ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14718/20
адміністративне провадження № К/9901/17672/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А, Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 (головуючий суддя: Василенко Я.М., судді: Ганечко О.М, Кузьменко В.В.) у справі №640/14718/20 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту захисту економіки Національної поліції України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України (далі - НП України або відповідач-1), Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - відповідач -2), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУПФУ в м. Києві), в якому просив:
визнати протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо підготовки та подання до ГУПФУ в м. Києві документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу за проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1, оформлену листом від 24.04.2020 № К-103/39/04-2020;
зобов`язати Національну поліцію України підготувати та подати до ГУПФУ в м. Києві документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років за проходження служби в органах внутрішніх справ ОСОБА_1 відповідно до п. "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (у редакції чинній на час вступу ОСОБА_1 на службу в органах внутрішніх справ - 15.09.2004; далі - Закон №2262-XII).
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 позов задоволено частково:
визнано протиправною відмову Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо підготовки та подання до ГУПФУ в м. Києві документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;
зобов`язано Національну поліцію України підготувати та направити до ГУПФУ в м. Києві документи, у відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, що затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугою років.
В задоволенні решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2020 і ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 31.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 13.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 27.11.2019 № 395 майора поліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 5 (м. Київ) управління захисту економіки у місті Києві, звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або переведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Позивач звернувся із заявою до Національної поліції України щодо підготовки та подання до пенсійного органу документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років.
Листом від 24.04.2020 №К-103/39/04-2020 Департамент захисту економіки Національної поліції України повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення розрахунку вислуги років для призначення пенсії, підготування додаткових пенсійних документів та подання їх до органу, що призначає пенсію. Відмова вмотивована відсутністю календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом №2262-XII розмірі, що становить 24 календарних роки та 6 місяців і більше. Зазначено, що на момент звільнення зі служби в поліції (02.12.2019), вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 15 років 02 місяці 18 днів.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що має достатню вислугу років для призначення пенсії за вислугу років, проте відповідачі ухиляються від обов`язку підготувати на направити до пенсійного органу документи, необхідні для її призначення. Стверджує, що зміст та обсяг досягнутих ним соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняття нових законодавчих актів. За таких обставин наполягає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає норма статті 12 Закону №2262-XII, що діяла на момент вступу позивачем на службу. За твердженнями позивача, зміна правового регулювання у питаннях, пов`язаних із реалізацією права на соціальний захист у бік збільшення вислуги років, необхідної для призначення пенсії, безумовно звужує його права.
Відповідачі позов не визнали. Стверджують, що обов`язковою умовою для отримання права на призначення пенсії є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. Водночас у позивача недостатньо вислуги років, у календарному обчисленні, для оформлення документів, необхідних для призначення пенсії. Також відповідач-1 зазначає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягає та правова норма, що діє на момент реалізації особою права на соціальний захист.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-XII. Натомість на відповідачів, у випадку вирішення питання про призначення пенсії у відповідності до вимог Закону №2262-XII, покладено лише функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсію, необхідних для призначення пенсії документів. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність відмови відповідачів у оформленні позивачу документів, для призначення пенсії за вислугу років, з підстав відсутності необхідної вислуги років. Одночасно з цим місцевий суд констатував, що заявником подано усі необхідні документи, оформлені відповідно до вимог Порядку №3-1.
З врахуванням встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання НП України підготувати та направити до ГУПФУ в м. Києві документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років
Апеляційний суд дійшов протилежного висновку. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону №2262-XII, позаяк на день його звільнення вислуга років у календарному обчисленні склала 15 років 02 місяці 18 днів з необхідних 24 календарних років та 6 місяців і більше. Апеляційний суд констатував, що для отримання права на призначення пенсії за вислугу років обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначному Законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Вирішуючи спір у цій частині апеляційний суд послався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 22.11.2018 у справі №161/4876/17, від 22.01.2019 у справі №295/10742/16-а, від 27.02.2019 у справі №295/6454/17, від 10.07.2019 у справі №299/509/15-а, від 25.07.2019 у справі № 806/1402/16.
Одночасно із цим, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.11.2018 у справі № 537/1980/16-а, суд апеляційної інстанції зазначив, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу ПФУ або відмовити у такому поданні.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкового скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилався на те, що право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності виключно календарної вислуги, а при призначенні пенсії згідно із пунктом "а" статті 12 Закону №2262-ХІІ має бути також врахована вислуга років у пільговому обчисленні. При ухваленні судового рішення, скаржник просить касаційний суд взяти до уваги вже сформовану Верховним Судом у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та від 04.04.2021 у справі №480/4241/18 правозастосовчу практику у спірних правовідносинах.
Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржуване судове рішення без змін. В обґрунтування своєї позиції відповідач 1, із посиланням на Постанову Уряду від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (далі - Порядок №393), наголосив, що пенсія за вислугу років призначається за наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.
Також відповідач-1 вважає, що правовідносини у справах №805/3923/18-а та №480/4241/18 не є релевантними до обставин цієї справи.
Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Стверджує, що пенсія за вислугу років призначається за наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Одночасно із цим зазначає, що навіть сумарна календарна і пільгова вислуга років позивача не надає йому права на призначення пенсії за вислугу років згідно із пунктом "а" статті 12 Закону №2262-XII.
Згодом від відповідача-2 надійшли додаткові письмові пояснення, у яких останній вказує на те, що з метою усунення протилежних тлумачень, уникнення різних позицій державних органів, судів та суб`єктів, якими здійснюється обрахунок календарної вислуги років для призначення пенсій відповідно до Закону №2262-XII та Порядку №393, Уряд прийняв постанову від 16.02.2022 №119 (набула чинності 19.02.2022), якою вніс відповідні зміни до Постанови №393.
На думку відповідача 2, внаслідок зміни правового регулювання, обчислення календарної вислуги років поліцейським для призначення пенсій проводиться без урахування пільгової вислуги років.
На переконання відповідача-2, посилання скаржника на правову позицію Верховного Суду, сформовану у справах №805/3923/18-а та №480/4241/18, є недоцільним, оскільки така правова позиція сформована без врахування змін, внесених постановою Уряду від 16.02.2022 №119.
Скаржник скористався своїм процесуальним правом та подав на додаткові пояснення відповідача-2 власні письмові пояснення, у яких з посиланням на принцип незворотності дії нормативно-правового акту у часі стверджує про необґрунтованість аргументів Департаменту щодо доцільності застосування до цих правовідносин норм правового акту, якого не існувало на момент виникнення цього спору.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом №2262-ХІІ.
Умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом №2262-ХІІ.
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби): особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.