ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа №280/4138/21
адміністративне провадження № К/990/15942/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 280/4138/21
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державного бюро розслідувань,
про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Дмитра Олександровича
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, прийняте у складі головуючого судді Артоуз О.О.,
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Щербака А.А., суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі (далі - відповідач, ТУ ДБР у м. Мелітополі), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державного бюро розслідувань (далі - третя особа, ДБР), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. директора ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26 квітня 2021 року №81 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі;
1.2. поновити позивача на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі або на рівнозначній посаді в ТУ ДБР у м. Мелітополі;
1.3. стягнути з ТУ ДБР у м. Мелітополі, нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток з 27 квітня 2021 року до дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
1.4. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді слідчого Другого слідчого відділу (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі або на рівнозначній посаді та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
1.5. стягнути з ТУ ДБР у м. Мелітополі на користь позивача моральну шкоду у сумі 100000 грн.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає наказ ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26 квітня 2021 року №81 о/с про його звільнення з посади незаконним, прийнятим з порушенням вимог міжнародно-правових актів, Конституції України, Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від 12 листопада 2015 року №794-VIII (далі - Закон №794-VIII), Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та інших нормативно-правових України актів. Так, позивач указав на те, що фактично відбулася лише зміна назви посади, яку він обіймав до звільнення, що, на його переконання, не призвело до змін структури та завдань ТУ ДБР у м. Мелітополі, а також не призвело до скорочення цієї посади. Одночасно з цим позивач зазначив, що відповідач при його звільненні не дотримався вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України та частини третьої статті 87 Закон № 889-VIII, оскільки позивачу не було запропоновано жодної рівнозначної посади.
3. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач у відзиві на позовну заяву підкреслив, що у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису. Тому, висновок позивача про відсутність умов, за яких у відповідності до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII можливе звільнення з займаної посади, відповідач вважав помилковим. Крім того, відповідач зазначив, що у спірному випадку чинне законодавство не передбачало обов`язку суб`єкта призначення на підставі приписів КЗпП України попередньо вирішувати питання про можливість переведення державного службовця на іншу посаду відповідно до його кваліфікації, пропонувати державному службовцю іншу рівноцінну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.
4. Позивач подав до суду першої інстанції відповідь на відзив відповідача, у якій зазначив, що відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII трудові відносини працівників ДБР регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу). Ураховуючи викладене позивач наполягав, що звільнити осіб, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, було можливо лише на підставі Закону №794-VIII. Позивач також зазначив, що його звільнення у зв`язку зі зміною штатного розпису та необхідністю заміщення даних посад особами рядового та начальницького складу прямо суперечить підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року №305-ІХ (далі - Закон №305-ІХ). Крім того, позивач указав на те, що його не було ознайомлено з наказом ДБР від 28 грудня 2019 року № 343 "Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань".
5. ДБР подало до суду першої інстанції пояснення на позовну заяву, у якому наголосило на тому, що у ТУ ДБР у м. Мелітополі мало місце скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач. Поряд з цим, ДБР доводило, що при скорочені посад держаної служби обов`язок ТУ ДБР у м. Мелітополі у межах спірних правовідносин полягав лише в тому, щоб із врахуванням спеціального правового статусу працівника як державного службовця, застосувати релевантні положення чинного законодавства, які регулюють ці правовідносини. Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону № 889-VIII (статті 83 та 87) та Закону №794-VIII (статті 12, 13, 14, 14-3), на час прийняття спірного наказу ТУ ДБР у м. Мелітополі врегульовано процедуру звільнення державних службовців, ураховуючи необхідність прийняття рішень щодо скорочення посад державної служби, з огляду на положення Закону №305-ІХ, саме ці норми спеціального законодавства підлягали застосуванню.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.
6. 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 призначено на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ТУ ДБР у м. Мелітополі, як обраного за конкурсом, з випробувальним строком 2 місяці.
7. 27 листопада 2018 року позивач склав Присягу державного службовця.
8. 28 листопада 2018 року позивача переведено на посаду слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі за його згодою, з випробувальним строком 2 місяці.
9. 29 січня 2019 року позивачу присвоєно 4 ранг державного службовця.
10. На підставі положень статті 12 Закону №794-VIII та подання директора ТУ ДБР у м. Мелітополі, наказом ДБР від 15 жовтня 2020 року № 581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань" в.о. Директора полковник ДБР Сухачов О.О. затвердив структуру та штатну чисельність ТУ ДБР у м. Мелітополі.
11. У подальшому, 19 жовтня 2020 року, до ДБР надійшло подання директора ТУ ДБР у м. Мелітополі № 17-09/51ДСК про внесення змін до штатного розпису відповідного територіального управління.
12. На підставі положень статті 12 Закону №794-VIII та зазначеного подання, наказом ДБР від 20 жовтня 2020 року № 202 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2020 рік", затверджено зміни до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі, які вводилися у дію з 01 лютого 2021 року (в частині змін згідно з додатком № 6).
12.1. Так, згідно з додатком до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 202 ДСК, посади державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі, зокрема і посаду, яку обіймав позивач, виведено із штатного розпису.
12.2. Водночас до штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно з новою структурою територіального управління.
12.3. Після внесення змін до штатного розпису:
12.3.1. У Першому слідчому відділі (з дислокацією у м. Мелітополі) передбачено:
- 1 посада начальника відділу - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
- 1 посада старшого слідчого - старший начальницький склад (майор ДБР);
- 2 посади слідчих - начальницький склад (капітан ДБР).
12.3.2. У Другому слідчому відділі (з дислокацією у м. Запоріжжі) передбачено:
- 1 посада начальника відділу - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
- 1 посада заступника начальника - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
- 4 посади старших слідчих - начальницький склад (майор ДБР);
- 4 посади слідчих - начальницький склад (капітан ДБР).
12.3.3. У Третьому слідчому відділу (з дислокацією у м. Херсоні) передбачено:
- 1 посада начальника відділу - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
- 1 посада заступника начальника - старший начальницький склад (підполковник ДБР);
- 4 посади старших слідчих - начальницький склад (майор ДБР);
- 4 посади слідчих - начальницький склад (капітан ДБР).
13. Згодом наказом ДБР від 30 грудня 2020 року № 303 ДСК, затверджено зміни до наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 202 ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість дати " 01 лютого 2021 року" визначено дату " 01 березня 2021 року".
14. Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26 січня 2021 року № 4 "Про внесення змін до наказу ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22 жовтня 2020 року 135 о/с "Про попередження працівників" відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Мелітополі доручено персонально попередити працівників ТУ ДБР у м. Мелітополі, посади яких з 01 березня 2021 року скорочуються, про наступне вивільнення.
15. 26 січня 2021 року за вих. №17-09/439/9-23/2021 ТУ ДБР у м. Мелітополі надано ОСОБА_1 попередження про наступне вивільнення у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури ТУ ДБР у м. Мелітополі, відповідно до наказу ДБР від 15 жовтня 2020 року № 581 "Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь ДБР", наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року № 202дск "Про затвердження змін штатного розпису ТУ ДБР у м. Мелітополі", наказу ДБР від 15 жовтня 2020 року № 583 "Про внесення змін до Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами", керуючись наказом ДБР від 30 грудня 2020 року № 303 дск "Про затвердження змін до наказів ДБР" та наказом ДБР від 25 січня 2021 року № 43дск "Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління ТУ ДБР у м. Мелітополі на 2021 рік".
15.1. Так, позивача попереджено про наступне скорочення посади слідчого другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) слідчого управління ТУ ДБР у м. Мелітополі, яку він обіймав, з 01 березня 2021 року, а також про його наступне звільнення з цієї посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат
15.2. З Попередженням позивач ознайомлений під підпис, на якому позивач власноручно зазначив про незаконність попередження та наказів.
16. Наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26 лютого 2021 року № 34-ос на підставі наказів ДБР від 20 жовтня 2020 року № 202 ДСК, від 30 грудня 2020 року №303 ДСК та наказів ТУ ДБР у м. Мелітополі від 22 жовтня 2020 року № 135-ос та від 26 січня 2021 року № 4 ос, персонального попередження про наступне вивільнення від 26 січня 2020 року № 17-09/439/9-23/2021 припинено державну службу та звільнено позивача з посади з 01 березня 2021 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
17. У період з 01 березня 2021 року до 21 квітня 2021 року позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності, що підтверджується листками непрацездатності, в яких зазначено, що позивач повинен стати до роботи 24 квітня 2021 року, та заявою позивача від 03 квітня 2021 року, долученою до позовної заяви.
18. У зв`язку із перебуванням позивача у стані тимчасової непрацездатності наказом ТУ ДБР у м. Мелітополі від 01 березня 2021 року № 65-ос внесено відповідні зміни до наказу ТУ ДБР у м. Мелітополі від 26 лютого 2021 року № 34-ос.
19. Після отримання всіх лікарняних листків непрацездатності ТУ ДБР у м. Мелітополі видано наказ від 26 квітня 2021 року № 81 о/с "Про звільнення ОСОБА_1", яким позивача звільнено з посади у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
20. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2022 року, відмовлено у задоволенні позову.
21. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що законодавець при регулюванні трудових відносин щодо проходження та припинення державної служби згідно з Законом № 889-VIII та державної служби особливого характеру згідно з Законом №794-VIII встановив певні відмінності у правовому статусі осіб, які належать до різних за родом і умовами діяльності категорій службовців, у тому числі введено особливості щодо проходження служби та реалізації повноважень службовців ДБР. При цьому, враховуючи правовий статус ДБР, державні службовці, які працюють у вказаному правоохоронному органі, мають певні особливості вступу, проходження та припинення державної служби, які визначені спеціальним законодавством, зокрема Законом №794-VIII. Водночас суд першої інстанції указав на те, що після внесення Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (далі - Закон № 440-IX) до Закону №889-VIII, норми частини 3 статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються, а оскільки на момент набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ (далі - Закон № 1285-ІХ) позивач, вже отримав попередження про наступне вивільнення та, зважаючи на принцип незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), норма, яка зобов`язувала суб`єкта призначення запропонувати позивачу посади, ще не діяла, а тому не підлягала застосуванню. З огляду на викладене у сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивача було звільнено правомірно, оскільки позивач попереджений про наступне звільнення завчасно, посада, яку обіймав позивач, дійсно скорочена, а у відповідача не було обов`язку пропонувати йому будь-які посади.
ІV. Касаційне оскарження
22. 27 червня 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Вишнякова Д.О. на рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.
23. Касаційну скаргу представником позивача подано на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
24. Так, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 5, 87 Закону № 889-VIII у взаємодії із статтями 5-1, 22, 40, 42 КЗпП України; статті 14-1 Закону №794-VIII, пункту 17 частини першої статті 3 КПК України; Закону №305-ІХ та статті 58 Конституції України; Європейського суду з прав людини; статті 43 Конституції України; статті 55 Статуту Організації об`єднаних націй від 26 січня 1945 року; статей 23-25 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року; статті 6 Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 року; Європейською соціальною хартією (переглянута) 1996 року.
24.1. У контексті наведено скаржник наполягає, що відповідачем не доведено фактичне скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису, а факт внесення змін до штатного розпису державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників, на переконання скаржника, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи. Разом з цим, скаржник наполягає, що відповідачем при звільненні не було запропоновано позивачу жодної рівнозначної посади.
25. У касаційній скарзі представник позивач також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №305-ІХ, який, на переконання скаржника, містить заборону звільнення позивача з посади у разі визначення цієї посади посадою рядового і начальницького складу ДБР.