ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа №2а-8068/12/1370
адміністративні провадження № К/9901/21957/20, К/9901/16719/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Хробак Г.В.,
представника Відповідача: Звіра Р.П.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля"
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року (суддя Шинкар Т.І.)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (судді: Довгополов О.М., Гудима Л.Я., Святецький В.В.),
а також касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року (судді: Довгополов О.М., Гудима Л.Я., Святецький В.В.)
у справі за позовом Державного підприємства "Львіввугілля"
до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог
Державне підприємство "Львіввугілля" (надалі також - Позивач, ДП "Львіввугілля") звернулося до суду з адміністративними позовами до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (правонаступником якої є Офіс великих платників податків Державної податкової служби, а надалі й - Західне міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків; надалі також - Відповідач), в яких просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0000470802/209, № 0000430802/207 і № 0000490802/208.
Ухвалами Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та від 06 листопада 2012 року ці позовні заяви були об`єднані в одне провадження.
Відповідно до заяви від 26 листопада 2012 року ДП "Львіввугілля" уточнило позовні вимоги та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року частково, а саме: № 0000490802/208 в частині грошового зобов`язання в сумі 19783309,00 грн.; №0000470802/209 в частині 6395229,00 грн основного платежу і 1598807,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); № 0000430802/207 в частині 793770,00 грн основного платежу і 166288,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти у відповідній частині не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки викладені в акті перевірки висновки щодо порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) є необґрунтованими, адже останнім:
- правомірно вартість використаних запчастин та матеріалів (запасів) на суму 24 122 861,00 грн. направлено на гірничо-підготовчі роботи та такі не збільшують вартість основних запасів, а безпосередньо пов`язані з виробництвом;
- обґрунтовано включено витрати на суму 12845219,00 грн по відновленню ВП "Шахта Межирічанська" після пожеж до складу загальновиробничих витрат, оскільки в цей період остання реалізовувала готову вугільну продукцію, що відображено у звітах про собівартість готової вугільної продукції;
- з дотриманням вимог податкового законодавства включено до валових доходів суму 355649,00 грн на підставі договорів поставки вугілля між ВП "Управління "Західвуглепостач" та ПП "Версант", ПП "Захід-Торг", ПП "Велес-ЛВ", ТОВ "Маст-Опт";
- правомірно до складу валових витрат включено суму витрат з придбання товарів від ПП "МКМ-Сервіс", ПП "Велес - ЛВ", ПП "Колон - Сервіс", ПП "Версант", ПП "Маст - Опт", ПП "Децимус", ТзОВ "Західпромінвест", ТзОВ "Нью стар", ТзОВ "Стар Лайтс", ТзОВ "КФ "Продінвест", ТзОВ "Економікторг",ПП "Західпромторг", ПП ОСОБА_4, ПП "Діваліс";
- відповідно до положень чинного законодавства списано основні засоби по ВП "Шахта "Лісова" в січні 2011 року та на такі операції не нараховано податкові зобов`язання;
- по ВП "Шахта "Степова" проводився відпуск вугілля пенсіонерам та іншим категоріям працівників з паливного складу ВП "Управління "Західвуглепостач" і такі послуги не оподатковуються податком на додану вартість, оскільки такі послуги є внутрішньогосподарськими та надані в межах однієї юридичної особи.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи постанову, суд першої інстанції не погодився із зазначеними у позовній заяві доводами та вказав, що:
- Позивач оплачував кошти контрагентам без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету, з чим погоджується суд. Даючи аналіз матеріалам справи суд приходить до переконання, що операції із придбанням товару не мали реального товарного характеру;
- арки, рейки, труби, рештаки, ланцюги є витратами, пов`язаними з поліпшенням основних фондів (комбайнів, стійок, штреків, монтування лав), а тому відокремленими підрозділами Підприємства не враховано та не відображено в Додатку К 1/1 до Декларації вартість використаних запасних частин та матеріалів на ремонт основних засобів чим занижено значення показника рядка 01.2 Декларації з податку на прибуток;
- на ВП "Шахта Межирічанська" відбувалася пожежа. Видобуток вугілля, згідно з наданими до перевірки документами відновився 19 вересня 2011 року Внаслідок вищенаведеного, видобуток вугілля на ВП "Шахта Межирічанська`ДП "Львіввугілля`фактично припинився. Понесені витрати за період квітня-серпня 2011 року мають включатися на збільшення вартості відповідної об`єкта основних фондів або на ремонт та поліпшення основних засобів. Вищезазначені суми витрат в порушення вимог чинного законодавства не були включені у колонку 4 "Запаси, використані не у господарській діяльності".
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ДП "Львівугілля" задоволено: постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ДП "Львівугілля" задоволено повністю.
Суд апеляційної інстанції не погодився із зазначеними у акті перевірки висновками та відповідно із висновками суду першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції суд апеляційної інстанції зазначив таке:
- спірні матеріальні цінності (арки, рейки, труби, рештаки, ланцюги) використовуються у процесі видобутку вугілля та відповідно до наказів по відокремленим підрозділам не використовуються більше 365 днів, вони не можуть бути визнані об`єктом основних фондів та оподатковуватись згідно приписів статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а відтак є витратами у розумінні підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", як сплачені (нараховані) у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а відтак дія підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг);
- на шахті "Межирічанська" було зупинено видобуток вугілля в зв`язку аварією, але відокремленим підрозділом в той час реалізовувалось вугілля, яке зберігалось на складах, і було видобуте шахтою до моменту аварії. Всі витрати, пов`язані з реалізацією даного вугілля правомірно, відповідно до положень статті 138 Податкового кодексу України було включено до загальновиробничих витрат;
- факти здійснення господарських операцій ДП "Львіввугілля" з відповідними контрагентами у зазначений період підтверджується відповідними договорами на поставку товарно-матеріальних цінностей та виконання відповідних послуг та специфікаціями. Відповідні господарські документи підтверджують те, що правові наслідки за укладеними договорами настали, умови договорів виконані сторонами в повному обсязі;
- норми пункту 189.9 ПК України не поширюються на випадки, коли основні виробничі або невиробничі фонди ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів у інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням;
- вартість послуг, що відшкодовують шахти ВП "Управлінню "Західвуглепостач", - це послуги по доставці вугілля на паливний склад, тобто дані послуги є внутрішньогосподарськими і не оподатковуються ПДВ так, як надані в межах однієї юридичної особи. Позивачем долучено калькуляції послуг по доставці вугілля, з яких чітко видно, що до даних послуг не входить відвантаження та навантаження вугілля.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року задоволено частково касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС: постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції не погодився із висновками суду апеляційної інстанції щодо фактичного здійснення операцій із контрагентами. При цьому вказав про правильність інших сформованих у ході контрольного заходу висновків Відповідача. Однак, за встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції не мав можливості ідентифікувати (виокремити) частину грошових зобов`язань, які були донараховані Позивачу за господарськими операціями з контрагентами щодо яких у податкового органу виник сумнів щодо їх реальності, а тому скерував справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у повному обсязі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу Державного підприємства "Львіввугілля" задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі № 2а-8068/12/1370 скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000430802/207 в частині збільшення Державному підприємству "Львіввугілля" суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 76563 (сімдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят три) грн за основним платежем та 12454 (дванадцять тисяч чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000490802/208 в частині зменшення Державному підприємству "Львіввугілля" суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 18090573 (вісімнадцять мільйонів дев`яносто тисяч п`ятсот сімдесят три) грн 00 копійок. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Львові Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0000470802/209 в частині збільшення Державному підприємству "Львіввугілля" суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 5255514 (п`ять мільйонів двісті п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот чотирнадцять) грн 00 копійок за основним платежем та 1313878 (один мільйон триста тринадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 00 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що:
- спірні матеріальні цінності (арки, рейки, труби, рештаки, ланцюги) використовуються у процесі видобутку вугілля та відповідно до наказів по відокремленим підрозділам не використовуються більше 365 днів, то вони не можуть бути визнані об`єктом основних фондів та оподатковуватись згідно з приписами статті 8 Закону Украйни "Про оподаткування прибутку підприємств", отже, є витратами у розумінні підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону, як сплачені (нараховані) у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а тому дія підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 даного Закону не поширюється на порядок податкового обліку витрат на оплату таких робіт (послуг);
- ДП "Львіввугілля" долучено всі документи, які свідчать про неможливість експлуатації даних секцій в майбутньому відповідно до норм "Положення про технічну раду Підприємства", протоколу засідання технічної ради, акту про пошкодження, руйнування основних засобів (секцій в кількості 61 штука), наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України як основного розпорядника майна про дозвіл на списання даних основних засобів та згоди податкового органу. Отже, помилковими є висновки відповідача про те, що списання Позивачем товарно-матеріальних цінностей з бухгалтерських рахунків 201, 206, 207, 203 і 208 мають йти на збільшення балансової вартості об`єкта основних фондів або на поліпшення основних фондів в межах ліміту;
- ДП "Львіввугілля" проводить відпуск вугілля пенсіонерам та іншим категоріям працівників, передбаченим чинним законодавством, з паливного складу ВП "Управління "Західвулепостач", не забезпечуючи доставку вугілля до місця проживання пенсіонерів та інших категорій працівників. Вартість послуг, що відшкодовують шахти ВП "Управлінню "Західвуглепостач" - це послуги по доставці вугілля на паливний склад, тобто дані послуги являються внутрішньогосподарськими, які обліковуються відповідно до наказу ДП "Львіввугілля" від 31 березня 2008 року № 86 "Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику" і не оподатковуються ПДВ, так як надані в межах однієї юридичної особи. Позивач надав калькуляції послуг з доставки вугілля, з яких встановлено, що до даних послуг не входить відвантаження та навантаження вугілля;
При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що такі ж висновки щодо наведених вище доводів контролюючого органу, які стали підставою для визначення ДП "Львіввугілля" грошових зобов`язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (у відповідній частині), висловлені у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року, якою справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Водночас суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості формування даних податкового обліку за результатами операцій із контрагентами ПП "Велес-ЛВ", ТОВ "Маст-Опт", ПП "Версант", ПП "Захід-торг", ПП "Західпромторг",ПП "Децимус", ТОВ "Нью стар", ПП "Діваліс",ТОВ "Економікторг", ТОВ "Стар Лайтс", ТОВ "КФ Продінвест", ПП "Колон-Сервіс".
1.3. Короткий зміст касаційних скарг та відзивів
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, Позивач в касаційній скарзі просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року у справі №2а-8068/12/1370- повністю та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №2а-8068/12/1370 - частково. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов Державного підприємства "Львіввугілля" - повністю, прийняти нову постанову, якою: визнати частково протиправними податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року №0000490802/208 на суму 19783309,00 грн, № 0000470802/209 на суму 7994036,25 грн; № 0000430802/207 на суму 960058,00 грн.
У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у задоволені касаційної скарги ДП "Львіввугілля" та залишити без змін постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №2а-8068/12/1370 (№857/10761/19) в частині відмовлених позовних вимог.
У своїй же касаційні скарзі останній стверджує про відсутність висновків Верховного Суду за подібних правовідносин та просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року по справі №2а-8068/12/1370 (№857/10761/19) в частині задоволених позовних вимог та постановити нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року.
У судовому засіданні представники сторін підтримали зазначені у письмових документах вимоги.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, за результатами проведеної Відповідачем перевірки Позивача складено акт від 30 березня 2012 року № 57/22-1006/32323256 (надалі також - Акт).
Згідно із висновками Акта Позивачем допущено порушення вимог:
- пунктів 1.23, 1.31 статті 1, підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту5.2, підпунктів 5.3.2, 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.9 пункту 5.4, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8, підпункту 11.3.1 пункту11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР(надалі також - Закон № 334/94-ВР), та підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пунктів 135.1, 135.2, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, пунктів 137.1, 137.4 статті 137, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.4, підпунктів 138.8.1, 138.8.5 пункту 138.8, пункту 138.9 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 143.1 статті 143 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період 1 квітня 2010 року до 30 вересня 2011 року на суму 6741532,00 грн, в тому числі за 2010 рік та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за І квартал 2011 року у розмірі 6 540 527,00грн., ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 17828 098,00 грн;
- пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (надалі також - Закон № 168/97-ВР), підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.14, 201.15 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 990050,00 грн.
На підставі Акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 квітня 2012 року:
- №0000490802/208, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 24368625,00грн.;
- № 0000470802/209, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок з прибутку підприємств" на суму 6 741 532,00 грн основного платежу та 1 685 383,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- № 0000430802/207, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на додану вартість" на суму 990 050,00 грн основного платежу та 211 911,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи, наведені в касаційній скарзі Відповідача
Підставою касаційного оскарження у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
Відповідач стверджує, що суд апеляційної інстанції в рішенні посилається на постанову Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі №2а-8068/12/1370, якою задоволено частково касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління ДФС, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 3 жовтня 2013 року скасовано, і справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Однак, на думку Відповідача, суд мав повторно досліджувати усі обставини справи, а не робити посилання лише дану постанову Верховного Суду, оскільки при направленні справи на новий розгляд повинні досліджуватись усі обставини повторно.
3.2. Доводи, наведені в касаційній скарзі Позивача
У касаційній скарзі, Позивач покликається на визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставу касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі №826/24557/15, від 2 липня 2020 року у справі №820/2516/13-а, від 30 червня 2020 року у справі №520/2963/19, від 16 червня 2020 року у справі №2808/3342/14.
На обґрунтування необхідності застосування наведених висновків Верховного Суду Позивач покликається на надання останнім повного комплекту документів, які підтверджують фактичне здійснення операцій між ним та його контрагентами.
Зауважує, що документи, обумовлені правилами перевезення товарів, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Тому у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто ДП "Львіввугілля", на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.
Позиція податкового органу про порушення ДП "Львіввугілля" податкового законодавства, як стверджує Позивач, ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам його контрагентів з іншими особами, та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських операцій Підприємства із відповідними контрагентами
Разом з тим, правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за обставин даної справи й відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин платника податку.
Посилання податкового органу на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагента його виконання у зв`язку з відсутністю належних ресурсів, на думку Позивача, є лише припущенням. Ревізором не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.
3.3. Доводи Відповідача, наведені у відзиві на касаційну скаргу
Наведені у відзиві на касаційну скаргу доводи Відповідача зводяться до встановлених судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо суті господарських операцій між Позивачем та його контрагентами.
Крім того, стверджує, що в матеріалах справи наявний вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29 липня 2013 року, яким ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 27, частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України. Цим вироком встановлено, що вказані особи разом із невстановленими слідством особами, в період з січня 2010 по січень 2012 року з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрували (як на себе та і на спеціально підібраних осіб) та використали ряд фіктивних підприємств, серед яких, зокрема, і контрагенти позивача ПП "Велес ЛВ" та ПП "Захід Торг".
При цьому Відповідач вважає, що наведені у касаційній скарзі висновки Верховного Суду сформовані судом касаційної інстанції не за подібних правовідносин.
Відповідач також надіслав додаткові пояснення, зміст яких зводиться до наведення обставин, які, на його думку, підтверджують про штучне формування Позивачем наслідків податкового обліку на підставі відповідних операцій із контрагентами.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційних скарг, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
Пунктом 9 статті Конституції України передбачено, що обов`язковість судового рішення є основною засадою судочинства України.
Така засада адміністративного судочинства на виконання наведеної норми закріплена частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, як передбачено частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з статтею 24 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.
Стаття 349 КАС України визначає повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підстави для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд передбачені статтею 353 КАС України.
При цьому, як визначено частиною п`ятою цієї статті, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням:
а) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу;
б) доводів, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції;
в) висновків за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд.
Наведене вище дає підстави для висновку про те, що однією з найбільш важливих рис касаційного перегляду є те, що висновки та мотиви суду касаційної інстанції, зокрема, наведені в мотивувальній частини постанови, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
Судове рішення суду касаційної інстанції, як акт правосуддя, є кінцевим судовим актом, що постановлений у формі процесуального документа, який завершує процесуальну діяльність адміністративного суду касаційної інстанції з розгляду та вирішення відповідної адміністративної справи та має властивості (компоненти) законної сили: 1) обов`язковість; 2) преюдиційність; 3) виключність; 4) незмінність та неспростовність.
Встановлені процесуальним законодавством правила щодо здійснення судової процедури таким чином, щоб враховувати висновки та мотиви, за яких відповідні судові акти судів попередніх інстанції скасовано та направлено на новий розгляд, сприяють тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух, а відповідна діяльність суду утверджувала дію принципу правової визначеності, в основі якого лежить вимога щодо остаточності судового рішення (res judicata).
Як підтверджується матеріалами справи, при попередньому касаційному розгляді, ухвалюючи постанову від 19 вересня 2019 року у цій справі, Верховний Суд відповідно до визначених на той час статтею 341 КАС України меж переглянув судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку про помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо неправомірності нарахування грошових зобов`язань, що визначені за результатами виявлених у ході контролюючого заходу порушень за наслідками аналізу господарських операцій з контрагентами, які на думку Відповідача, фактично здійснені не були. З урахуванням цього вказав про необхідність направлення справи на новий розгляд.
Як свідчить, зміст рішення суду касаційної інстанції, у іншій частині Верховний Суд погодився з висновками щодо правильного формування Позивачем даних податкового обліку.
Однак у зв`язку із неможливістю виокремлення сум грошових зобов`язань, що були нараховані контролюючим органом за окремі виявлені у ході перевірки правопорушення (в силу відсутності у суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення фактичних обставин у справі та не встановлення таких обставин у ходу судового розгляду апеляційним судом) справа була направлена на новий апеляційний судовий розгляд у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції, дотримуючись визначених процесуальним законодавством вимог щодо врахування висновків та мотивів за яких було скасовано судовий акт, при новому розгляді справи, зокрема, встановив обсяг нарахованих грошових зобов`язань за кожним зазначеним у акті перевірки, на думку Відповідача, порушенням Позивачем правил податкової дисципліни та скасував оскаржені індивідуальні акти в частині нарахувань грошових зобов`язань за порушеннями, які Верховний Суд визнав помилковими та такими, що не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.