ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14168/20
адміністративне провадження № К/9901/47459/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стрелець Т.Г., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 640/14168/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Гайдара А.В., суддів Гаврищук Т.Г., Компанієць І.Д.),
У С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся в суд із позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач, скаржник), у якому просив:
визнати протиправними дії Міноборони щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII);
скасувати рішення Міноборони від 7 березня 2020 року у формі затвердження Міністром оборони України 7 березня 2020 року протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2020 року №31 у частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у разі встановлення І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювань, пов`язаних з виконанням ним обов`язків військової служби;
зобов`язати Міноборони призначити одноразову грошову допомогу, у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
3. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності, відбувся у січні 2021 року, а первинно ІІ групу інвалідності позивачу встановлено у квітні 2006 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України задоволено.
5. Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що посилання Міноборони, як на підставу відмови у виплаті одноразової допомоги, на те, що зміна групи інвалідності позивача відбулася понад дворічний термін, оскільки Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975), передбачено право на доплату одноразової грошової допомоги протягом двох років з моменту первинного встановлення інвалідності при тій умові, що військовослужбовцю вже призначалась і виплачувалась така одноразова допомога, є необґрунтованим. Вказане суд апеляційної інстанції обґрунтував посиланням на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 806/2351/18. Суд апеляційної інстанції також наголосив, що позивач при встановленні йому ІІ групи інвалідності за одноразовою грошовою допомогою не звертався та останньої не отримував.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, Міністерство оборони України звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року.
7. На підтвердження своїх доводів у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 16 Закону №2011-XII та Порядку № 975 у зв`язку із цим вказаний суд дійшов помилкових висновків про наявність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановлення І групи інвалідності.
8. Скаржник також вказує, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи помилково не враховано правову позицію Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 30 липня 2020 року у справі № 540/2329/18 про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку зі встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду. Передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 1 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
10. Касаційна скарга надійшла до суду 22 грудня 2021 року.
11. Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі №360/1605/21, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
12. Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року клопотання Міністерства оборони України про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі №640/14168/20 задоволено. Зупинено виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року в адміністративній справі №640/14168/20 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
13. Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 вересня 2022 року.
Позиція інших учасників справи
14. Від позивача відзиву на касаційну скаргу Міністерства оборони України не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
15. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що згідно з посвідченням від 12 березня 1996 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством для ветеранів війни - учасників бойових дій. Відповідно до посвідчення від 20 січня 2020 року позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Відповідно до довідки Дніпровського районного у м. Києві військового комісаріату від 12 липня 2018 року № 76 вбачається, що позивач проходив військову службу, у період з 20 липня 1959 року по 20 квітня 1985 роки, в тому числі у складі 181 овп ВВС 40 ОА приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан, виконуючи свій інтернаціональний обов`язок у період з 29 липня 1983 року по 21 жовтня 1984 року.
16. 7 березня 1985 року наказом головнокомандувачем №0260 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту "а" статті 59 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", що підтверджується витягом з наказу. З довідки військово-лікарської комісії від 24 січня 2006 року №40 встановлено, що причинний зв`язок захворювання позивача пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку.
17. 16 травня 2006 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачу встановлено ІІ групу інвалідності починаючи з 20 квітня 2006 року, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, що підтверджує довідка до акта огляду МСЕК серія КА-1 №034153 від 16 травня 2006 року.
18. 22 січня 2020 року під час огляду органами МСЕК позивачу встановлено I групу інвалідності, починаючи з 21 січня 2020 року, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов`язку, згідно з довідкою до акта МСЕК серії ААБ №420794 від 24 січня 2020 року. З огляду на виникнення права на отримання грошової допомоги, як інваліда І групи, позивач звернувся до відповідача із заявою та повним пакетом документів до неї. Зазначене сторонами не заперечується.
19. Між тим, відповідно до витягу з протоколу комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 28 лютого 2020 року № 31, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Відмова мотивована тим, що групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, що підтверджується листом Київського міського військового комісаріату від 3 квітня 2020 року вих. №ВСЗ/1549.
20. Вважаючи протиправним спірне рішення, позивач звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
22. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
24. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
25. Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року не відповідає, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.
26. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
27. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
28. За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
29. Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
30. Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
31. Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
32. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
33. Пунктом 2 Постанови, якою затверджено Порядок №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: