Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 174/144/21
провадження № 61-5060св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року в складі судді Борцової А. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року в складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - АТ "ОГХК") про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що на підставі наказу ПАТ "ОГХК" від 10 серпня 2018 року № 20-К його було призначено на посаду директора філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" ПАТ "ОГХК", яке з 27 грудня 2018 року перейменоване на філію "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "ОГКХ" (далі - філії "ВГМК" АТ "ОГХК").
24 лютого 2021 року його було ознайомлено з наказом АТ "ОГХК" від 24 лютого 2021 року № 80-В, згідно з яким його звільнено з займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України. У наказі зазначено, що підставою для його звільнення стала начебто зайва виплата коштів заробітної плати у сумі 86 289,76 грн у вигляді премії заступнику директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" з комерційних питань ОСОБА_2 та заступнику директора з безпеки та контролю філії ОСОБА_3 під час дії щодо них догани, накладеної на підставі наказу АТ "ОГХК" від 30 липня 2020 року № 160.
24 лютого 2021 року йому також було вручено витяг із протоколу засідання правління товариства від 23 лютого 2021 року № 14, на якому правлінням було прийнято рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Наказ про його звільнення та рішення правління в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивач вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки висновки відповідача щодо підстав його звільнення та щодо допущення ним порушення є хибними та не відповідають дійсності. У рішенні правління взагалі не зазначено за яке саме грубе порушення його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
При цьому, позивач зазначає, що у період із 27 липня по 04 серпня 2020 року він перебував на лікарняному, а тому йому не було відомо про існування наказу від 30 липня 2020 року № 160 "Про застосування заходів стягнення за результатами службового розслідування", згідно з яким заступнику директора філії з комерційних питань ОСОБА_2 та заступнику директора з безпеки філії ОСОБА_3 оголошено догани.
Крім того, відповідно до пункту 12 Положення про преміювання працівників філії за поточний місяць, у випадку застосування до працівника дисциплінарного стягнення (догани) працівнику не нараховується та не виплачується премія повністю протягом строку чинності цього стягнення (догани), про що обов`язково вказується у наказі про застосування до працівника дисциплінарного стягнення (догани). Разом із тим, наказ АТ "ОГХК" від 30 липня 2020 року № 160 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників філії не містив вказівки про невиплату премії особам, яких було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
У зв`язку з незаконним звільненням він опинився в складних життєвих обставинах, оскільки втратив єдине своє джерело доходу. При цьому він є єдиним годувальником для своєї родини, своїх дітей, що перебувають на його утриманні, оскільки на теперішній час вони ще навчаються. У зв`язку з цим йому завдано моральну шкоду, яка полягає в порушенні нормальних життєвих зв`язків: після звільнення він не може як раніше вирішувати побутові проблеми своєї сім`ї, позбавлений можливості купувати продукти харчування, платити за комунальні послуги, у нього погіршився стан здоров`я, він погано спить ночами, стала занижена самооцінка його як професіонала, він втратив віру у справедливість. Крім того, відповідач на своєму офіційному сайті, а також в "Газеті мого комбінату" розмістив публікації про те, що його було звільнено внаслідок притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення одноразового грубого порушення (хоча ним це порушення не вчинялося). У зв`язку з цим він зазнав велику психологічну травму та емоційні страждання. Крім того, він мешкає в місті Вільногірськ, в якому філія "ВГМК" АТ "ОГХК" є містоутворюючим підприємством і звільнення його з надуманим формулюванням про грубе порушення зводять нанівець всі його спроби знайти собі роботу в цьому місті, а отже незаконні дії відповідача вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя на попередньому рівні. Суму компенсації за моральну шкоду він оцінює у 50 000,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив, визнати незаконними та скасувати наказ АТ "ОГХК" від 24 лютого 2021 року № 80-В "Про звільнення керівника філії "ВГМК" АТ "ОГХК" за вчинення одноразового грубого порушення" з 24 лютого 2021 року та рішення правління АТ "ОГХК" від 23 лютого 2021 року № 14 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків; поновити його на посаді директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" з 25 лютого 2021 року; стягнути з АТ "ОГХК" на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2021 року по день винесення рішення включно; за рахунок відповідача відшкодувати завдану йому моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн. та стягнути сплачений ним при подачі позову судовий збір (том 1, а. с.3-13).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області
від 19 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "ОГХК" № 80-В від 24 лютого 2021 року "Про звільнення керівника філії "ВГМК" АТ "ОГХК" за вчинення одноразового грубого порушення" з 24 лютого 2021 року та рішення правління АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" № 14 від 23 лютого 2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" з 25 лютого 2021 року.
Стягнуто з АТ "ОГХК" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2021 року по день винесення рішення (19 серпня 2021 року) в розмірі 335 846,40 грн без урахування податку на доходи та обов`язкових зборів.
Стягнуто з АТ "ОГХК" на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України відповідачем не дотримано норми законодавства про працю, які регулюють вивільнення працівників з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, оскільки наказ про звільнення є неконкретним, не містить чіткого формулювання обставин допущеного позивачем проступку, зокрема в ньому не вказано коли саме позивач здійснив виплату премії працівникам, за який період, коли роботодавцем було виявлено цей проступок, будь-яке обґрунтування обраного виду дисциплінарного стягнення у наказі також відсутнє і доказів на підтвердження цих обставин відповідачем не надано. Письмові пояснення по суті допущеного порушення витребувані від позивача лише 24 лютого2021 року, тобто після прийняття товариством рішення про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом його звільнення за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України. Тобто такі дії носили суто формальний характер, а надані позивачем письмові пояснення не були враховані, не вплинули і не могли вплинути на прийняте 24 лютого 2021 року рішення про звільнення позивача з роботи.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
04 червня 2022 року АТ "ОГХК", засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 19 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2022 року у цій справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми пункту 1 частини першої статті 41 та статей 139, 147-149 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 759/1122/19, від 05 грудня 2018 року у справі № 666/557/16-ц, від 20 травня 2020 року у справі № 754/4355/17, від 12 березня 2018 року у справі № 761/6874/17 та від 08 жовтня 2020 року у справі № 202/2817/19.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє представник Лісковська О. А., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив її відхилити та оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 на підставі наказу ПАТ "ОГХК" від 10 серпня 2018 року № 20-К був призначений на посаду директора філії "ВГМК" ПАТ "ОГХК", яке з 27 грудня 2018 року перейменоване на філію "ВГМК" АТ "ОГХК" (том 1, а. с. 26).
23 лютого 2021 року відбулося засідання правління АТ "ОГХК", на якому було вирішено звільнити 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 з посади директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" за одноразове грубе порушення трудових обов`язків відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (том 1, а. с. 31).
Наказом АТ "ОГХК" від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України.
Як вбачається зі змісту наказу від 24 лютого 2021 року, наказом від 30 липня 2020 року № 160 "Щодо застосування заходів стягнення за результатами службового розслідування" оголошено догани заступнику директора філії "ВГМК" з комерційних питань ОСОБА_2 та заступнику директора з безпеки та контролю філії "ВГМК" ОСОБА_3 . Перевіркою встановлено, що всупереч дії статті 151 КЗпП України та пункту 12 "Положення про преміювання працівників філії "ВГМК" за поточний місяць" вищевказані працівники отримали премію в повному обсязі. Враховуючи відповідальність директора філії за виконання пунктів 2.2, 2.8, 5.2, 5.4, 7.3, 7.4, 10.2, 10.3 Положення про "Філію Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "ОГХК" та наявність істотних наслідків у діях директора філії ОСОБА_1 в частині зайво виплачених коштів заробітної плати у сумі 86 289,76 грн наказано звільнити 24 лютого 2021 року директора філії "ВГМК" АТ "ОГХК" ОСОБА_1 за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України (том 1, а. с. 29-30).
Підставою для звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України у наказі зазначено: статтю 151 КЗпП України, пункти 2.2, 2.8, 5.2, 5.4, 7.3, 7.4, 10.2, 10.3 Положення про "Філію Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" АТ "ОГХК"; рішення правління АТ "ОГХК" (протокол від 23 лютого 2021 року № 14); пояснення ОСОБА_5 від 24 лютого 2021 року.
Згідно з наказом від 30 липня 2020 року № 160 щодо застосування заходів стягнення за результатами службового розслідування, заступника директора філії "ВГМК" з комерційних питань ОСОБА_2 та заступника директора з безпеки філії "ВГМК" ОСОБА_3 дійсно притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено їм догану (том 1, а. с. 32-33).
Запитом відповідача від 2021 року (без дати та зазначення місяця) ОСОБА_1, як директору філії "ВГМК" АТ "ОГХК", запропоновано надати письмові пояснення про вжиття заходів стосовно винних осіб з приводу виплати премії в повному обсязі заступнику директора філії "ВГМК" з комерційних питань ОСОБА_2 та заступнику директора з безпеки філії "ВГМК" ОСОБА_3 впродовж дії оголошеної їм догани (том 1, а. с. 37).
24 лютого 2021 року ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що у наказі від 30 липня 2020 року № 160 відсутні вказівки про позбавлення премії ОСОБА_2 та ОСОБА_3, крім того вказаним особам виплачується виробнича премія, яка не входить до заохочення, а відноситься до фонду заробітної плати (том 1, а. с. 38-39).
Згідно з копією листка непрацездатності, наявного в матеріалах справи, позивач у період із 27 липня по 04 серпня 2020 року перебував на лікарняному (том 1, а. с. 172).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Стаття 147 КЗпП України передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника за загальним правилом може бути застосовано тільки один із таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку. Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника (стаття 148 КЗпП України).
Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є: дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.
Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.
Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен ураховувати всі обставини, за яких учинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення (частина перша статті 149 КЗпП України).
Частина друга статті 149 КЗпП України надає право роботодавцю вибирати вид стягнення.
При обранні виду стягнення роботодавець повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких учинено проступок, і попередню роботу працівника (частина третя статті 149 КЗпП України).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами податкових та митних органів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
Відповідно до частини третьої статті 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених частинами першою і другою цієї статті, провадиться з додержанням вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті, - також вимог статті 43 цього Кодексу.
За роз`ясненням, викладеним у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про судову практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 частини першої статті 40, пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалося вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.