Постанова
Іменем України
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 447/812/20
провадження № 61-21359 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області у складі судді Карбовніка І. М. від 01 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В. від 04 листопада 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
В обґрунтування позову зазначав, що між ним та відповідачем було укладено боргову розписку від 01 червня 2016 року, згідно якої відповідач позичила у нього 5 000 доларів США і зобов`язувалась повернути їх до 15 серпня
2016 року, проте не повернула. Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 його позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 122 445,00 грн боргу, що еквівалентно 4 500 доларів США, та 2 % за користування коштами в розмірі 18 766,50 грн.
Зазначав, що відповідач не виконувала заочне рішення суду ні в добровільному, ні в примусовому порядку.
Позивач вказував, що згідно з умов розписки відповідач, крім основної суми боргу, зобов`язувалась сплачувати 2 % місячних за користування коштами, тому з моменту винесення заочного рішення від 16 червня 2017 року і станом на день ухвалення рішення у даному позові він має право на стягнення вказаних сум.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача на його користь 2 % щомісячно за користування коштами після винесення рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у розмірі 6 631,02 доларів США, станом на 16 березня 2020 року згідно з курсом Національного банку України, що становить 172 996,68 грн, та понесені ним судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що заочним рішенням від 16 червня
2017 року у справі № 450/297/17 на користь позивача вже стягнуто заборгованість за договором позики від 01 червня 2016 року, тому повторне стягнення суперечить положенням статті 61 Конституції України, яке призведе до подвійного стягнення заборгованості (нарахованих процентів) за одне й те саме зобов`язання.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 01 грудня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року, у якій,
з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 26 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме уточнену редакцію касаційної скарги, яка містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року клопотання
ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено й поновлено вказаний строк, відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 447/812/20 із Миколаївського районного суду Львівської області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди неправильно застосували статтю 61 Конституції України, яка застосовується у випадку, коли мало місце накладення санкцій однорідного характеру за один і той самий проміжок часу. У цій справі нараховані проценти за договором позики за період з 16 червня 2017 року по 16 листопада 2020 року у той час, як судовим рішенням від 16 червня 2017 року було стягнуто проценти за період до ухвалення судового рішення.
При цьому, зазначає, що в судовій практиці відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 61 Конституції України у подібних правовідносинах, так як не визначено, як відбувається стягнення процентів за договором позики після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості.
Вказує, що суд апеляційної інстанції не обґрунтував судове рішення, а лише погодився з висновком суду першої інстанції, тому відсутність посилань апеляційного суду на висновки Верховного Суду вказує на відсутність таких висновків у суді касаційної інстанції в подібних правовідносинах, а формування такої практики буде важливим у судовій практиці.
Також посилається на судову практику Великої Палати Верховного Суду
від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 щодо застосування
статті 61 Конституції України.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, оформлений письмовою розпискою, згідно з якою ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 5 000 доларів США зі строком повернення до 15 серпня 2016 року. За користування вказаними коштами ОСОБА_2 зобов`язувалась сплатити 2 % місячних від отриманих коштів (а. с. 7).
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 червня 2017 року у справі № 450/297/17 позов ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 122 445,00 грн боргу, що еквівалентно 4 500 доларів США, та 2 % місячних за користування коштами в розмірі
18 766,50 грн (а. с. 19-20).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 у змісті уточненої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції