ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 вересня 2022 року
справа № 320/10756/21
адміністративне провадження № К/990/22291/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
cуддів - Гончарової І. А., Пасічник С. С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року у складі суддів Костюк Л. О., Бужак Н. П., Кобаля М. І.,
у справі №320/10756/21
за позовом Головного управління ДПС у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське"
про визнання недійсним договору дарування,
УСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Київській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат", Товариства з обмеженою відповідальністю "Обухівське", в якому просить визнати недійсним договір дарування від 07 липня 2021 року № 462 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Узинський цукровий комбінат" (код ЄДРПОУ 00372536) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Обухівське" (код ЄДРПОУ 43008254); застосувати наслідки, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнути в дохід держави об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 91997132204), який розташований за адресою: Київська обл., Білоцерківський р-н., м. Узин, вул. Симиренка Володимира (Маяковського), буд.2.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 січня 2022 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, 17 травня 2022 року податковий орган подав апеляційну скаргу на це рішення.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року справу №320/10756/21 витребувано з суду першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору, а також для надання заяви про поновлення пропущеного строку.
07 липня 2022 року скаржник подав клопотання на виконання вимог ухвали суду від 27 червня 2022 року, просив продовжити процесуальні строки та надати додатковий час для сплати судового збору та надання до суду оригіналу платіжного доручення.
14 липня 2022 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання податкового органу про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Не погодившись із ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати.
Верховний Суд ухвалою від 19 серпня 2022 року відкрив провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу № 320/19756/21 з суду першої інстанції.
06 вересня 2022 року справа № 320/19756/21 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзиви Товариств на касаційну скаргу податкового органу Суду не надано.
Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
Статтею 295 КАС України передбачено строки апеляційного оскарження.
Частиною першою вказаної статті визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
З огляду на приписи, зокрема, статті 44 КАС України, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.