Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 274/3974/21
провадження № 61-6722св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року в складі судді Вдовиченко Т. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 06 березня 2017 року о 19 годині 40 хвилин на 27 км пікету № 10 залізничного перегону "Бердичів-Шепетівка" Південно-Західної залізниці, внаслідок наїзду вантажного потягу № 3154 загинув її чоловік ОСОБА_5
16 березня 2017 року за фактом настання цієї події відомості внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017060050000411 та розпочато досудове розслідування.
30 травня 2017 року постановою слідчого Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області закрито кримінальне провадження.
В ході досудового розслідування проведено судово-медичну експертизу, за результатами якої встановлено, що отримані ОСОБА_5 тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з його смертю.
Визначаючи розмір моральної шкоди, позивачка виходила з того, що втрата нею чоловіка, а дітьми батька призвела до душевних хвилювань та переживань. Трагедія вплинула на психічний та емоційний стан дітей, які втратили батька. Після смерті чоловіка вона залишилася сама з трьома дітьми, які повністю перебувають на її утриманні.
Враховуючи наведене, позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь та на користь неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 500 000,00 грн моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року, позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 75 000,00 грн.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що АТ "Українська залізниця" несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини в її заподіянні, оскільки перед потерпілими несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність із використання яких є джерелом підвищеної небезпеки.
У свою чергу, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суди, виходячи з характеру отриманих позивачами переживань, засад розумності та справедливості, взяли до уваги, що смерть ОСОБА_6 настала внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, а також пункту 3 Правил поведінки громадян на залізничному транспорті, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1995 року № 903. При цьому суди також врахували, що на момент смерті ОСОБА_5 перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
13 липня 2022 року АТ "Українська залізниця", засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 25 листопада 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 червня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми статей 1187, 1193 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 355/981/16-ц та від 15 червня 2022 року у справі № 748/702/21.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вина та протиправність дій АТ "Укрзалізниця" відсутні, оскільки у силу закону товариство несе цивільно-правову відповідальність, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Смерть ОСОБА_5 настала в результаті умислу самого потерпілого, який свідомо порушував вимоги Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України та перебував у стані алкогольного сп`яніння.
Крім того, суди не надали належної оцінки показам свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які підтвердили ту обставину, що бачили людину, яка йшла між першою та другою колією, спиною до потяга, чим свідомо вчинив протиправні дії.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2022 року адвокат Таргоній В. М., діючи в інтересах ОСОБА_1, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 38 років у місті Бердичеві Житомирської області (том 1, а. с. 26).
Померлий ОСОБА_5 був чоловіком позивачки ОСОБА_1 та батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Як видно з постанови про закриття кримінального провадження від 30 травня 2017 року, винесеній старшим слідчим СВ Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області капітаном поліції Сероветніком Я. Р., 16 березня 2017 року о 19 год. 40 хв до чергової частини Бердичівського ВП надійшло повідомлення від чергової по станції Бердичів, про те, що на 27 км пікету № 10 залізничного перегону "Бердичів- Шепетівка" Південно-Західної залізниці вантажним потягом № 3154 було смертельно травмовано ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть № 269 від 17 березня 2017 року причиною смерті ОСОБА_5 є травматичний шок, травма із залученням декількох ділянок тіла, пішохід травмований при зіткненні з потягом.
Встановлено, що смерть ОСОБА_5 настала в результаті причин, що не залежать від дій інших осіб, тому в даному випадку відсутній склад злочину. На підставі статей 110, 284 КПК України слідчим було постановлено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017060050000411 від 17 березня 2017 року закрити у зв`язку з відсутністю складу злочину (том 1, а. с. 24).
Судами встановлено, що електровоз серії ВЛ80к № 444, який здійснив наїзд на ОСОБА_5, перебуває на балансі виробничого підрозділу "Локомотивне депо Козятин" регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ Укрзалізниця", а ОСОБА_7, який керував ним, працює у виробничому підрозділі локомотивне депо Шепетівка регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" (том 1, а. с.23, 25).
Згідно з довідкою від 17 березня 2017 року причиною смерті ОСОБА_5 є травма з залученням декількох ділянок тіла (том 1, а. с. 27).
Відповідно до копії висновку експерта від 31 травня 2017 року № 62, при судово- токсилогічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 2,38 проміле, що при житті викликають алкогольне сп`яніння середнього ступеня (том 1, а. с. 131-133).
В акті службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на Південно-Західній залізниці, затвердженому головним інженером Козятинської дирекції залізничних перевезень 22 березня 2017 року В. В. Чуйко, комісія прийшла до висновку про те, що випадок стався з вини потерпілого ОСОБА_5, який грубо порушив розділ 2 пунктів 2.2, 2.3, 2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Вини працівників залізничного транспорту не вбачається (том 1, а. с. 78-80).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
За змістом статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органудержавної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.