ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 808/2042/16
касаційне провадження № К/9901/19516/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2016 (суддя Нечипуренко О.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 (судді: Коршун О.А., Коршун А.В., Ясенова Т.І.) у справі № 808/2042/16 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1, позивач) до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі у тексті - Мелітопольська ОДПІ, Інспекція), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 05.05.2016 № 186-17,
ВСТАНОВИВ:
02.07.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 № 186-17.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, оскаржуваного повідомлення-рішення є передчасним, його направлення не відповідає вимогам ст. 267 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), а його зміст вимогам ст.58 ПК та п.2.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України N91236 від 28.11.2012, тому воно є таким, що не відповідає вимогам до правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, та підлягає скасуванню.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2016, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016, позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправними дії Мелітопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку у розмірі 15 927, 39 грн та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 № 186-17. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що застосування контролюючим органом норм статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному в ст. 4 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог Інспекція посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, вважає рішення прийнято без надання вірної правової оцінки обставинам справи, а саме: відповідно до порядку обчислення транспортного податку з фізичних осіб за період січень - серпень 2015 року (пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України), нарахування громадянину ОСОБА_1 проведено органами державної податкової служби, як фізичній особі - громадянину та на підставі пп. 267.6.2 п.267.6 етапі 267 розділу XII Податкового Кодексу України платникові вручено податкове повідомлення-рішення від 05.05.2016 №186-17 належний позивачу на праві приватної власності транспортний засіб є об`єктом оподаткування транспортним податком в розумінні ст. 267 ПК України, й позивач відповідно є платником такого податку, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача прийняте ним в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.01.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
09 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 02.08.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, що підставою для нарахування транспортного податку з фізичних осіб на 2015 рік для відповідача стали відомості, отримані від органів внутрішніх справ, згідно з якими за ОСОБА_1 рахувався автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2013, об`єм двигуна 3 200 куб.см.
У листопаді 2015 року позивач надав податковому органу копію технічного паспорту на авто, згідно з яким автомобіль MITSUBISHI PAJERO WAGON, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2013 переобладнано та об`єм двигуна якого становить 2 477 куб.см.
Відповідач вважаючи, що за період січень-серпень 2015 року позивач був платником транспортного податку, податковим повідомленням-рішенням від 05.05.2016 №186-17 визначив суму податкового зобов`язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 15 927, 39 грн.
Позивач, не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, оскаржував його у адміністративному порядку, однак за результатами розгляду рішення залишено без змін.
Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо прийняття зазначеного акта індивідуальної дії, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відповідно до статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом № 71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Згідно із пунктом 10.2 ст. 10 ПК України, у редакції Закону №71-VIII, місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Відповідно до пункту 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.