ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 120/9806/21-а
адміністративне провадження № К/990/19151/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року у складі головуючого судді Воробйової І.А. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кузьмишина В.М., Сапальової Т.В., Сушка О.О. у справі № 120/9806/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (далі - позивач, ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (правонаступником якого є Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2021 № 16/34-00-07-06, № 17/34-00-07-06.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" вимог податкового законодавства, оскільки господарські операції позивача з контрагентами мали реальний характер, повністю виконані та відповідно відображені в податковому та бухгалтерському обліку. Вказані обставини підтверджені належним чином оформленою первинною документацією.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2022, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Cуди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, дійшли висновку, що останні не містять достатніх даних про зміст господарських операцій, їх учасників та не підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивачем.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
У період з 16.05.2018 по 21.05.2018 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування бюджету, за результатами якої складено акт від 18.02.2021 №33/34-00-07-01-02/33776336.
Відповідно до висновків указаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого встановлено завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 902 083 грн та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту, на суму 1 177 917 грн.
Зокрема, перевіркою встановлено, що позивач мав господарські операції з придбання соняшника у трьох контрагентів: ПФ "ЯРОСЛАВ І К", СТОВ "МИР", ТОВ "Васинське". Однак контролюючий орган дійшов висновку, що вказані господарські операції фактично не відбувалися. Крім того, зазначені контрагенти не мали права включати в ціну постачання соняшника вартість зберігання насіння, оскільки позивачем не укладалися договори на зберігання зерна із вищезазначеними контрагентами, а останні не включені до Переліку зернових складів, підключених до Основного реєстру, який розміщено на сайті ДП Держреєстри України - http://dru.com.ua.
26 березня 2021 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
- № 16/34-00-07-06, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 177 197 грн;
- № 17/34-00-07-06, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 902 083 грн та нараховано штрафні санкції в розмірі 451 041,50 грн.
Указані рішення оскаржено ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 12.08.2021 скарга позивача залишена без задоволення.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із судовими рішеннями, ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень є пункт 2 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо першої підстави, то скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.08.2021, до правовідносин, які не є подібними з обставинами цієї справи. Зокрема, у справі № 826/8900/17 судами попередніх інстанцій досліджувалися первинні документи щодо надання рекламних послуг, а не поставки товару, тому висновок Верховного Суду у справі № 826/8900/17 щодо застосування пункту 198.1 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України потребує уточнення та/або модифікації з урахуванням конкретних обставин цієї справи.
Щодо другої підстави, то позивач зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України) у подібних правовідносинах.
У відзиві на касаційну скаргу Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків уважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.