ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 345/5205/19
провадження № 51-3334км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Матолич М.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду
від 31 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019090170000503, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області
від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Згідно з вироком 03 травня 2019 року близько 09:00 ОСОБА_1, перебуваючи на дорозі поблизу домогосподарства на АДРЕСА_1, під час конфлікту з ОСОБА_2 з неприязні умисно правим кулаком руки завдав їй двох ударів у ділянку голови, спричинивши потерпілій закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку, що належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведеності винуватості його в суді і вичерпанням можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).
На обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотні порушення вимог КПК, що призвело до його незаконного засудження. При цьому зазначає, що: досудове розслідування проведено не уповноваженими на те особами, зокрема, в матеріалах справи відсутній документ, який уповноважує слідчого
Кульбанського Н.В. проводити досудове розслідування, а посилання судових інстанцій на витяг із ЄРДР, на думку засудженого, є неприйнятним; медична карта стаціонарного хворого № 4242, на підставі якої проведено експертизу, здобута з порушеннями вимог процесуального закону, в порядку ст. 290 КПК стороні захисту не було відкрито, а тому не може бути допустимим доказом; прокурор не надав суду протокол, складений за результатами тимчасового вилучення медичної карти № 4242; незаконно здобуто карту виїзду швидкої медичної допомоги, оскільки її витребувано неуповноваженою особою та без дозволу слідчого судді; суд під час судового розгляду незаконно надав прокурору дозвіл на доступ до медичної документації; висновок судово-медичної експертизи є недопустимим доказом, оскільки її проведено за клопотанням слідчого, неуповноваженого проводити досудове розслідування, та на підставі недопустимих доказів - карти № 4242 і карти виїзду швидкої медичної допомоги; протокол огляду місця події недопустимий доказ, оскільки у ньому не зазначено, яким саме технічним засобом проведено фотографування; протоколи слідчих експериментів за участю потерпілої та свідка ОСОБА_3 не відповідають вимогам ст. 240 КПК, отже вони також є недопустимими доказами; суд безпідставно послався у вироку на рапорти працівника поліції та витяг із ЄРДР як на доказ його вини; у повідомленні про підозру від 25 листопада 2019 року відсутній гриф погоджено з прокурором, що є порушенням ч. 1 ст. 277 КПК; апеляційний суд на зазначені порушення увагу не звернув, повторно не дослідив показань свідків, про що він клопотав в апеляційній скарзі, не надав вичерпних відповідей на доводи його апеляційної скарги та свого рішення про залишення скарги без задоволення не мотивував. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам ст. 370 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу засудженого прокурор просить залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а судові рішення щодо ОСОБА_1 мають бути залишені без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із судовими рішеннями та вважаючи, що його засуджено необґрунтовано, зокрема, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
У зв`язку із цим колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до
ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, з огляду на наведені вимоги закону, не може бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Водночас, перевіряючи правильність судових рішень, постановлених щодо
ОСОБА_1, з огляду на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність і дотримання вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції (з яким обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції) відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з приписами ст. 94 КПК.
Такими доказами, зокрема, є досліджені судом: показання потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3 - очевидця події, стосовно обставин заподіяння ОСОБА_1 потерпілій тілесних ушкоджень; дані протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої та зазначеного свідка, які під час слідчої дії на місці розповіли про обставини конфлікту між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та продемонстрували, як і куди засуджений завдав потерпілій ударів; дані висновку експерта, з якого видно, що потерпілій було заподіяно легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, інші докази, яким надано належну оцінку.
При цьому показання потерпілої та свідка ОСОБА_3 суд обґрунтовано взяв до уваги та поклав в основу обвинувального вироку, оскільки вони узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими судом доказами, зокрема з даними протоколів слідчих експериментів, медичною документацією (медична карта стаціонарного хворого № 4242 та карта виїзду швидкої медичної допомоги), висновком експерта щодо локалізації, часу і механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої.
Отже, з огляду на досліджені та наведені у вироку докази колегія суддів не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судових інстанцій стосовно заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 125 КК кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до вимог статей 65, 50 КК.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що вирок побудовано на недопустимих доказах.
На його думку, такими є медична карта стаціонарного хворого № 4242 та карта виїзду швидкої медичної допомоги, на підставі яких сформований висновок експерта, а також і сам висновок. У зв`язку з цим наводить доводи про те, що: у справі відсутній документ, який уповноважує слідчого Кульбанського Н.В. проводити досудове розслідування, а тому він не мав права звертатися із клопотанням до слідчого судді про тимчасовий доступ до документів - медичної карти № 4242, витребовувати карту виїзду швидкої медичної допомоги, а також звертатися із клопотанням про проведення судово-медичної експертизи; прокурор не надав суду протокол тимчасового вилучення медичної карти
№ 4242, в порядку ст. 290 КПК ця карта стороні захисту не була відкрита; карту виїзду швидкої медичної допомоги витребувано без дозволу слідчого судді; суд незаконно під час судового розгляду надав прокурору дозвіл на доступ до медичної документації.
Проте ці доводи засудженого є неприйнятними з урахуванням такого.
За приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.