ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 161/6275/21
провадження № 51-3883км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030010003386, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (далі - КК)
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року ОСОБА_1 засуджено: за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення на строк шість років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді арешту на строк три місяці.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 змінено. На підставі ст. 69 КК пом`якшено ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК до трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна. Залишено призначене ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 309 КК у виді трьох місяців арешту. На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, у невстановлений досудовим розслідуванням день та час умисно, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, з метою збуту придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, який розфасував у полімерні пакети, з яких 51 пакет з вмістом канабісу загальною масою 67,5431 г намагався збути 23 грудня 2020 року шляхом відправлення посилки через відділення № 11 ТОВ "Нова пошта" в м. Луцьку по вул. Кривий Вал, 24, інші 90 пакетів з вмістом канабісу загальною масою 47,8683 г зберігав при собі до затримання. Також за місцем тимчасового проживання у кімнаті АДРЕСА_2 до 24 грудня 2020 року зберігав з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою 87,2102 г. Крім того, за вказаним місцем тимчасового проживання незаконно без мети збуту зберігав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP загальною масою 0,4761 г.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції (далі - прокурор), посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційним судом не вмотивовано наявність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, не враховано того, що факт визнання останнім своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом`якшує покарання. Крім того вказує, що матеріали справи не містять достатніх відомостей, що свідчили б про щирість каяття ОСОБА_1 . Також зазначає, що апеляційний суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, яке згідно зі ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких. Також судом не проаналізовано та не взято до уваги, що предметом злочину є особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, -канабіс, загальною масою 202,6216 г. При цьому прокурор посилається на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 520/16394/16-к та від 15 листопада 2021 року у справі № 199/6365/19, в яких висвітлено аналогічні позиції. Зазначає, що суд апеляційної інстанції, змінивши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1, призначив йому покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК, при цьому всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не мотивував прийняте рішення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А.О. підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Сингаївської А.О., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі прокурором не оспорюються та не заперечуються.
Прокурор порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі "Довженко проти України") зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.