ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 826/5932/17
касаційне провадження № К/9901/8850/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фармлогістика"
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ключкович В.Ю.; судді - Беспалов О.О., Сорочко Є.О.)
у справі № 826/5932/17
за позовом Приватного підприємства "Фармлогістика"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2017 року Приватне підприємство "Фармлогістика" (далі - ПП "Фармлогістика"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0002071402.
Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 04 жовтня 2018 року відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
ПП "Фармлогістика" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2018 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що аналіз даних оборотно-сальдових відомостей по всім рахункам та регістрів бухгалтерського обліку за 2013 - 2014 роки, на які посилається відповідач в акті перевірки, свідчить, що платником правильно задекларовано різницю між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти, а також різницю між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці за 2013 рік у розмірі 536949,00 грн і за 2014 рік у розмірі 3839024,00 грн, а тому твердження контролюючого органу про порушення ПП "Фармлогістика" підпунктів 153.1.1, 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) є необґрунтованими. Крім того, вказує про реальність операцій із придбання кур`єрських послуг у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та господарський характер понесених за ними витрат.
Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Фармлогістика" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт від 21 грудня 2016 року № 530/26-15-14-02-02/ НОМЕР_1 .
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.5, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 145.1.2, 145.1.5 пункту 145.1 статті 145, пункту 146.12 статті 146, підпунктів 153.1.1, 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України, пункту 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку із: заниженням різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізованої іноземної валюти, а також різниці між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці на 26519,00 грн за 2013 рік і на 212762,00 грн за 2014 рік; неправомірним формуванням витрат за наслідками придбання кур`єрських послуг у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з огляду на непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій та господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 14 квітня 2017 року № 0002071402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 366789,00 грн за основним платежем та 91697,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Згідно з підпунктом 135.5.11 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають, зокрема, доходи, визначені відповідно до статей 146, 147, 153 і 155-161 цього Кодексу.
За правилами підпунктів 153.1.1, 153.1.2 пункту 153.1 статті 153 ПК України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв`язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.
Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв`язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.
Згідно з підпунктом 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 ПК України визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від`ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.
Відповідно до підпункту 153.1.4 пункту 153.1 статті 153 ПК України у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від`ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів.
У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від`ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти.
Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов`язкових платежів, пов`язаних з придбанням іноземної валюти.
Термін "балансова вартість іноземної валюти" для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу або на дату здійснення операції залежно від того, яка дата настала пізніше.
У спірній ситуації судами з`ясовано, що позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013 рік із показником у рядку 03 ІД декларації "Інші доходи" в розмірі 536949,00 грн, у тому числі різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці в сумі 526024,00 грн, а також інші доходи в розмірі 10924,00 грн.
Водночас для здійснення контрольного заходу платником надано оборотно-сальдову відомість по всім рахункам та регістри бухгалтерського обліку за 2013 рік, відповідно до яких показник рахунка 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти" складає 26837821,00 грн, рахунка 714 "Дохід від операційної курсової різниці" - 1178220,00 грн, рахунка 73 "Інші фінансові доходи" - 10924,00 грн, рахунка 942 "Собівартість реалізованої іноземної валюти" - 26378934,00 грн, рахунка 945 "Витрати від операційної курсової різниці" - 1084564,00 грн.
Різниця між доходом від реалізації іноземної валюти та собівартістю реалізації іноземної валюти становить 458887,00 грн; різниця між доходом від операційної курсової різниці та витратами від операційної курсової різниці складає 93656,00 грн.