ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/6013/19
адміністративне провадження № К/9901/31881/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 лютого 2020 року у складі головуючого судді Каракашьяна С.К. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мельничука В.П., Лічевецького І.О., Оксененка О.М. у справі № 640/6013/19 за позовом Державного підприємства водних шляхів "Укрводшлях" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Державне підприємство водних шляхів "Укрводшлях" (далі - позивач, ДП "Укрводшлях") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 № 1375140304.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом 2016 року, 2017 року та за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 ДП "Укрводшлях" подавало податкові декларації зі сплати за землю до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області та перераховувало суму податку до відповідного бюджету. Декларації подавалися уповноваженими особами відокремленого підрозділу "Запорізькій район гідротехнічних споруд" ДП "Укрводшлях".
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.02.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2020, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.12.2018 № 1375140304.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ДП "Укрводшлях" витрати по сплаті судового збору в сумі 19 210 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач здійснив розрахунок суми земельного податку для позивача за відсутності відомостей, обов`язкова наявність яких обумовлена нормами Податковим кодексом України, що має своїм наслідком визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 21.09.2018 по 02.11.2018 ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ДП "Укрводшлях" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 по 30.06.2018, за результатами якої складено акт від 16.11.2018 № 776/26-15-14-02-03/03150102.
Відповідно до висновку вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно з актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001522, зареєстрованого 12 лютого 2001 року за № 3151, ДП "Укрводшлях" є користувачем земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя в районі Дніпровської ГЕС, загальною площею 16,7701 га.
Нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки згідно з листом Міжрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізьській області становить 593,96 грн/кв.м. станом на 01.01.2013.
Нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає щорічній індексації відповідно до статті 289 ПК України. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовуються кумулятивно. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель становить: за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік - 1,06, за 2017 рік -1,0.
У ході перевірки встановлено, що ДП "Укрводшлях" податкових декларацій по платі за землю до Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (м. Запоріжжя) не подавало та податок не сплачувало, чим порушило вимоги підпункту 269.1.2 пункту 269.1 статті 269, пункту 286.2 статті 286, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку на суму податкового зобов`язання 4 617 439,82 грн, зокрема за 2016 рік - 1 782 795,30 грн, за 2017 рік - 1 889 763,01 грн, за період з 01.01.2018 по 30.06.2018 - 944 882,51 грн.
27 грудня 2018 року на підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 1375140304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку з юридичних осіб на суму 5 771 799,78 грн, з яких 4 617 439,82 грн - за податковим зобов`язанням та 1 154 359,96 грн - за штрафними санкціями.
При розрахунку суми земельного податку відповідач виходив із наступного:
- за період з 01.01.2016 по 31.12.2016: 167 701 кв.м х 593,96 грн/кв.м х 1,249 х 1,433 х 1% = 1 782 795,30 грн;
- за період з 01.01.2017 по 31.12.2017: 167 701 кв.м х 593,96 грн/кв.м х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1% = 1 889 763,01 грн;
- за період з 01.01.2018 по 30.06.2018: 167 701 кв.м х 593,96 грн/кв.м х 1,249 х 1,433 х 1,06 х 1% : 2 = 944 881,51 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у м. Києві звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме неврахування судами попередніх інстанцій висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.11.2015 у справі № 810/2766/14 (К/800/53880/14), від 22.05.2018 у справі № 826/14642/16 (К/9901/37614/18).
У відзиві на касаційну скаргу ДП "Укрводшлях", уважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Зокрема, ДП "Укрводшлях" зазначає, що належним джерелом даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки є витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який виданий територіальним органом Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки, або в силу норми статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр", - відомості з Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку станом на відповідну дату. При цьому, безпосередньо контролюючий орган не наділений повноваженнями на встановлення та зміну нормативної грошової оцінки земельних ділянок самостійно (в тому числі окремих її складових).
Позивач уважає, що використаний відповідачем при визначенні зобов`язання із земельного податку лист Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.06.2018 № 0-8-0.181-1305/117-18, згідно з яким нормативна грошова оцінка 1 кв. м земель м. Запоріжжя станом на 01.01.2013 становить 593,96 грн, не є належною підставою для визначення грошового зобов`язання з земельного податку. Крім того, у вказаному листі відсутні посилання на те, що інформація про нормативну грошову оцінку земельних ділянок взята з Державного земельного кадастру, не вказано кадастровий номер земельної ділянки, її цільове призначення та дані про землекористувача, тощо.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу ХІІ цього Кодексу); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками податку, зокрема, є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За змістом пункту 287.7 статті 287 ПК України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
За положеннями статей 125 і 126 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на дату прийняття податкового повідомлення-рішення) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Системний аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Пунктом 271.1 статті 271 ПК встановлено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Окрім того, пунктом 286.1 статті 286 ПК України встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Так, за приписами норм статей 15, 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI, до Державного земельного кадастру включаються цілий ряд відомостей про земельні ділянки, зокрема: кадастровий номер; місце розташування; площа; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; нормативна грошова оцінка, а також інформацію про її власників (користувачів), зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такі відомості внесені до Державного земельного кадастру є офіційними.