Постанова
іменем України
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 464/3759/19
провадження № 51-1571км 22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Піх Ю.Г.,
у режимі відеоконференції
захисника Тимощука О.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - Тимощука О.І. на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 6 квітня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140070001770 від 10 липня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого, останній раз вироком Сихівського районного суду м.Львова від 18 липня 2018 року за частиною 1 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі статті 75 КК звільненого від призначеного покарання з випробуванням тривалістю 1 рік,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Сихівського районного суду м. Львова від 6 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 2 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.
На підставі статті 71 КК до покарання за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 18 липня 2018 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Строк відбування покарання визначено обчислювати з часу набрання вироком законної сили та звернення вироку до виконання.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 17 червня 2019 року близько 17:00, перебуваючи у приміщенні магазину "Близенько", що на вул. Довженка, 5 у м. Львові повторно, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав зі стелажів магазину майно ПП "Мережа Сервіс-Львів на загальну суму 211,57 грн, після чого, не оплативши вищевказаний товар, покинув приміщення магазину з викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд.
Крім цього, ОСОБА_1 30 червня 2019 близько 12:00, перебуваючи у приміщенні вказаного магазину, повторно, шляхом вільного доступу, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав зі стелажів магазину майно ПП "Мережа Сервіс-Львів" на загальну суму 210,87 грн, після чого, не оплативши за вищевказаний товар, покинув приміщення магазину з викраденим майном та розпорядився таким на власний розсуд.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 4 квітня 2022 року вирок Сихівського районного суду м. Львова від 6 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник просить скасувати судові рішення та направити кримінальне провадження на новий розгляд у суд першої інстанції. При цьому вказує на незаконність судових рішень, які на його думку, постановлені з порушенням вимог кримінального процесуального закону та Конституції України.
Свою позицію захисник обґрунтовує тим, що суди не розглянули належним чином клопотання сторони захисту про недопустимість доказів у цьому кримінальному провадженні та не взяли до уваги порушення, допущених під час досудового розслідування.
Зокрема, захисник посилається на висновки Верховного Суду (провадження №404/700/17), згідно з яким відсутність оригіналу відеофонограми на оптичних дисках призвели до недопустимості доказів. Зазначає, що в цьому кримінальному провадженні недопустимим є відеозаписи на дисках DVD-R та СD-R, які є копіями, а місцезнаходження оригіналів такого запису ні суд, ні слідство не встановили.
Крім того, захисник зазначає, що під час досудового розслідування прокурор наперед визначив кваліфікацію дій його підзахисного за частиною 2 статті 185 КК, ще до повідомлення про початок досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_1 було обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 1 статті 185 КК, на що не звернули уваги суди попередніх інстанцій.
Водночас захисник стверджує, що суди не зважили на вимоги пункту 6 частини 2 статті 242 КПК та без відповідного встановлення розміру матеріальної шкоди прийняли докази, які є неналежними у цьому кримінальному провадженні та не можуть встановлювати розмір заподіяної цим злочином шкоди.
Також захисник у своїй касаційній скарзі зазначає, що його клопотання про визнання недопустимим протоколу слідчого експерименту від 15 липня 2019 року суди залишили без належної уваги та не надали аргументованих та належних відповідей на нього.
Разом із цим захисник указує на те, що його підзахисний під час слідчих дій перебував у стані наркотичного сп`яніння та не міг у повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними, що вказує на недопустимість доказів у цьому кримінальному провадженні.
Водночас захисник, аргументуючи незаконність ухвали апеляційного суду, посилається на відсутність належних відповідей на доводи його апеляційної скарги та відсутність мотивувань щодо порушення вимог статті 290 КПК під час ознайомлення його підзахисного з матеріалами кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав касаційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Зі змісту касаційної скарги убачається, що захисник оспорює винуватість його підзахисного у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому, та вважає, що в основу обвинувального вироку суд поклав неналежні та недопустимі докази надані стороною обвинувачення.
Однак зазначені доводи захисника, наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
Суд першої інстанції, встановивши обставини вчиненого кримінального правопорушення в основу обвинувального вироку поклав докази: показання представника потерпілого Шолока І.М., свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, заяву про кримінальне правопорушення від 10 липня 2019 року; довідки про вартість викраденого товару від 10 липня 2019 року, згідно з якими 17 червня 2019 року викрадено товар на суму 211,57 грн. без ПДВ, 30 червня 2019 року - на суму 210,87 грн. без ПДВ; акт від 17 червня 2019 року часткової інвентаризації групи товарів магазину "Близенько" №39 ( АДРЕСА_2 ), у ході якої комісія працівників виявила нестачу товару.