Постанова
Іменем України
09 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 296/2639/15-ц
провадження № 61-19641св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач -акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Галагузом Віталієм Васильовичем, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира в складі судді Адамовича О. Й. від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду в складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Микитюк О. Ю. від 25 жовтня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просило солідарно стягнути з відповідачів на свою користь станом на 28 січня 2015 року заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00004185 від 14 грудня 2007 року в розмірі 342 088,02 дол. США, що еквівалентно 5 425 515,96 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що 14 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRZ0GK00004185, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 87 000 дол. США на придбання нерухомості строком до 12 грудня 2027 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в порядку, встановленому договором. З метою забезпечення виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором з ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 14 грудня 2007 року № ZRZ0GK00004185.
Свої зобов`язання за вказаним кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Разом із тим, ОСОБА_1 не виконав належним чином покладені на нього вказаним кредитним договором зобов`язання, у зв`язку із чим станом на 28 січня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 342 088,02 дол. США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 88 242,14 дол. США; заборгованості по процентам за користування кредитом - 68 299,54 дол. США; заборгованості по комісії за користування кредитом - 12 876 дол. США; пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 156 365,42 дол. США; штрафів - 15,76 дол. США (фіксована частина) та 16 289,15 дол. США (процентна складова). У зв`язку із чим АТ КБ "ПриватБанк" звернулося за захистом своїх порушених прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № ZRZ0GK00004185 від 14 грудня 2007 року в розмірі 92 063 дол. США, в тому числі: 86 743,77 дол. США - боргу по кредиту, 4 778,94 дол. США - нарахованих процентів по кредиту та 541,03 дол. США - пеня. У задоволенні решти позовних вимог до ОСОБА_1 відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про судовий збір.
Суд першої інстанції, встановивши, що банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту, проте відповідач неналежним чином здійснював свої зобов`язання за кредитним договором, своєчасно кошти не повернув, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором станом на 31 березня 2009 року в розмірі 92 063,74 дол. США.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в оскаржуваній його частині, зазначив про те, що рішення є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі, немає.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Галагуз В. В. звернувся через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2021 року.
Підставами касаційного скарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду: від 04 липня 2018 року в справі № 369/1923/15-ц, від 26 вересня 2018 року в справі № 346/2946/16-ц, від 27 лютого 2019 року в справі № 922/1163/18, від 29 серпня 2018 року в справі № 909/105/15, від 29 серпня 2018 року в справі № 910/23428/17, від 31 січня 2018 року в справі № 910/8763/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 05 червня 2019 року в справі № 523/3082/14-ц, від 27 березня 2019 року в справі № 200/15135/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Судові рішення в частині відмови в задоволенні позову до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 296/2639/15-ц з Корольовського районного суду м. Житомира.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 14 грудня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZRZ0GK00004185, з терміном кредитування до 13 грудня 2027 року включно, згідно якого відповідачу ОСОБА_1 (позичальнику за договором) був наданий кредит в розмірі 87 000 дол. США на наступні цілі: придбання нерухомості, а також у розмірі 21 200 дол. США на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених пп. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.10 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з "20" по "25" число кожного місяця (п. 7.1 кредитного договору).
Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі, який зазначено в пункті 4.4 договору, за кожен день прострочки.
Відповідно до пункту 4.2 кредитного договору, у випадку невиконання банком зобов`язань по видачі кредиту згідно пункту 2.1.1 даного договору за умови виконання позичальником зобов`язань, передбачених пунктом 2.2.7 даного договору, банк сплачує позичальникові пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасного наданої суми кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобов`язання (за винятком випадків, передбачених пунктом 2.3.6 даного договору).
Згідно пункту 7.1. кредитного договору, погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1083,48 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту. У свою чергу відповідач прийняв кредитні кошти, використавши їх за призначенням, але грошові зобов`язання щодо погашення кредиту належним чином не виконав.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.