ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 608/936/16-к
провадження № 51-1029км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Нестеренка Ю. Є.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Хоми Романа Богдановича на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016210000000030 від 12 квітня 2016 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гадинківці Чортківського району Тернопільської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі -КПК України) через недоведеність того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 05 вересня 2018 року скасував вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2018 року стосовно ОСОБА_1 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції.
Згідно з вироком Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, і виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Як установлено з цього вироку, органами досудового розслідування старший інспектор Чортківського відділу поліції Головного управління національної поліції України (далі - ВП ГУНП) в Тернопільській області ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, будучи службовою особою, з метою особистого збагачення одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій із використанням службового становища за таких обставин.
Уночі 10 квітня 2016 року в смт Хоростків Тернопільської області співробітники дорожньо-патрульної служби ГУНП в Тернопільській області зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_2 та, виявивши у водія ознаки алкогольного сп`яніння, склали на нього протокол про вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і вилучили посвідчення водія.
Того ж дня ОСОБА_2, з метою повернути водійське посвідчення, через знайомого на ім`я ОСОБА_3 домовився про зустріч із старшим інспектором Чортківського ВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1, під час якої в службовому кабінеті останнього в приміщенні Територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ № 6145 (вул. Копичинецька, 128, м. Чортків) повідомив вищезазначені обставини та бажання повернути посвідчення, а ОСОБА_1 відповів, що обдумає можливість вирішення питання.
Надалі ОСОБА_1, з метою одержання неправомірної вигоди, через спільного знайомого ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_2 про можливість повернення вилученого посвідчення водія за 2000 грн неправомірної вигоди, яку 13 квітня 2016 року близько 15:00 останній передав ОСОБА_1 в його службовому кабінеті після повернення документа.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 17 грудня 2021 року виправдувальний вирок Чортківського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційну скаргу прокурора Хоми Р. Б. - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що Тернопільський апеляційний суд не звернув уваги на доводи прокурора про те, що суд першої інстанції дослідив процесуальні документи, які стали підставами для проведення негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) у кримінальному провадженні і надалі були направлені до управління Служби безпеки України в Тернопільській області, тому вважає, що НСРД проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Зауважує, що під час досудового розслідування та після його завершення сторона захисту не наполягала на відкритті процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД. Вказує, що після того, як сторона захисту заявила відповідне клопотання в ході судового розгляду, прокурор відкрив вищезазначені документи, яких до того часу не було в розпорядженні сторони обвинувачення. За таких обставин вважає твердження суду про порушення цією стороною вимог ст. 290 КПК України безпідставним та необґрунтованим. У ході апеляційного розгляду не було порушено питання щодо необхідності дослідження цих документів, а також відсутні дані про те, що сторона захисту й інші учасники ставили під сумнів їх допустимість, отже висновки суду щодо недопустимості результатів НСРД є передчасними. Як зазначає касатор, з постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину видно, що її виконання доручено співробітникам відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України в Тернопільській області. Однак апеляційний суд неправильно констатував відсутність у матеріалах кримінального провадження доручення слідчого, наданого в порядку ч. 6 ст. 246 КПК України оперативним підрозділам на проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи. Вказує, що згадане доручення наявне в матеріалах кримінального провадження, воно складено з дотриманням вимог статей 36, 110 КПК України і було досліджено судом. Також прокурор стверджує, що КПК України не містить імперативних приписів стосовно того, що в офіційному документі має фігурувати назва "доручення". Прийняття рішення саме в такій письмовій формі, на думку прокурора, не свідчить, що НСРД здійснено неуповноваженою особою. Посилається на те, що апеляційний суд, приймаючи рішення, не врахував, що підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за ч. 3 ст. 368 КК України став факт вимагання неправомірної вигоди. Стверджує, що показання свідка ОСОБА_2 були послідовними та повністю узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, проте апеляційний суд не перевірив доводи його апеляційної скарги й у цій частині. На переконання касатора, ухвала апеляційного суду не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю. М.підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За припи ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Загальні правила до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК України.
Зокрема, п. 2 ч. 3 цієї статті встановлено, що у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.
Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Розглянувши кримінальне провадження, суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 невинуватим і виправдав на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України через недоведеність вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
При цьому суд першої інстанції визнав недопустимими ряд доказів у кримінальному провадженні.