УХВАЛА
31 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/34543/20
провадження № 13-18зво22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Крет Г. Р.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.
за участю:
секретаря судового засідання Дегтяр Л. О.,
захисника Бутенко С. Ю.,
прокурора Романюка Д. В.,
розглянула в судовому засіданні заяву захисника Бутенко Світлани Юріївни, подану в інтересах ОСОБА_1, про перегляд ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року та Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року за виключними обставинами і
встановила:
Зміст оскаржуваних рішень національних судів
1. Ухвалою слідчого судді від 29 грудня 2020 року, залишеною без змін рішенням апеляційного суду від 02 лютого 2021 року, відмовлено у задоволенні скарги адвоката Красника С. М. на постанову начальника Департаменту міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора Літкевича Д. О. (далі - начальник ДМПС ОГП) від 08 жовтня 2020 року про видачу громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307-3 Кримінального кодексу (далі - КК) Республіки Таджикистан.
Зміст рішення Європейського суду з прав людини
2. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) 24 лютого 2022 року ухвалив остаточне рішення у справі "С. А. проти України" (заява № 7445/21) (далі - рішення), яким констатував, що буде порушено процесуальний аспект ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо ОСОБА_1 буде видано з України за відсутності розгляду по суті загрози, з якою він, як стверджується, зіткнеться в Таджикистані.
3. Заявник також скаржився за ст. 13 Конвенції стосовно того, що національні органи влади не розглянули його тверджень про загрозу жорстокого поводження з ним у випадку видачі до Республіки Таджикистан. Суд постановив, що немає необхідності розглядати скарги за цією статтею у поєднанні зі ст. 3 Конвенції.
4. ЄСПЛ також постановив, що встановлення порушення само собоюстановить достатню справедливу сатисфакцію будь-якої моральної шкоди, якої міг зазнати заявник, та відхилив решту його вимог щодо справедливої сатисфакції.
Позиція заявника й інших учасників судового провадження
5.У заяві про перегляд судових рішень за виключними обставинами захисник Бутенко С. Ю., посилаючись на констатоване ЄСПЛ у справі "С. А. проти України" порушення ст. 3 Конвенції щодо заявника, просить скасувати ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29 грудня 2020 року та Київського апеляційного суду від 02 лютого 2021 року і постановити нову ухвалу, якою скасувати постанову начальника ДМПС ОГП від 08 жовтня 2020 року про видачу громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 .
6. На думку захисника, в рішенні ЄСПЛ установлено, що через відсутність законодавчої норми про порядок прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту безпосередньо в слідчому ізоляторі, а також враховуючи допущену бездіяльність Державної міграційної служби України (далі - ДМС), ризики неналежного поводження із заявником у Таджикистані повинні були досліджуватись саме судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду скарг заявника на постанову про його видачу від 08 жовтня 2020 року. Оскільки таких ризиків суди не досліджували, постановлені ними ухвали від 29 грудня 2020 року та 02 лютого 2021 року підлягають скасуванню.
7. Крім того, захисник зазначає, що оскільки ОСОБА_1 подав заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, рішення про видачу постановлене всупереч вимогам ч. 4 ст. 590 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), якою заборонено його прийняттядо остаточного розгляду заяви ДМС в порядку, встановленому законодавством України. Зазначене, на думку захисника, є підставою для скасування постанови про видачу від 08 жовтня 2020 року.
8. У судовому засіданні захисник підтримала позицію, викладену в заяві про перегляд судових рішень, а також повідомила, що заявник на зв`язок із нею не виходить, місце його знаходження їй невідоме. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.
9. Прокурор вважав, що підстав для задоволення заяви немає. Також прокурор надав документи на підтвердження того, що ОСОБА_1 03 березня 2022 року перетнув державний кордон України (виїзд).
Позиція Великої Палати та мотиви постановлення ухвали
10. Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (ст. 1 Конвенції). Це відбувається шляхом урахування норм Конвенції і практики ЄСПЛ у національному праві з огляду на ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон № 3477-IV), згідно з якою суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права.
11. Відповідно до ст. 2 Закону № 3477-IV та ст. 46 Конвенції Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ у будь-якій справі, в якій вона є стороною. Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається Законом, іншими нормативно-правовими актами.
12. За абзацом дев`ятим ч. 1 ст. 1 Закону № 3477-IV виконання рішення ЄСПЛ передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
13. Відповідно до ст. 10 указаного Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції та протоколів до неї; б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ. Частиною 3 цієї статті передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.