ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 711/6084/17
провадження № 51-955 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Круценко Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Остапенко Юлії Анатоліївни на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017250000000152 від 12 квітня 2017 року, стосовно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Золотоноші Черкаської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
який обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та виправдано його. Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, обіймаючи посаду начальника Міської державної лікарні ветеринарної медицини в м. Черкаси (далі - лікарня), будучи службовою особою, діючи умисно з корисливих мотивів, переслідуючи мету незаконного особистого збагачення, використовуючи своє службове становище, у березні 2017 року висловив ОСОБА_2 прохання надавати йому неправомірну вигоду за швидку та безперешкодну видачу ветеринарних свідоцтв на м`ясну продукцію.
Надалі ОСОБА_1, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, 28 квітня 2017 року близько 11:27 у своєму робочому кабінеті у приміщенні лікарні, розташованої на вул. Свято-Макарівській, 133 у м. Черкасах, отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду в сумі 400 грн за швидку та безперешкодну видачу ветеринарних свідоцтв № 524607, № 524608, № 524609, № 524610 .
Крім того, ОСОБА_1, діючи умисно з корисливих мотивів, реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, 24 травня 2017 року близько 11:50 повторно під час зустрічі із ОСОБА_2 у своєму робочому кабінеті у приміщенні лікарні отримав від нього раніше обумовлену неправомірну вигоду в сумі 1400 грн за швидку та безперешкодну видачу ветеринарних свідоцтв № 524396, № 524397, № 524398, № 524399, № 524400, № 524690, № 524691, № 524692, № 524693, № 524694, № 524695, № 524696, № 524697, № 524698.
Черкаський апеляційний суд ухвалою від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2020 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважає, що суд першої інстанції визнав відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення на підставі суперечливих та неперевірених доказів. Зокрема, цей суд усупереч вимогам ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) дійшов передчасного висновку про сумнівність показань свідка ОСОБА_2, не вказав, з яких причин одні показання прийняв, а відкинув інші. Крім того, місцевий суд не врахував показань свідка ОСОБА_3, а обмежився неповним їх викладенням. Указане залишилося поза увагою апеляційного суду, який не викликав та не допитав цього свідка, а також відмовив у задоволенні клопотання прокурора про відтворення його показань, наданих у суді першої інстанції. Також апеляційний суд не спростував доводів апеляційної скарги прокурора про неправдивість показань ОСОБА_1, безпідставно врахував його показання про непричетність до інкримінованого злочину та не зважив на суперечності в його свідченнях. Усупереч вимогам ст. 290 КПК України апеляційний суд відхилив клопотання про визнання недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_4, чим порушив принцип змагальності та рівності сторін. Вказує, що ототожнення судом першої інстанції огляду місця події з відкритим фіксуванням контролю за вчиненням злочину суперечить положенням статей 237 та 271 КПК України. Прокурор також не погоджується з висновками суду про проведення обшуку кабінету ОСОБА_1 під виглядом огляду місця події. Стверджує, що суд не врахував відмінностей між оглядом та обшуком. Вважає безпідставними сумніви суду першої інстанції про добровільність згоди ОСОБА_1 на проведення огляду. На думку прокурора, суд апеляційної інстанції належно не проаналізував доводів сторони обвинувачення, дослідив докази вибірково, залишив поза увагою показання свідків, протоколи слідчих дій та інші матеріали провадження, не зазначив усіх мотивів, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Вважає, що висновки судів про наявність провокації злочину стосовно ОСОБА_1 є передчасними, зроблені без перевірки обставин та без їх оцінки, адже ініціатива в оформленні довідок виходила від останнього, а діяння правоохоронного органу були пасивними. Стверджує, що судові рішення не відповідають приписам статей 370 і 419 КПК України.
На зазначену касаційну скаргу захисник Ярмак Г. М. подав заперечення, у яких, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів, викладених у скарзі, просив рішення судів попередніх інстанцій залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Круценко Т. В. у судовому засіданні частково підтримала касаційну скаргу, просила скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Положеннями ст. 62 Конституції України і ст. 17 КПК України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК України обов`язок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Загальні вимоги до змісту вироку суду визначено у ст. 374 КПК України. Зокрема, п. 2 ч. 3 цієї статті встановлено, що в разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, мотивів, способу вчинення й наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини; докази на підтвердження встановлених судом обставин та мотиви неврахування окремих доказів.
Як регламентовано в ч. 2 ст. 419 КПК України, у разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. На виконання цієї вимоги в ухвалі слід проаналізувати, зіставивши з наявними у справі та додатково поданими матеріалами, всі наведені в апеляційній скарзі доводи й обґрунтувати кожен із них.