Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 521/14469/20
провадження № 61-2643св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2020 року в складі судді Гуревського В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Князюка О. В., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту народження особи, заінтересована особа - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначив, що він будучи громадянином Республіки Білорусь, звернувся до Київської районної міграційної служби в Одеській області із заявою про набуття ним громадянства України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України "Про громадянство України", посилаючись на те, що його дідусь, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився на території України, а саме у місті Котовськ, Одеської області.
За результатом звернення органом Державної міграційної служби надано відповідь неможливість отримання громадянства України з тих підстав, що достовірно не встановлено місце проживання його діда, так як у свідоцтві про народження відсутня графа "місце народження". Заявнику рекомендовано звернутися до суду з відповідною заявою для встановлення факту народження його діда на території України.
Враховуючи наведене, заявник просив встановити факт народження його діда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у місті Котовськ Одеської області.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у місті Котовськ Одеської області Української РСР.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що заявником належними та допустимими доказами доведений факт народження його діда ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України, а саме в місті Котовськ Одеської області.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У лютому 2022 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 26 серпня 2021 року в указаній вище справі, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 757/44694/17-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 та від 09 червня 2021 року у справі №496/1976/19.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно встановлені фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також у вказаній справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.
Інший учасник справи правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу не скористався
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що заявник, громадянин Республіки Білорусь, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України" звернувся до Київської районної міграційної служби в Одеській області із заявою про набуття громадянства України за територіальним походженням, на підставі того, що його дідусь, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився на території України, а саме у місті Котовськ Одеської області.
За результатом цього звернення було отримано відповідь про те, що заявник не може отримати громадянство України з тих підстав, що достовірно не встановлено місце проживання його діда, оскільки у свідоцтві про народження відсутня графа "місце народження". Заявнику було рекомендовано звернутися до суду з відповідною заявою для встановлення факту народження.
Згідно із свідоцтвом про народження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, серії НОМЕР_1, його батьками є ОСОБА_3, та ОСОБА_4 .
Зміна прізвища матері заявника з ОСОБА_4 на ОСОБА_4 підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 23 липня 1994 року № НОМЕР_2 .
У свідоцтві про народження матері заявника - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, серії НОМЕР_3, її батьками вказані: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_8 .
Отже, ступінь спорідненості між заявником та ОСОБА_2 є рідні онук - дід.
На підтвердження факту народження діда на території України, а саме в місті Котовськ Одеської області, заявник надав такі докази: свідоцтво про укладення шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 02 листопада 1974 року, серії НОМЕР_4, де в графі "місце народження" вказано місто Котовськ, та витяг № 00024545740 від 13 листопада 2019 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За положеннями частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законом передбачена можливість встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти народження на території України, що можуть мати значення для виникнення права особи на набуття громадянства України.
У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Статтею 6 Закону України "Про громадянство України" визначено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки, є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.