ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 420/4563/20
адміністративне провадження № К/9901/18708/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року (головуюча суддя Цховребова М.Г.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кравець О.О., судді - Домусчі С.Д., Коваль М.П.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Іллічівськзовніштранс" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У травні 2020 року Приватне акціонерне товариство "Іллічівськзовніштранс" (далі - ПрАТ "ІЗТ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2020 року №0011270509, №0011280509, №0011290509 та №0011300509. Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Товариство зазначало, що висновки акта податкової перевірки є помилковими, такими, що виникли в результаті неправильного тлумачення умов укладених з контрагентами договорів та положень чинного законодавства України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 4 червня 2020 року у справі №826/115/17, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, від 10 квітня 2020 року у справі №823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі №260/410/19, від 3 березня 2020 року у справі №140/2715/18, від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, у яких наведено перелік обставин і фактів, які, як опосередковано, так і в своїй сукупності, свідчать про необґрунтованість отримання платником податків податкової вигоди.
Посилаючись на наведені вище висновки, відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не враховано: відсутність факту реального руху активів по ланцюгу постачання послуг з урахуванням ділової мети такого руху та його зв`язку з господарською діяльністю платника податків - позивача; Товариством в процесі перевірки не надано завірені копії первинних документів на вимогу контролюючого органу (запити від 20 та 24 лютого 2020 року); при дослідженні наданих до перевірки документів встановлено, що в актах виконаних робіт (наданих послуг), виписаних від імені контрагентів, вказано надання послуг з транспортно-експедиційного обслуговування без їх деталізації, а також без зазначення, щодо яких саме контейнерів здійснювались такі послуги; у ході перевірки не виявилось за можливе встановити наявність у контрагентів позивача складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей, виробничого обладнання, необхідних транспортних засобів тощо.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Окрім того, перед початком розгляду справи по суті колегія суддів задовольнила подане заявником касаційної скарги клопотання та, з огляду на надані ним документи, замінила відповідача у справі - Головне управління ДПС в Одеській області з кодом ЄДРПОУ 43142370, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС в Одеській області, як відокремленим підрозділом ДПС України, з кодом ЄДРПОУ 44069166.
У судове засідання, призначене на 14 вересня 2022 року, сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи. З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 345 КАС України, ухвалив здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи, дослідивши й проаналізувавши оскаржувані судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Іллічівськзовніштранс" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 1 квітня 2018 року по 30 червня 2019 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.
За результатами проведеної перевірки 11 березня 2020 року відповідачем складено акт, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог чинного законодавства, зокрема: підпунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України), в результаті чого занижено у 2 кварталі 2019 року податок на прибуток в сумі 74704 грн та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування в сумі 3449979 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 889428 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 217205 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 24 квітня 2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0011270509, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3449979 грн;
№0011280509, яким до Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму - 112056 грн (за податковим зобов`язанням - 74704 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 37352 грн);
№0011290509, яким Товариству зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 217205 грн;
№0011300509, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)", на загальну суму - 1334142,00 грн (з яких податкове зобов`язання - 889428 грн; штрафні (фінансові) санкції 444714 грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу не відповідають фактичним обставинами справи, оскільки, фактично за спірними договорами транспортно-експедиційних послуг не відбувалося перевезення вантажу, натомість, контрагентами надавалися інші види послуг, які не зумовлювали необхідність складення товарно-транспортних накладних, як на цьому наполягав відповідач.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт "а").
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт "а").
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.