Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 703/1746/20
провадження № 61-6602св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачі:ОСОБА_2, ОСОБА_3 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Терещенко Марина Євгенівна, приватний нотаріус Смілянського міського нотаріального округу Таран Галина Володимирівна, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси у складі судді
Позарецької С. М. від 18 червня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І., від 02 грудня 2021 року, і виходив із наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватні нотаріуси Смілянського міського нотаріального округу Терещенко М. Є. та Таран Г. В., про визнання свідоцтв на право на спадщину недійсними, визнання заповіту нікчемним, визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона проживає у будинку АДРЕСА_1, який є будинком садибного типу на двох господарів і за даними технічного паспорту, що виданий Смілянським відділом ЧООБТІ 18 вересня 2008 року, належав і належить досі їй та її рідному дядьку ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
06 квітня 2018 року приватний нотаріус Таран Г. В. надіслала їй заяву
ОСОБА_3, яка як добросовісний набувач пропонувала їй купити 1/2 частину зазначеного будинку, власником якого вона є.
11 квітня 2019 року вона одержала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за даними якого з 1995 року їй на праві приватної власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1, власником іншої частини будинку стала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 07 червня 2019 року, укладеного з ОСОБА_6 .
Позивачка зазначали, що згідно з отриманою інформацією право власності на 1/2 частину будинку після смерті її дядька належало: ОСОБА_7, яка отримала її у спадок від чоловіка ОСОБА_5 (свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 вересня 2002 року, нотаріус Терещенко М.Є.); ОСОБА_6, яка успадкувала її від незнайомої людини ОСОБА_7 (свідоцтво про право на спадщину за заповітом 05 листопада 2009 року, нотаріус Терещенко М. Є.); ОСОБА_3, яка успадкувала її від матері ОСОБА_6 (відомості про правовстановлюючі документ відсутні); ОСОБА_2, яка придбала її у ОСОБА_3 (договір купівлі-продажу від 07 червня 2018 року, нотаріус Таран Г. В.).
На думку позивачки, всі документи, на підставі яких змінювався власник зазначеної частини вказаного будинку, є незаконними, оскільки
ОСОБА_7 не приймала спадщину від чоловіка ОСОБА_5 та не оформлювала її на себе (у технічному паспорті 18 вересня 2008 року вказано, що власниками будинку у рівних долях є ОСОБА_1 та її дядько
ОСОБА_5 ), а відтак ОСОБА_7 не мала права її заповідати ОСОБА_6, а остання - своїй доньці ОСОБА_3 .
Посилалась на те, що ОСОБА_3 не була законним власником 1/2 частини будинку, а тому не мала повноважень на його продаж ОСОБА_2, тому вважала, що це є підставою для визнання договору купівлі-продажу від 07 червня 2018 року недійсним.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 18 вересня 2002 року, що зареєстровано в реєстрі за № 2311, видане нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М. Є.; визнати нікчемним заповіт на користь ОСОБА_6 від 25 березня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за №1182, посвідчений приватним нотаріусом Пешехоновою А. В.; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 05 листопада 2009 року
№ 2849, видане ОСОБА_6 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 07 червня 2018 року № 869, посвідчений приватним нотаріусом
Таран Г. В.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня
2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18 червня
2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із необґрунтованості позовних вимог та недоведеності порушення відповідачами прав та законних інтересів позивачки, оскільки ОСОБА_1 не є спадкоємцем ні спадкодавця ОСОБА_5, ні спадкодавця ОСОБА_7, а тому не може претендувати на отримання у спадщину спадкового майна, яке залишилось після їх смерті. При цьому судом ураховано обставини, встановлені рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2013 року (справа № 2315/6695/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування). При вирішенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07 червня 2018 року суд першої інстанції вважав, що спір фактично стосується наявності у позивачки права на спадкування спірної частини нерухомого майна, а тому ефективним способом захисту можуть бути позовні вимоги про переведення на неї прав та обов`язків покупця.
Узагальнені доводи касаційної скарги
14 липня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги просить скасувати рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 18 червня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Заявниця посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вона є єдиною спадкоємицею сім`ї ОСОБА_5, у яких не було власних дітей. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу на підставі наданих приватним нотаріусом копій документів спадкової справи, проігнорувавши її вимоги про витребування їх оригіналів. При цьому вона не мала змоги надати суду належні докази, оскільки вони надаються виключно на запит суду. Не звернули уваги суди також на те, що відповідачка ОСОБА_3 спадкоємицею ОСОБА_6 не стала, а земельна ділянка, на якій розташований будинок, 1/2 частина якого була предметом оспорюваного договору купівлі-продажу, не приватизована.
Ухвалою Верховного Суду від 12 серпня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження судових рішень та відкрито касаційне провадження у справі № 703/1746/20.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого на підставі рішення Смілянського міськвиконкому від 27 липня 1978 року за № 432, свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Смілянською державною нотаріальною конторою 23 жовтня 1984 року за реєстровим № 3528 та зареєстрованого у Смілянському бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 47-2481, належало на праві приватної власності 1/2 частина жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 .
18 вересня 2002 року ОСОБА_7, як дружина померлого
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, і особа, що проживала за адресою: АДРЕСА_2, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М. Є. (реєстровий № 2311), зокрема на
1/2 частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних споруд по АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 померла. Із заявами про прийняття спадщини після її смерті звернулись 28 лютого 2009 року ОСОБА_6 (як спадкоємець за заповітом) та 03 липня 2009 року ОСОБА_1 (надавши рішення Смілянського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року (справа №2-о-99/2008) про встановлення факту, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім`єю у домоволодінні АДРЕСА_1 до моменту смерті останньої).
За заповітом, який посвідчений 25 березня 2007 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Пешехоновою А. В., реєстровий № 1182, ОСОБА_7 здійснила розпорядження про те, що все її майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, в тому числі належну їй 1/2 частини жилого будинку по АДРЕСА_2, вона заповідає ОСОБА_6
05 листопада 2009 року ОСОБА_6 державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори Терещенко М. Є. за реєстровим № 2849 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_6 отримала у спадщину 1/2 частину у праві власності на жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 17 червня 2010 року (справа № 8-9/2010) скасовано рішення Смілянського міськрайонного суду від 19 червня 2009 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Ухвалою Смілянського міськрайонного суду від 08 липня 2010 року (справа №2-о-97/2010) заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_7 до моменту смерті останньої залишено без розгляду.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 січня 2013 року (справа № 2315/6695/2012) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1, до ОСОБА_6, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання недійсним заповіту, складеного за життя ОСОБА_7 25 липня 2007 року на користь ОСОБА_6, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 05 листопада 2009 року державним нотаріусом Поляковій С. К., та визнання права власності на 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 в порядку спадкування.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 19 березня 2013 року у справі справа № 2315/6695/2012 рішення суду першої інстанції залишено без змін в частині вирішення позовних вимог по суті і скасовано в частині вирішення питання про розподіл судових витрат.
ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6, після смерті якої її дочка ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, що посвідчене 21 вересня 2017 року приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Черкаської області Терещенко М. Є. (реєстровий № 374), а саме на 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 .
06 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 із нотаріально посвідченою заявою про продаж належної їй 1/2 частини житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 за 263 000,00 грн.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 07 червня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Таран Г. В. за № 869, ОСОБА_3 продала ОСОБА_2 належну їй 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями по АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.