Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 344/15595/19
провадження № 61-895св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Підхомна Олександра Дмитрівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Пнівчук О. В., Горейко М. Д., Томин О. О. від 06 грудня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпі 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, у якому просила: встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_2, однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 01 серпня 2006 року по 22 грудня 2015 року; визнати нежитлові приміщення творчої майстерні та торгове приміщення спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спільного сумісного майна, а саме: нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1 ; торгове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 23 липня 1988 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 було вперше укладено шлюб, в період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . 19 листопада 1997 року шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася донька, яка є біологічною донькою відповідача ОСОБА_2 . До липня 2006 року, вона разом із сином та донькою проживали в м. Старгарді Республіці Польща, після чого повернулась в Україну, для спільного проживання з батьком дітей - відповідачем ОСОБА_2 .
Починаючи з 01 серпня 2006 року, вони з відповідачем та дітьми, почали спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в будинку який належав сестрі відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 . З серпня 2006 року вони вели спільне домашнє господарство та спільно займалися бізнесом.
17 червня 2010 року згідно договору купівлі-продажу ними придбано нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке зареєстровано за ОСОБА_2
15 березня 2012 року ними спільно з відповідачем придбано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, якеоформлено на них по Ѕ частки, вони разом з дітьми переїхали в даний будинок, де продовжили спільно проживати однією сім`єю та вести спільне домашнє господарство.
Вона разом із відповідачем спільно придбала у забудовника БФ "Екстім" вбудоване торгове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 69,3 кв.м., на яке 14 січня 2014 року було видано свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2
22 грудня 2015 року між нею та ОСОБА_2 вдруге укладено шлюб, який було офіційно зареєстровано в Республіці Польща, однак у 2018 році їхні стосунки зіпсувалися. Відповідач у добровільному порядку відмовляється здійснити поділ спільно придбаного майна.
З Державного реєстру речових прав їй стало відомо, що 18 липня 2019 року, відповідач без її згоди уклав договір дарування, згідно якого подарував торгове приміщення, за адресою: АДРЕСА_2, своїй рідній сестрі ОСОБА_3 . Позивачка вважає, що такий договір відповідач уклав з метою виключення об`єкту з їхнього спільного сумісного майна.
Позивачка, посилаючись на факт її спільного проживання з ОСОБА_2, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2021 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, починаючи з 16 березня 2012 року по 22 грудня 2015 року.
Суд першої інстанції, постановляючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, виходив із того, що між сторонами по справі існували близькі відносини, однак немає достатніх підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю з серпня 2006 року, натомість враховуючи зібрані докази по справі наявні підстави для часткового задоволення позову, зокрема в частині встановлення факту проживання сторін по справі однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 16 березня 2012 року по 22 грудня 2015 року.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Івано-Франківського міського суду від 10 червня 2021 року скасовано та постановлено нове судове рішення про задоволення позову. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 серпня 2006 року по 22 грудня 2015 року. Визнано нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 22, 60 кв.м. та торгове приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 69,3 кв.м. спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір дарування, посвідчений 18 липня 2019 року, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Підхомною О. Д. за реєстровим № 1739, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Ѕ частини торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . У порядку поділу майна, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині за кожним нежитлового приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, АДРЕСА_2 . Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 30718951 від 24 червня 2010 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер майна: 30718951 від 18 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на торгове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання про судовий збір.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову вважав доведеним факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу в період з серпня 2006 року по 22 грудня 2015 року. Оскільки спірне майно набуте сторонами під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, то в силу статті 60, частини першої статті 70, частини першої статті 74 СК України, спірне майно належить їм на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу в рівних частинах. Оскільки торгове приміщення (вбудоване) № 37 в будинку АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю подружжя, то укладення 18 липня 2019 року договору дарування цього приміщення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди ОСОБА_1 тягне його недійсність, так як при цьому порушуються вимоги закону щодо згоди іншого співвласника на відчуження спільної власності.
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
У січні 2022 року ОСОБА_3 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, яку оскаржує в частині визнання недійсним договору дарування від 18 липня 2019 року та визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_2, та залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду: від 19 грудня 2019 року в справі № 490/2845/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року в справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16 та постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року в справі № 6-2407цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року, в якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду: від 13 січня 2021 року в справі № 264/949/19, від 10 квітня 2019 року в справі № 145/474/17, від 05 грудня 20178 року в справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17, від 12 грудня 2019 року в справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року в справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року № 531/295/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 та витребувано цивільну справу № 344/15595/19 з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що між сторонами по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 23 липня 1988 року було вперше укладено шлюб, у період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_3 шлюб між сторонами було розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_5, біологічним батьком якої є ОСОБА_2, що підтверджується рішенням районного суду у Старгарді - Щецинському (Республіка Польща) від 26 січня 2005 року.
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО Українець В. В. 17 червня 2010 року, зареєстрованого за № 716, ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_6 нежитлові приміщення творчої майстерні за адресою: АДРЕСА_1, продаж вчинено за 36 725 грн.
07 лютого 2012 року між ТзОВ "Ексім-ЛТД" та ОСОБА_2 укладено договір № 07/02/12/н про пайову участь у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2, об`єктом договору є нежитлове приміщення орієнтовною площею 56,20 кв.м. У цей день ОСОБА_2 здійснено оплату за вказаним договором у сумі 55 000 грн. Відповідно до умов зазначеного договору згідно акту приймання-передачі об`єкту незавершеного будівництва від 13 листопада 2013 року ТзОВ "Ексім-ЛТД" передало у власність ОСОБА_2 нежитлове торгове приміщення № 37 на першому поверсі загальною площею 69,3 кв.м. в будинку який знаходиться по АДРЕСА_2 .
Установлено, що згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 15 березня 2012 року, зареєстрованого в реєстрі за № 375, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали домоволодіння, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_2 в рівних частках по Ѕ частці кожен. Продаж домоволодіння вчинено за ціною 478 128 грн, які покупці сплатили під час підписання договору.
22 грудня 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вдруге укладено шлюб.