Постанова
Іменем України
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 717/639/20
провадження № 61-8858св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОС Кредит",
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Лисака І. Н., Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОС Кредит" (далі - ТОВ "СОС Кредит") та просила визнати недійсним укладений між ними договір про надання фінансового кредиту № 15127427 від 17 березня 2020 року.
Позовна заява мотивована тим, що 17 березня 2020 року між нею та ТОВ "СОС Кредит" був укладений кредитний договір про надання фінансового кредиту № 15127427 шляхом розміщення пропозиції укласти договір (оферту) в системі на веб-сайті soscredit.ua.
Зазначала, що при укладенні кредитного договору були порушені її права, зокрема їй не було надано повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту, адже її підпис про ознайомлення з ними відсутній. Також договором передбачено, що зберігання персональних даних клієнта може здійснюватися товариством без обмеження строку, що, на її думку, є незаконним та суперечить абзацам 5, 11 пункту 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішеннямКельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року позов задоволено.
Визнано нікчемним договір про надання фінансового кредиту № 15127427 від 17 березня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "СОС Кредит".
Суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні спірного договору відповідач ввів позивача в оману, оскільки не надав їй інформацію, необхідну для здійснення свідомого вибору, у тому числі й щодо сплати штрафних санкцій за договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що грошові кошти надавалися позичальнику в кредит на чотирнадцять календарних днів і її було повідомлено про сплату відсотків за користування кредитними коштами, що вона сама визнає, позивач не надала доказів наявності умислу в діях відповідача щодо введення її в оману, а тому відсутні правові підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року й залишити в силі заочне рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 18 вересня 2020 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не врахував, що спірний кредитний договір суперечить вимогам закону та є недійсним на підставі частини першої статті 203 ЦК України, оскільки відповідач перед укладенням договору не надав їй повної та об`єктивної інформації про умови кредитування, приховав від неї розмір штрафної санкції, внаслідок чого безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
16 серпня 2021 року справа № 717/639/20 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що 17 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ "СОС Кредит" був укладений договір про надання фінансового кредиту № 15127427 шляхом розміщення пропозиції укласти договір (оферту) в системі на веб-сайті soscredit.ua, згідно з умовами якого позивач отримала кредит у розмірі 12 000 грн з оплатою по спадній процентній ставці, зазначеній у пункті 3.3.1 договору, на строк до 31 березня 2020 року.
Сукупна вартість кредиту з урахуванням відсоткової ставки за кредитом, передбаченої пунктом 3.1.1 цього договору, та детальний розпис сукупної вартості кредиту для клієнта (у процентному та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки та формули розрахунків за кредитом наведено в додатку № 1 до цього договору (пункт 5.2 договору).
Пунктом 3.2 договору сторони передбачили, що в разі прострочення строку повернення кредиту, передбаченого цим договором, з першого дня, що визначений у пункті 4.2 договору, кредит визнається таким, що вийшов в розстрочку. Клієнт зобов`язується сплатити штрафні санкції у вигляді нарахування штрафу в розмірі 3 відсотків за кожен день прострочки від суми наданого кредиту.
У подальшому сторони уклали додаткові угоди № 1 від 02 квітня 2020 року та № 2 від 11 квітня 2020 року до договору про надання фінансового кредиту № 15127427, якими, зокрема погодили нові дати повернення кредиту та графіки погашення боргу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.