ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа №807/1587/16
адміністративне провадження № К/9901/11063/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Жука А.В., Білак М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 807/1587/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року (головуючий суддя - Шинкар Т.І., судді: Пліш М.А., Глушко І.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУНП в Закарпатській області, відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови включити до вислуги років позивача для призначення пенсії стаж праці в органах держаної влади з 01 серпня по 19 листопада 1991 року в Тячівському районному фінансовому відділі Тячівської районної державної адміністрації та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року в контрольно-ревізійному відділі у Тячівському районі контрольно-ревізійного управління Закарпатської області;
- зобов`язати відповідача зарахувати до вислуги років позивача для призначення пенсії указаний стаж праці.
2. На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при зверненні до відповідача із проханням зарахувати до його вислуги років стаж роботи в державних органах з 01 серпня по 19 листопада 1991 року та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року (спірний період), відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), отримав відмову через те, що стаж роботи на посадах на яких він працював, і які просить зарахувати не передбачені переліком посад визначених у наказі МВС України від 22 листопада 1993 року №748 "Про заходи щодо виконання Постанови КМУ від 19 вересня 1993 року" (який діяв на момент прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ). Вважаючи указану відмову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано відповідача зарахувати до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 стаж роботи у спірний період.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи контрольно-ревізійної служби, Державної фінансової інспекції України, її територіальних органів є державними службовцями і мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII (далі - Закон № 3723-XII чинний на час виникнення спірних правовідносин), водночас, зазначеним законом не встановлено вичерпного переліку посад, які відносяться до посад державних службовців та яким призначається пенсія на умовах цієї статті. При цьому зауважив, що реалізація зазначеної гарантій не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.
5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року апеляційну скаргу ГУНП в Закарпатській області задоволено, скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову.
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що для включення до вислуги років часу перебування позивача на посадах ревізора - інспектора ІІ категорії та старшого контролера - ревізора, відповідно до положення статті 17 Закону № 2262-ХІІ, необхідно наявність направлення, перехід особи на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу та затвердження переліку відповідних посад, зокрема, Міністерством внутрішніх справ України.
7. Апеляційний суд зауважив, що оскільки з матеріалів справи та даних особової справи установлено, що відсутнє направлення та перехід позивача на службу на посади начальницького складу (адже позивач був призначений на посаду рядового складу), то відмова відповідача включити час роботи в державних органах у зв`язку з переходом на службу в органи внутрішніх справ є такою, що відповідає нормам чинного законодавства.
8. Постановою Верховного Суду від 11 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі №807/1587/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Верховний Суд дійшов висновку, що неналежне повідомлення учасників про розгляд справи, відсутність відомостей про вручення судової повістки позивачу та його представнику, висловлене скаржником бажання взяти участь у розгляді справи свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, та є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
10. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 березня 2019 року апеляційну скаргу ГУНП в Закарпатській області задовольнив, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.
11. Апеляційний суд зауважив, що за своєю правовою суттю та призначенням вислуга років поліцейського (працівника органів внутрішніх справ) суттєво відрізняється від стажу роботи державного службовця, що базується на положеннях Закону №3723-XII, це зумовлено умовами праці, характером службових завдань, обсягом вимог тощо. Підстави для призначення пенсії державним службовцям і особам, яким такі пенсії призначаються за Законом № 2262-ХІІ, є різними.
12. Апеляційний суд вказав, що по-перше, ОСОБА_1 не переходив з державної служби на службу в органи внутрішніх справ, по-друге, не має направлення на службу в органи внутрішніх справ. Крім того, посади які займав позивач у спірний період, і, стаж роботи на яких просить зарахувати для призначення пенсії, не зазначені у Переліку посад працівників апарату Кабінету Міністрів Республіки Крим, облдержадміністрацій, держадміністрацій міста Києва і міста Севастополя, районних держадміністрацій, у разі переходу з яких на службу в органи внутрішніх справ, зараховується час роботи в державних органах для призначення пенсії (додаток №15) до наказу МВС України №748 від 22 листопада 1993 року (далі - Перелік посад, затверджений Наказом № 748).
13. За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для зарахування позивачу до вислуги років для призначення пенсії періодів роботи з 01 серпня по 19 листопада 1991 року в Тячівському райфінвідділі та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року в КРВ у Тячівському районі КРУ Закарпатської області.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
14. Не погодившись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити цю справу на новий розгляд до вказаного апеляційного суду.
15. В обґрунтування касаційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції постановлене з порушенням норм процесуального права, зокрема, розгляд і вирішення даної справи відбулося неповноважним складом суду, крім того, розгляд справи здійснено за відсутності учасника процесу без урахування його клопотання про відкладення розгляду справи.
16. На думку скаржника такі порушення норм процесуального права означають, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним та відповідно до пункту першого частини третьої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України у редакції чинній після 15.12.2017) є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17. Ухвалою від 20 травня 2019 року Верховний Суд (суддя-доповідач Гриців М.І.) відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
18. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. В обґрунтування поданих заперечень ГУНП в Закарпатській області погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо безпідставності позовних вимог ОСОБА_1 про включення (спірних періодів державної служби) до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону № 2262-XII.
19. 20 червня 2019 року у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М.І., що унеможливлює його участь у розгляді справи, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено склад колегії суддів: ОСОБА_3 (головуючий суддя), Єзеров А.А., Чиркін С.М.
20. 27 квітня 2020 року у зав`язку із звільненням ОСОБА_3 з посади судді, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та за його наслідками визначено склад колегії суддів: Мороз Л.Л. (головуючий суддя), Бучик А.Ю., Рибачук А.І.
21. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 31 серпня 2022 року ухвали про відведення судді-доповідача Мороз Л.Л. та суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І. від розгляду цієї справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено новий склад колегії суддів: Соколов В.М. (головуючий суддя), Жук А.В., Білак М.В.
22. Ухвалою від 00 вересня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини
23. З 01 серпня по 19 листопада 1991 року позивач працював на посаді ревізора-інспектора Тячівського районного фінансового відділу Тячівської районної державної адміністрації (далі - Тячівська РДА).
24. З 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року - працював на посаді старшого контролера-ревізора контрольно-ревізійного відділу в Тячівському районі контрольно-ревізійного управління у Закарпатській області.
25. З 22 квітня 2002 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Закарпатській області, а з 07 листопада 2015 року - в ГУ НП в Закарпатській області, на посаді начальника відділу Тячівського відділу поліції ГУ НП в Закарпатській області.
26. 20 липня 2016 року позивач звернувся до начальника Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Закарпатській області із заявою щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії, як особі на яку поширюється дія Закону № 2262-XII періоди роботи з 01 серпня по 19 листопада 1991 року в Тячівському районному фінансовому відділі Тячівської РДА та з 17 січня 1994 року по 15 квітня 2002 року в КРВ у Тячівському районі КРУ Закарпатської області.
27. Звертаючись до відповідача із заявою про зарахування до вислуги років для призначення пенсії спірного стажу, позивач посилався на пункт "и" частини першої статті 17 Закону № 2262-XII та абзац 12 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393.
28. Листом ГУ НП у Закарпатській області від 10 серпня 2016 року №Ф-134/106/2-2016 позивача повідомлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки. Відповідного направлення на службу в органи внутрішніх справ в матеріалах особової справи заявника не встановлено. Крім того, посади ревізора-інспектора ІІ категорії по бюджету Тячівського райфінвідділу, старшого контролера-ревізора, провідного контролера-ревізора контрольно-ревізійного управління в Закарпатській області Державної контрольно-ревізійної служби України, на який працював заявник до прийому на службу в органи внутрішніх справ, не передбачені Переліком, затвердженим Наказом МВС України від 22 листопада 1993 року №748 (який діяв на момент прийняття позивача на службу в органи внутрішніх справ). Таким чином, відсутні підстави для зарахування вказаних періодів роботи в державних органах до вислуги років для призначення пенсії. Також роз`яснено, що зазначені періоди роботи не підлягають зарахуванню і до стажу служби в поліції, що дає право поліцейському на надбавку за вислугу років.
29. Вважаючи вказану відмову неправомірною, позивач звернувся із позовом до суду.
V. Нормативне регулювання
30. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
31. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
32. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
33. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
34. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.