Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 711/4624/21
провадження № 61-5128св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління національної поліції в Черкаській області, Черкаська обласна прокуратура, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України
в Черкаській області на постанову Черкаського апеляційного суду
від 18 травня 2022 року у складі колегії суддів: Бородійчука В. Г.,
Нерушак Л. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі -
ГУ НП в Черкаській області), Черкаської обласної прокуратури
про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.
Позов мотивував тим, що 22 липня 2017 року за наслідками розгляду матеріалів кримінального провадження № 12017250000000138 від 03 квітня 2017 року йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України (пропозиція здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди та одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави), яку було змінено 13 листопада 2017 року на частину другу статті 369-2 КК України.
Під час досудового розслідування стороною обвинувачення організовувались та здійснювались слідчі дії, оперативні та інші заходи,
що призвели до завдання йому моральної шкоди.
Так, за результатами обшуку, проведеного 20 червня 2017 року в будинку, належному на праві приватної власності ОСОБА_2, з якою він постійно проживає, було вилучено грошові кошти в сумі 7 525,00 євро
та 45 000,00 дол. США.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси
від 21 червня 2017 року на зазначені кошти накладено арешт.
Надалі слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси встановлено належність вказаних коштів ОСОБА_2, які остання заощадила за період роботи приватним підприємцем. Враховуючи відсутність будь-яких доказів відношення арештованих коштів до предмета неправомірної вигоди, слідчим суддею винесено ухвалу від 08 серпня
2017 року про скасування накладеного арешту.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 серпня
2017 року слідчого, який здійснював досудове розслідування кримінального провадження, зобов`язано негайно повернути ОСОБА_2 раніше арештовані грошові кошти.
Крім того, ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду
м. Черкаси від 31 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід, - домашній арешт строком на 2 місяці із забороною залишати місце свого проживання (будинок на
АДРЕСА_1 ) та покладено певні обов`язки.
Строки обраного щодо нього запобіжного заходу продовжувались ухвалами слідчого судді від 29 вересня 2017 року та від 19 жовтня 2017 року.
Крім того, щодо нього здійснювались негласні слідчі (розшукові) дії, пізніше визнані судом недопустимими доказами у вироку суду першої інстанції, залишеним без змін рішенням судів апеляційної та касаційної інстанцій.
Так, вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою
статті 369-2 КК України, та виправдано за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою
статті 369-2 КК України.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року
та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року залишено без змін.
Наведені обставини є підставою для звернення позивача до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у порядку, встановленому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Позивач посилається на те, що моральна шкода завдана йому незаконним повідомленням про підозру, незаконним арештом вилучених в ході обшуку будинку грошових коштів, незаконним проведенням негласних слідчих (розшукових) дій, незаконними обмеженнями, застосованими стороною обвинувачення та судом стосовно нього у зв`язку із реалізацією заходу забезпечення кримінального провадження, що призвело до моральних страждань внаслідок погіршення відносин з оточуючими людьми, позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, нормально працювати та ін.
З урахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення,
яке інкриміновано ОСОБА_1, тривалості досудового розслідування та проходження справою всіх судових інстанцій, встановлений законом мінімальний гарантований розмір шкоди, який обов`язково має бути відшкодований постраждалій особі (в розмірі мінімальної заробітної плати за відповідний період), об`єктивно має бути вищим.
У позовній заяві наведено розрахунок розміру завданої моральної шкоди
за період з 22 липня 2017 року до 27 січня 2021 року в сумі 173 860,00 грн.
Відповідно до положень частин другої, третьої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та з врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміновано ОСОБА_1, тривалості досудового розслідування та проходження справою всіх судових інстанцій, позивач вважає доцільним застосувати до розрахованої гарантованої суми, що підлягатиме відшкодуванню, коефіцієнт 2,5. Таким чином, мінімальний розмір, який підлягатиме відшкодуванню за завдану моральну шкоду становитиме 173 860 x 2,5= 434 650 грн.
Крім того, вилучені 20 червня 2017 року в ході обшуку грошові кошти в сумі 7 525 євро та 45 000 дол. США є власністю та особистим заощадженням ОСОБА_2 . Протягом тривалого часу (до 08 серпня 2017 року) вказані кошти не могли бути використані за призначенням їх власником, зокрема на потреби дітей. Лише за активної процесуальної позиції
ОСОБА_1 в суді вдалось відновити ОСОБА_2 справедливе володіння майном. Таке становище вплинуло на родинні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 та дітьми, оскільки триваюче кримінальне переслідування всупереч волі позивача призвело до несприятливих наслідків для інших осіб, які на певний період були позбавлені засобів для існування. Завдана ОСОБА_1 шкода оцінюється виходячи із обсягу моральних страждань, завданих внаслідок протиправного обшуку, вилучення грошових коштів та їх арешту, обсягу вилучених коштів та періоду позбавлення володіння ними законного власника. Так, в перерахунку в національну валюту України обсяг вилучених коштів склав 1 500 000,00 грн. За розрахунком обсяг завданої моральної шкоди в цьому випадку, із врахуванням усіх наведених обставин, не може бути меншим за 10 % від названої суми, тобто не менше 150 000,00 грн.
Також незаконним проведенням негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1, що встановлено у виправдувальному вироку суду, було завдано моральної шкоди, яку позивач оцінює в 50 000,00 грн.
Покладення стороною обвинувачення та судом на ОСОБА_1
у зв`язку із реалізацією заходу забезпечення кримінального провадження деяких обмежень суттєво обмежило можливість нормально працювати, оскільки основна діяльність позивача пов`язана із сільськогосподарським виробництвом, яке неможливо провадити дистанційно, перебуваючи під домашнім арештом. Таку шкоду позивач оцінює у розмірі 65 350,00 грн.
Сукупно обсяг завданої моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1, складає 700 000,00 грн, яку позивач просив стягнути солідарно з Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня
2022 року у складі судді Казидуб О. Г. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що належним відповідачем
у справі моральної шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури є держава, яка повинна брати участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади (дії якого призвели до завдання позивачу шкоди). Тому у такій категорії справ як відповідач повинен бути залучений відповідний орган Державного казначейства України.
Відповідачами у справі є Черкаська обласна прокуратури, ГУ НП
в Черкаській області, співвідповідачем - Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює лише списання коштів
з державного бюджету.
Під час підготовчого судового засідання, а також під час розгляду справи по суті суд з`ясовував у представника позивача питання суб`єктного складу, однак клопотань про залучення до участі в справі належного відповідача не було заявлено. Зміст позовних вимог не уточнювався.
Оскільки позов не було пред`явлено до Державної казначейської служби України, суд першої інстанції дійшов висновку про пред`явлення позову до неналежного відповідача, у зв`язку з чим відмовив у позові з цих підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2022 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1
до ГУ НП в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури, Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, завданої діями органів,
що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди
191 966,67 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь
ОСОБА_1 767,76 грн судових витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що належним відповідачем
у справах про відшкодування шкоди у такій категорії справ є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав. Залучення або ж незалучення до участі
у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. Державна казначейська служба України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції та доводів відповідачів у справі (Головного управління Державної казначейської служби України в Черкаській області, ГУ НП в Черкаській області) про відсутність правових підстав для задоволення позову за умов незалучення до участі у справі як відповідача Державної казначейської служби України.
Вирішуючи спір по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року,
який набрав законної сили 08 січня 2020 року, встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 12017250000000138 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2
КК України.
За вказаних обставин ОСОБА_1 має право на звернення до суду про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у порядку, встановленому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду".
Позивач перебував під слідством та судом 29 місяців 16 днів (22 липня
2017 року йому було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а 08 січня 2020 року виправдувальний вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси було залишено без змін ухвалою Кропивницького апеляційного суду).
Заявлена в позовній заяві сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 700 000,00 грн є завищеною та не відповідає встановленому чинним законодавством розрахунку відшкодувань такої шкоди.
Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Виходячи з положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду" та перебування позивача під слідством і судом
29 місяців 16 днів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачу спричинена моральна шкода за 29 місяців в розмірі 188 500 грн (29 місяців х 6 500 грн), розмір якої вираховується з мінімальної заробітної плати за місяць на час розгляду справи.
Крім того, позивач перебував під слідством та судом 16 днів неповного місяця, тому за цей період позивачу завдана моральна шкода у розмірі 3 466,67 грн (16 днів х 6 500 грн / 30 днів).
Всього ОСОБА_1 за період перебування під слідством та судом
29 місяців 16 днів спричинена моральна шкода у розмірі 191 966,67 грн.
Зазначений розрахунок здійснений у кратному співвідношенні
з мінімальним розміром заробітної плати та відповідає встановленим вимогам його нарахування та з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення завданої позивачу моральної шкоди із Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, оскільки таке стягнення відповідає Положенню про Державну казначейську службу України, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 18 травня 2022 року та залишити в силі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 січня 2022 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
13 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом не враховано, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права,
що є самостійною підставою для відмови у позові.
Позивач пред`явив позов до органів державної влади (юридичних осіб публічного права), а не до держави Україна в особі її органів. Крім того позивач просив стягнути на його користь солідарно з ГУ НП в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури 700 000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням.
Апеляційний суд, частково задовольняючи позов, змінив предмет та підставу позову, оскільки позивач не просив стягнути моральну шкоду
з Державного бюджету України. Суд не врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі
№ 235/499/17, відповідно до якого суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року
№ 916/1415/19 визначено, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду
від 12 січня 2022 року у справі № 372/4159/18.
Згідно з пунктом 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду
від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником
у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна
як учасник цивільних відносин.
Суд апеляційної інстанції повинен був надати правову оцінку вимогам позивача, пред`явленим до органів державної влади, з проханням солідарного стягнення з них моральної шкоди, а не самостійно визначати предмет та підставу позову, оскільки позивач не просив стягнути
з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України визначену суму моральної шкоди.
Крім того, апеляційний суд, розподіляючи судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог, не врахував висновок, викладений у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року
у справі № 242/4741/16-ц, яким визначено, що порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно процесуальним законодавством.
Судові витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України, не входять до ціни позову і не можуть стягуватись як збитки (пункту 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі
№ 242/4741/16).
Судові витрати не є збитками, тому не можуть стягуватись з Державного бюджету України, а пропорційно розподіляються між сторонами згідно
з нормами ЦПК України. Позивач не просив провести розподіл судових витрат у виді сплаченого судового збору, а тому, розподіляючи судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, пропорційно задоволених позовних вимог, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду апеляційної скарги.
Крім того, відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" позивач був звільнений від сплати судового збору,
а тому мав право для його повернення за відповідним клопотанням на підставі пункту 1 частини першої статті 7 зазначеного Закону, за ухвалою суду.
Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду
не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 липня 2017 року у кримінальному провадженні № 12017250000000138 від 03 квітня 2017 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України
(а. с. 22-23).
31 липня 2017 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід
у вигляді домашнього арешту строком на два місяці.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 вересня
2017 року строк тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 продовжено до 22 жовтня 2017 року.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 19 жовтня
2017 року строк тримання під домашнім арештом ОСОБА_1 продовжено до 22 листопада 2017 року.
13 листопада 2017 року ОСОБА_1, змінено повідомлення про підозру та повідомлено, що він підозрюється у вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України
(пропозиція здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за надання неправомірної вигоди та одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави) (а.с. 43-46).
16 листопада 2017 року затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України.
20 листопада 2020 року справу направлено до Придніпровського районного суду м. Черкаси для розгляду.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня
2019 року визнано ОСОБА_1 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою
статті 369-2 КК України, та виправдано його у зв`язку з недоведеністю вчинення ним злочину (кримінального правопорушення), передбаченого частиною другою статті 369-2 КК України (а.с. 62-66).
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін. (а.с. 67-75).
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня
2019 року набрав законної сили 08 січня 2020 року.
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 березня 2019 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 січня 2020 року залишено без змін (а.с. 77-83).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.