Постанова
Іменем України
08 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 686/7943/20
провадження № 51-2088 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Лагнюка М.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Єременка М.В.,
засудженого в режимі відеоконференції ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Венгера Д.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Венгера Д.О. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року у кримінальному провадженні № 12019240000000347, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця республіки Казахстан, жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та на користь ОСОБА_3 по 449 924 грн кожному у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 13 грудня 2019 року приблизно о 16:40, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "ЗАЗ 1102 ZNH", д.н.з. НОМЕР_1, технічний стан якого не відповідав стандартам, що стосуються безпеки дорожнього руху (встановлення на вісь автомобіля шин з різним малюнком протектора), рухаючись у темну пору доби у с. Вовча Гора Хмельницького району Хмельницької області, за 135 метрів від автодороги Т 2302 у напрямку до вул. Нова, порушуючи вимоги пунктів 1.10, 2.9 (а), 10.1, 19.3, 31.4.5 (г) Правил дорожнього руху України, будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не зупинився не змінюючи смугу руху, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, не переконався, що перед зміною напрямку руху це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, виїхав на праве узбіччя, де здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які рухалися по узбіччю у попутному напрямку. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, а пішохід ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 січня 2021 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2020 року - без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Венгер Д.О., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що місцевим судом не було враховано, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце роботи та проживання, характеризується позитивно, має двох дітей, підтримує сталі соціальні зв`язки. Також судом не взято до уваги, що ОСОБА_1 місце дорожньо-транспортної пригоди не залишав, при затриманні опору не чинив, всіляко сприяв розкриттю злочину, надав згоду на освідування, відібрання біологічних зразків, огляд транспортного засобу та проведення інших слідчих дій. Також захисник вказує, що під час судового розгляду ОСОБА_1 свою вину визнав, засудив свою поведінку, частково відшкодував заподіяну шкоду, попросив вибачення у потерпілих, розказав суду про обставини події, наскільки вони збереглися у його пам`яті. А тому стверджує, що вказана процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про наявність у нього щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, що безпідставно не враховано судом під час призначення йому покарання. Крім того, наголошує, що у вироку судом вказано неправильний висновок про те, що ОСОБА_1 визнав повністю цивільні позови, при цьому просив врахувати його сімейний та матеріальний стан, оскільки, надаючи пояснення щодо заявлених цивільних позовів у справі, ОСОБА_1 поклався на розсуд суду. При цьому суд апеляційної інстанції на зазначені порушення уваги не звернув. Вважає, що судами надано неправильну оцінку показанням ОСОБА_1, внаслідок чого йому призначено занадто суворе покарання.
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та захисник Венгер Д.О. частково підтримали касаційну скаргу. Зокрема, засуджений та захисник відмовилися від доводів касаційної скарги щодо невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання, при цьому підтримали касаційну скаргу в частині, що стосується вирішення цивільного позову.
Прокурор Єременко М.В. заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі стороною захисту не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.
Крім того, оскільки у судовому засіданні засуджений та його захисник відмовилися від доводів касаційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання, а тому ці доводи також в касаційному порядку не перевіряються.
У касаційній скарзі захисник вказує, що у вироку судом викладено неправильний висновок про визнання ОСОБА_1 цивільних позовів, оскільки, надаючи пояснення щодо заявлених цивільних позовів у справі, ОСОБА_1 поклався на розсуд суду.
При цьому захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції на вказані порушення місцевого суду уваги не звернув.