ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 160/2496/19
адміністративне провадження № К/9901/21600/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
секретар судового засідання - Титенко М.П.,
за участю:
представника позивача Левченко О.В.,
представника відповідача Єгорова А.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року (суддя - Верба І.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року (головуючий суддя - Іванов С.М., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі №160/2496/19 за позовом Акціонерного товариства "ДніпроАЗОТ" до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 лютого 2019 року №0001004609.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги зазначав, що сам факт наявності ухвали суду від 21 липня 2016 року про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав по звинуваченню посадової особи контрагента у вчиненні злочину за ст. 205 КК України, не дає підстав для висновку про нереальність всіх господарських операцій, оскільки в ній не встановлено жодних обставин, що підтверджували б факт безтоварності господарських операцій АТ "Дніпроазот" з ПП "Альфагруп", а вказана ухвала суду не стосується обставин, які були предметом податкової перевірки за результатом якої було складено акт перевірки від 12 лютого 2019 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року у справі №160/2496/19 позов задоволено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентами позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на наявність ухвали суду про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав, ухваленої на підставі угоди у кримінальному провадженні, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.
Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, що господарські відносини позивача з його контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.
Стверджує, що суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 21 липня 2016 року, яка може бути доказом нереальності господарських операцій із постачання карбаміду від АТ "Дніпроазот" на адресу ПП "Альфагруп".
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постанові від 23 квітня 2019 року у справі №825/993/13-а, від 20 листопада 2018 року у справі №826/7677/17, від 28 лютого 2019 року у справі №826/10838/15, від 7 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 1 лютого 2019 року №214, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства "Дніпроазот" з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинах із ПП "Альфагруп" при визначенні показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік або в наступних податкових періодах (роках) та згідно із затвердженим планом перевірки, за результатами якої складено акт № 26/28-10-46-09/05761620.
Згідно висновків акту перевірки, перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 з урахуванням пункту 44.1 статті 44 ПК України, статей 1, 3, 8, 9, 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV; пунктів 1, 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88; розділу І "Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, пункту 3.10 "Методичних рекомендації щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28 березня 2013 року №433, у зв`язку із чим АТ "Дніпроазот" занижений дохід за 2015 рік і відповідно фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 9 311 074 грн, за рахунок не відображення в складі інших доходів суми отриманих від контрагента коштів, перерахування яких останнім не пов`язано з постачанням товарів, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2015 рік на загальну суму 1 675 994 грн.
За результатом поданих заперечень позивача на згадувані документи, відповідачем листом №9749/10/28-10-46-09-11 від 26 лютого 2019 року залишено їх без задоволення, а висновки проведеної перевірки - без змін.
На підставі акту перевірки №26/28-10-46-09/05761620 від 12 лютого 2019 року податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001004609, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1 675 994 грн.
Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом.
В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно із п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 133.1.1 п. 133.1 статті 133 Податкового кодексу України, платниками податку - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. 1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно статті 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Згідно статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.