посадовий оклад судді Вищого адміністративного суду України складається з 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 01 січня календарного року з застосуванням коефіцієнта для судді вищого спеціалізованого суду 1,2 (розрахунок 15*2102,00*1,2=37 836,00), тобто посадовий оклад станом на 01 січня 2020 року становить 37 836 грн. У зв`язку із цим 13 січня 2020 року позивачу була видана довідка № 27 про суддівську винагороду в означеному розмірі для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Повідомлялося в листі також, що судді Вищого адміністративного суду України отримують суддівську винагороду, яка згідно з частиною другою статті 133 Закону № 2453-VI складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, що передбачає доступ до державної таємниці; що в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди як суди першої та апеляційної інстанцій з розгляду окремих категорій справ. Водночас видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, немає підстав.
5. КАС ВС проаналізував підходи судів першої інстанції до вирішення заявленого спору. Зокрема, звернув увагу на те, що, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з положень частини першої статті 135 Закону № 1402-VIІІ, який набув чинності 30 вересня 2016 року, про те, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з пунктом 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді, але не може бути більшим, ніж 90 % суддівської винагороди, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Водночас Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII зі змінами.
З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що саме з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
6. Суд касаційної інстанції послався на аналіз судової практики щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, зазначив, що виявив їх різне застосування та трактування, що своє чергою унеможливлює ефективний захист особи внаслідок застосування закону, визнаного неконституційним.
Підстави для передачі справи побачив і вивів через розуміння та порівняння законодавчих положень на основі фактичних обставин цієї справи та обставин, на підставі яких були ухвалені нижчезгадані судові рішення.
7. Те, як на практиці застосовуються ці положення закону, касаційний суд продемонстрував на прикладах із судової практики судів першої та апеляційної інстанцій.
Приміром, у справах № № 640/408/21, 640/1064/21, 640/10609/21, 640/11147/21, 640/13234/21, 640/16655/21, 640/809/21, 320/4440/22 суди задовольняли позовні вимоги позивача / позивачів і виклали правову позицію про те, що позивача / позивачів звільнили у відставку з посади судді касаційної інстанції та відрахували зі штату Вищого адміністративного суду України; станом на момент звернення із заявою про видачу нової довідки про розмір грошового забезпечення цей суд не ліквідований, тому саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за відновлення порушених прав позивача та надати запитувану довідку.
Водночас суди попередніх інстанцій зважили на доводи відповідача про те, що Вищий адміністративний суд України не є вищим спеціалізованим судом у розумінні Закону № 1402-VIII, але воднораз із цим зазначили, що внесення відповідних змін до законодавства не може бути підставою для порушення права позивача / позивачів на отримання довічного грошового утримання в належному розмірі.
Суди вказали, що натепер система судоустрою законодавцем змінена і функціонування Вищого адміністративного суду України чинним законодавством не передбачене. Але це не може бути підставою для позбавлення права позивача / позивачів на одержання довічного грошового утримання в належному розмірі, з урахуванням саме того суду, з якого він вийшов у відставку. При цьому суди відзначили, що згідно зі статтею 37 Закону № 1402-VIII у складі Верховного Суду діють Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд; ці суди за своїми функціями є судами касаційної інстанції відповідної спеціалізації.
Отже, фактично КАС ВС виконує ті ж функції суду касаційної інстанції, які виконував Вищий адміністративний суд України до припинення його діяльності.
Відтак суди дійшли висновку, що відповідним судом, до якого передано всі без виключення функції Вищого адміністративного суду України як суду касаційної інстанції, є КАС ВС. Тому розмір довічного грошового утримання судді Вищого адміністративного суду України у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою судді КАС ВС.