Постанова
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 462/4541/21
Провадження № 51-1097 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Остапука В.І.,
при секретарі Ігнатенку Ю.В.,
за участю прокурора Кузнецова С.М.,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Львові, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимий,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, який народився в с. Стоянів Радехівського району Львівської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, в силу ст.89 КК України раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
за касаційною скаргою захисника Попович Н.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 13 жовтня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 залишений до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 18 травня 2021 року.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК Українина 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 залишений до вступу вироку в законну силу. Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 13 травня 2021 року, тобто з моменту затримання.
Вирішено питання про процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 21 січня 2022 року вищевказаний вирок залишено без змін.
Судові рішення щодо ОСОБА_2 в касаційному порядку не оскаржуються.
За вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 квітня 2021 року приблизно о 01:00, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, перебуваючи біля будинку №158 Б по вул. Кульпарківській у м. Львові, із застосуванням фізичного насильства, що не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого ОСОБА_3, що проявилось у нанесенні удару кулаком в обличчя, спричинивши потерпілому забійну рану, яка відноситься до легкого ступеня тяжкості, відкрито заволодів його майном, а саме мобільним телефоном марки Redmi 3S, вартістю 900 грн., в якому були дві сім карти, які вартості не становлять, та який був в чохлі-бампері, вартістю 100 грн., спричинивши своїми умисними діями потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 1 000 гривень.
Крім цього, 13 травня 2021 року о 13:59, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із ОСОБА_2, перебуваючи у м. Львові по вул. Караджича, 29б біля магазину "Рукавичка", усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння і суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою власного збагачення, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, а саме, після того, як ОСОБА_2 перескочив через перила, які розташовані довкола вказаного магазину та підбігши до ОСОБА_4, шляхом ривка відкрито викрав із її рук мобільний телефон марки "Xiaomi Redmi Note 5" вартістю 2266,67 гривень, який знаходився у чохлі, вартістю 69,33 гривень, та в якому містилися сім-картка мобільного оператора та карта пам`яті, які не становлять для потерпілої матеріальної цінності, після чого продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна та незважаючи на спроби потерпілої ОСОБА_4 затримати його, ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 викрадений телефон та, не реагуючи на крики потерпілої, обидва побігли в сторону подвір`я будинку АДРЕСА_4, де ОСОБА_2 був затриманий перехожими, а ОСОБА_1 втік із викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення.
В подальшому, працівниками поліції ОСОБА_1 був викритий та перебуваючи у приміщенні ВП №1 ЛРУП ГУНП у Львівській області добровільно видав викрадений телефон марки "Xiaomi Redmi Note 5" у чохлі, з сім-карткою мобільного оператора та картою пам`яті.
Своїми протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 2 336 гривень.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Попович Н.І., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284, ч. 1 ст. 440 КПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дотримався вимог ст. 419 КПК України, належним чином доводів апеляційної скарги захисника не перевірив та не проаналізував, вичерпних відповідей на надав. Стверджує, що досліджені судом першої інстанції докази зібрані без внесення відомостей до ЄРДР, що прямо заборонено імперативною нормою ч. 3 ст. 214 КПК України, за процесуального керівництва неналежного прокурора, слідчим без неналежних на те у нього повноважень. Вказує, що прокурором не надано, а судом не досліджено витягів з ЄРДР; подальшого обʼєднання матеріалів кримінальних проваджень; в матеріалах провадження відсутня постанова про призначення прокурора чи групи прокурорів; не надано підтверджуючих документів і щодо повноважень слідчого. Зазначає, що поза увагою апеляційного суду залишилась і оцінка доказів, якими суд першої інстанції обґрунтував вид вини, мотив і мету вчиненого правопорушення, розмір матеріальної шкоди за епізодом кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3, оскільки експертиза щодо визначення розміру матеріальних збитків ОСОБА_3 не призначалась та не проводилась, і самим потерпілим розмір шкоди не визначений та не надані документи, що його підтверджують. Зазначає про те, що протокол пред`явлення особи для впізнання від 17 травня 2021 року отриманий з порушенням вимог ч. 1 ст. 228 КПК України. Вважає, що дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування щодо потерпілого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане із застосуванням фізичного насильства, яке не було небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, неправильно, та за встановлених фактичних обставин справи могли б бути кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна (ст. 185 КК України) або як незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК України). Вважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного постановлені з порушенням вимог статей 370, 91, 94, 412 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника Попович Н.І. в інтересах засудженого ОСОБА_1, просив постановлені судові рішення залишити без зміни як законні та обґрунтовані.
Мотиви Суду
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, суд касаційної інстанції зобов`язаний прийняти таке рішення.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвала апеляційного суду - це рішення суду вищого рівня стосовно законності, обґрунтованості та вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна відповідати вимогам статей 370, 419 КПК України.