У Х В А Л А
07 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/462/21
Провадження № 11-101заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Британчука В.В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л.Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О.Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.
перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя № 3402/0/15-19 від 10 грудня 2019 року "Про зміну рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2019 року № 1067/2дп/15-19 про притягнення судді Окружного адміністративного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справі № 9901/462/21 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, викладених у її мотивувальній частині.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 23 серпня 2022 року подав апеляційну скаргу, яка надійшла до Великої Палати Верховного Суду 31 серпня 2022 року.
Відповідно до частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пʼятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом пʼятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як убачається з матеріалів справи та відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувану ухвалуВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановлено 21 грудня 2021 року (оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 грудня 2021 року), а апеляційну скаргу позивачподав 23 серпня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року про повернення позовної заяви у справі № 9901/462/21, посилаючись на те, щоз повним текстом оскаржуваної ухвали ознайомився лише 16 серпня2022 року. Зазначив, що поштове відправлення з оскаржуваною ухвалою не отримував, натомість підпис на рекомендованому повідомленні про його вручення № 0102932122224 у графі "Розписка про одержання" вчинено невідомою йому особою. Крім цього, у графі "Отримано особисто", яка, на його думку, підлягає заповненню працівником поштового відділення, міститься прізвище " ОСОБА_1" без зазначення ініціалів, що також свідчить про відсутність підстави вважати, що саме ОСОБА_1 отримав зазначене поштове відправлення. Вказує, що систематично намагався дізнатися про стан розгляду його позовної заяви, однак на сайті "Судова влада України" до цього часу зазначена інформація, що справа не розглянута. Також просить врахувати, що з 18 жовтня 2021 року в Одеській області встановлено червоний рівень епідемічної небезпеки, який діяв до 07 грудня 2022 року, а з 24 лютого 2021 року в Україні введено воєнний стан, що унеможливило зʼясування стану розгляду справи безпосередньо в суді та за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, який тривалий час не працював.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу скаржника на те, що одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обовʼязків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених скаржником підстав пропуску такого строку суд дійде висновку про їх поважність.
При цьому, вирішуючи питання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у тісному взаємозвʼязку з тривалістю пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання в суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся зі скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними(див. ухвали від 18 вересня 2020 року у справі № 11-119сап20 та від 22 лютого 2021 року у справі № 9901/42/20).
Також варто зауважити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (параграф 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06; пункт 27 рішення від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України", заява № 24402/02).
Отже, згідно зпрактикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобовʼязана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обовʼязки.
Надаючи оцінку наведеним скаржником доводам, необхідно, перш за все, звернути увагу на те, що позивач як особа, яка має відповідні професійні знання(перебуває на посаді судді), є обізнаним з правами та обовʼязками учасників справи; діями суду після одержання позовної заяви, зокрема, правовою регламентацією процедури відкриття провадження у справі, порядком та строками, протягом яких судом ухвалюються рішення про повернення позовної заяви, відмову у відкритті та відкриття провадження у справі; строками на апеляційне оскарження ухвали суду та порядком їх обчислення.
Так, стаття 44 КАС України передбачає обовʼязок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обовʼязки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини пʼятої цієї статті).
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, учасники справи повинні вчасно, сумлінно, в належний спосіб використовувати всі наявні в них засоби та можливості, передбачені законодавством, з метою запобігання невиправданим зволіканням під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Частиною першою статті 131 КАС України передбачено, що учасники судового процесу зобовʼязані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів звʼязку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0102932122224, а саме ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року у справі № 9901/462/21, така направлена ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та вручена 31 грудня 2021 року, у графі "Розписка про одержання" зазначено підпис, напроти графи "Особисто" вказано "Аблов".
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місця проживання (перебування) фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. При цьому необхідно звернути увагу, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду надіслав копію оскаржуваної ухвали саме за вказаною ОСОБА_1 в адміністративному позові адресою його місця проживання (перебування), правильність зазначення якої на поштовому відправленні не оспорюється ним і в апеляційній скарзі.