ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 285/2591/17
провадження № 51-1091км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 12 лютого 2021 року та вирок Житомирського апеляційного суду
від 20 грудня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060090000381, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області
від 12 лютого 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю два роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Житомирський апеляційний суд вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасував та ухвалив 20 грудня 2021 року в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 286 КК у виді позбавлення волі на строк п`ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. В решті вирок залишив без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 березня 2017 року приблизно о 21-й год 55 хв, керуючи автомобілем BMW-524, р.н. НОМЕР_1, ходова частина якого знаходилась в технічно несправному стані - не відповідала вимогам п.п. 31.4.5 (а, г) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), рухаючись
по вул. Пушкіна в м. Новоград-Волинському Житомирської області та наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Житомирською, порушив вимоги п.п. 1.10, 10.1, 11.4 ПДР, а саме, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не врахував стан поверхні проїзної частини, її ширину, заокруглення, засобів організації дорожнього руху, які повинен був ураховувати під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом, на дорозі з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, здійснюючи маневр лівого повороту
на вул. Житомирську, виїхав на смугу зустрічного руху, по якій у зустрічному напрямку рухався мопед Honda Dio, без р.н., під керуванням водія ОСОБА_2, що призвело до зіткнення транспортних засобів.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди водію мопеда Honda Dio ОСОБА_2 були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього і закрити кримінальне провадження. Вказує, що вимоги ПДР не порушував, оскільки їхав по головній дорозі і мав перевагу в русі, а водій мопеда при виїзді на перехрестя проігнорував знак "Дати дорогу", не уступивши дорогу, та наїхав на його автомобіль, що стояв. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної експертизи обставин та механізму ДТП. Вважає, що апеляційний суд не взяв до уваги його схему розташування транспортних засобів під час ДТП, яку він додав до апеляційної скарги.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А.О. вважала касаційну скаргу необгрунтованою та просила судові рішення щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора Сингаївської А.О.,перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 убачається, що він не погоджується із встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, та відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК переглядає оскаржені судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження,ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено, а також оцінено за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину не визнав та показував, що рухався по головній дорозі, а водій мопеда під керуванням ОСОБА_2 створив перешкоду. Він зупинився, проте водій мопеда не зупинився, не пропустив та наїхав на його автомобіль.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 про порушення вимог ПДР потерпілим ОСОБА_2, котрий керував мопедом Honda-Dio і, як стверджував обвинувачений, не надав йому перевагу в русі, суд всебічно та повно дослідив і з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
При цьому суд послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3 про те, що 07 березня 2017 року, наближаючись до перехрестя вулиць Пушкіна та Житомирської, автомобіль ОСОБА_1, в якому він їхав, зіткнувся з мопедом. Вийшовши з машини, побачив, що водій мопеда знаходився біля заднього правого колеса, світлофор не працював, ОСОБА_1 виїхав на половину зустрічної смуги.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07 березня 2017 року з фототаблицею до нього, згідно з якими ДТП сталась на смузі руху мопеда, після перетину ним перехрестя. Огляд проводився за участю водія автомобіля BMW-524 - ОСОБА_1, котрий був ознайомлений з протоколом, заяв і зауважень від нього не надходило.