ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/16890/19
адміністративне провадження № К/9901/7949/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері України" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020 (головуючий суддя: Огурцов О.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 (головуючий суддя: Губська Л.В., судді: Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) у справі №640/16890/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акту в частині,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" (далі - ТОВ "Метро Кеш Енд Кері Україна" або позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП або відповідач), в якому просило визнати протиправним і нечинним положення абз. 3 пункту 6.1.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (далі - Правила №312 або ПРРЕЕ).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 справу прийнято до провадження та призначено її розгляд в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.12.2018 ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" підписало заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу, згідно із положеннями якої позивач приєднався до умов договору на умовах комерційної пропозиції ТОВ "Львівенергозбут".
06.02.2019 ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" надіслав ТОВ "Львівенергозбут" лист №9, у якому повідомив про укладення ним договору на постачання електричної енергії з ТОВ "Торгова електрична компанія" та намір змінити електропостачальника.
Згодом, рішенням Господарського суду Львівської області від 10.07.2019 у справі №914/545/19 з ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" було стягнуто штраф у розмірі 1119128,14 грн на користь ТОВ "Львівенергозбут" за дострокове розірвання договору внаслідок зміни електропостачальника.
На думку позивача, зазначене судове рішення обґрунтоване абзацом третім пункту 6.1.3 Правил №312 відповідно до якого, якщо споживач має чинний договір про постачання електричної енергії споживачу з фіксованим терміном (строком) дії, з метою уникнення штрафних санкцій за дострокове розірвання договору з боку попереднього електропостачальника споживач повинен повідомити нового електропостачальника про намір укласти з ним договір про постачання електричної енергії споживачу за 21 календарний день до дати закінчення терміну (строку) дії чинного договору.
Позивач, вважаючи наведений абзац пункту таким, що порушує його законні права та інтереси в частині обмеження права на вільний вибір постачальника електричної енергії, звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що абз. 3 пункту 6.1.3 ПРРЕЕ обумовлено застосування до споживача штрафних санкцій за дострокове припинення (розірвання) договору з фіксованим терміном (строком) дії за його ініціативи, що пов`язано із зміною електропостачальника. Зазначене положення, на погляд позивача, порушує один із основних принципів функціонування ринку електричної енергії, а саме право споживача на вільний вибір постачальника.
Відповідач позов не визнав. Зазначає, що оскаржуваний пункт Правил №312 носить рекомендаційний характер, не порушує прав позивача. Також відповідач наголошує, що всі норми права, що регулюють спірні правовідносини, спрямовані на забезпечення балансу в захисті як споживача електричної енергії, так і постачальника.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що Директива 2009/72/ЄС передбачає право споживача безкоштовно змінити постачальника, при чому договір з постачальником, серед іншого, повинен містити положення про умови припинення дії договору та положення щодо того чи дозволяється розірвання такого договору без відшкодування штрафних санкцій. Одночасно із цим, суди попередніх інстанцій констатували, що загальні засади регулювання ринку електричної енергії, які визначені Законом України від 13.04.2017 №2019-VIII "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон № 2019-VIII або Закон про ринок), не відрізняються від європейських стандартів та положень Директиви 2009/72/ЄС. Зокрема Директива 2009/72/ЄС, так і Закон №2019-VIII передбачають відсутність плати за зміну електропостачальника поряд з можливістю застосування штрафних санкцій за дострокове розірвання договору в односторонньому порядку.
Отже, за висновками судів обох інстанції, норми як міжнародного, так і національного законодавства, спрямовані на забезпечення балансу в захисті інтересів як споживача, так і постачальника у сферах енергетики та комунальних послуг.
Підсумовуючи викладене, суди зазначили, що визначений законодавцем та договором термін - 21 календарний день, є достатнім для суб`єктів ринку електричної енергії та учасників роздрібного ринку, які задіяні у цьому процесі, для проведення процедури зміни електропостачальника.
Одночасно із цим, апеляційний суд відхилив твердження позивача про застосування господарським судом штрафних санкцій до ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна" на підставі оскаржуваної ним правової норми, та констатував, що відповідальність за дострокове розірвання договору врегульована окремими положеннями Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що судами обох інстанцій неправильно здійснений правовий аналіз норм Директиви 2009/72/ЄС та положень національного законодавства в ракурсі обставин цієї справи. Відповідно до Директиви 2009/72/ЄС, одним із основних принципів функціонування ринку електричної енергії Енергетичного Співтовариства, Договірною Стороною якого є Україна, є право споживачів на вільний вибір постачальників. Пункт "е" частини першої Додатку "Заходи щодо захисту прав споживачів" Директиви 2009/72/ЄС гарантує споживачу не платити за зміну постачальника. Таким чином, за позицією скаржника, застосування штрафних санкцій за дострокове припинення (розірвання) договору з фіксованим терміном (строком) дії з ініціативи споживача внаслідок зміни електропостачальника, суперечить чинному законодавству.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд касаційної інстанції залишити оскаржувані судові рішення без змін. Стверджує, що метою прийняття Правил № 312 є врегулювання взаємовідносин суб`єктів господарювання та споживачів на роздрібному ринку електричної енергії відповідно до Закону про ринок. Положеннями абз. 3 пункту 6.1.3 Правил №312 жодним чином не заперечується право споживача на зміну електропостачальника.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України від 22.09.2016 №1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII).
Статтею 1 цього Закону визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону №1540-VIII державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятором відповідно до цього Закону, а також законів України "Про природні монополії", "Про ринок електричної енергії", "Про ринок природного газу", "Про трубопровідний транспорт", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про теплопостачання", "Про питну воду та питне водопостачання", інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
Закон №2019-VIII визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Статтею 1 Закону №2019-VIII визначено таке:
ринок електричної енергії це система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам;
споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;
електропостачальник - суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2019-VIII правову основу функціонування ринку електричної енергії становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про альтернативні джерела енергії", "Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", "Про природні монополії", "Про захист економічної конкуренції", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
На виконання зобов`язань України за Договором про заснування Енергетичного Співтовариства та Угодою про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, цей Закон спрямований на імплементацію актів законодавства Енергетичного Співтовариства у сфері енергетики, а саме Директиви 2009/72/ЄС про спільні правила внутрішнього ринку електричної енергії та про скасування Директиви 2003/54/ЄС, Регламенту (ЄС) 714/2009 про умови доступу до мережі транскордонного обміну електроенергією та скасування Регламенту (ЄС) 1228/2003, Директиви 2005/89/ЄС про заходи для забезпечення безпеки інвестування до системи електропостачання та інфраструктури.
Отже, Закон №2019-VIII прийнятий на виконання міжнародних зобов`язань України у рамках Енергетичного Співтовариства, яке засновано на підставі Договору про заснування від 25.10.2005 та до якого приєдналася Україна на підставі Протоколу (дата підписання 24.09.2010) та Закону України від 15.12.2010 №2787-УІ "Про ратифікацію Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства".
Так, положеннями Директиви 2009/72/ЄС встановлено наступне.
Пунктом а) частини п`ятої статті 3 Директиви 2009/72/ЄС передбачено, що держави-члени забезпечують, щоб у разі, якщо споживач з дотриманням умов контракту захоче змінити постачальника, то зміну було здійснено відповідним оператором або операторами протягом трьох тижнів. Держави-члени забезпечують, щоб зазначені у пунктах а) і б) частини п`ятої статті 3 Директиви 2009/72/ЄС права надавалися споживачам на недискримінаційній основі у тому, що стосується виплат, зусиль або часу.
Положення пунктів а) та е) частини 1 Додатку 1 "Заходи щодо захисту прав споживачів" Директиви 2009/72/ЄС встановлюють, що заходи мають на меті гарантувати, щоб споживачі:
а) мали право на укладення договору зі своїм постачальником електроенергетичних послуг, в якому, серед іншого, вказуються строк дії договору, умови для поновлення та припинення надання послуг та дії договору, а також зазначення того, чи дозволяється розірвання договору без відшкодування;