Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 707/396/17
провадження № 61-3827св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Вініченка М. В., Бондаренка С. І., Новікова О. М.
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 5 683,13 дол. США, що у перерахунку становить 148 272,86 грн.
Позовну заяву мотивовано тим, що 06 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7 200,00 дол. США з терміном повернення до 06 липня 2022 року.
У зв`язку з порушенням позичальником узятих на себе зобов`язань утворилася заборгованість, розмір якої станом на 07 грудня 2016 року становить 11 504,58 дол. США, із них: 5 683,13 дол. США - основна заборгованість за кредитом, 2 789,69 дол. США - заборгованість за відсотками, 504,00 дол. США - заборгованість з комісії за користування кредитом, 2 527,76 дол. США - пеня.
Так як згідно із законодавством України кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у сумі 5 683,13 дол. США, що еквівалентно 148 272,86 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року позовну заяву ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без розгляду відповідно до пункту 10 частини першої статті 257 ЦПК України, оскільки позивач у визначений судом строк не вніс кошти для забезпечення судових витрат відповідача і відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 28 серпня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду від 02 червня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Апеляційного суду Черкаської області від 01 листопада 2018 року залишено без змін.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором CSIPG200000142 від 06 липня 2007 року у сумі 5 683,13 доларів США.
Вирішено питання щодо судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у разі порушення боржником зобов`язання за кредитним договором позичальник має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Відповідач свої зобовʼязання за договором про надання банківських послуг не виконав і має заборгованість перед позивачем. Суд також зіслався на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року по справі № 310/11534/13-ц, про те, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 02 листопада 2020 року скасовано та постановлено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання щодо судового збору.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до змісту розділу 7 "Особливі умови" укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 кредитного договору від 06 липня 2007 року № CSIPG200000142 кошти за цим договором, який є кредитом на початковий внесок, були отримані ОСОБА_1 для погашення заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року № CSIPG100000142, який є основним кредитом, а відтак кредитний договір № CSIPG200000142 є споживчим, і на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону України "Про захист прав споживачів"
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (провадження № 14-680цс19) зробила висновок, що у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.
Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України "Про захист прав споживачів" порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, і не дотримавши передбаченого зазначеним договором порядку, то у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.
Така сама правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 203/1625/16-ц (провадження
№ 61-22626св19).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У березні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до підпункту 2.3.3 кредитного договору банк вправі на власний розсуд змінити умови договору - вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії, відсотків за користування ним, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення або розірвати договір у судовому порядку, або здійснити одностороннє розірвання договору.
Апеляційний суд не звернув уваги, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15/рп/2002 кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Для забезпечення судового захисту у статті 124 Конституції України встановлено принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимість делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначено юрисдикцію судів.
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись із позовом до суду у випадку порушень договірних зобов`язань стороною без попереднього пред`явлення повідомлення про дострокове повернення кредиту, що по суті стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" Кузьменко М. В. до суду не подавав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року поновлено АТ КБ "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 28 січня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу № 707/396/17.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
06 липня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSIPG200000142.
Відповідно до умов кредитного договору (розділ 7 "Особливі умови") банк зобов`язався надати ОСОБА_1 кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 06 липня 2007 року до 06 липня 2022 року включно, у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 7 200,00 дол. США на наступні цілі: кредит на початковий внесок, шляхом перерахування відповідно до пункту 1.2 та зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20 % від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з підпунктом 3.1.1 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно з пунктом 6.2 даного договору.
Періодом сплати вважається період з 25 до 31 числа кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 101,59 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії. Для виконання цього договору банк відкриває позичальникові:
- рахунок НОМЕР_1 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості за кредитними угодами від 06 липня 2007 року № CSIPG100000142 (далі - основний кредит) і від 06 липня 2007 року №CSIPG200000142 (далі - кредит на початковий внесок);
- кредитний рахунок НОМЕР_2 ;
- рахунок за відсотками НОМЕР_3;
- рахунок для обліку комісії і винагороди НОМЕР_4.
При цьому кошти розподіляються наступним чином: 1) погашення заборгованості за кредитом на початковий внесок (за виключенням суми, спрямованої на дострокове погашення кредиту); 2) погашення заборгованості за основним кредитом (за виключенням суми, спрямованої на дострокове погашення кредиту); 3) за наявності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення кредиту на початковий внесок у межах суми заборгованості; 4) при відсутності поточних зобов`язань за кредитом на початковий внесок - дострокове погашення основного кредиту у межах суми заборгованості.
Пунктом 7.4 договору передбачено, що згідно зі статтею 212 ЦК України при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, передбачених підпунктами 1.1, 2.2.4, 2.3.3 цього договору, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 2,49 % на місяць, розраховані на суму непогашеної в строк заборгованості за кредитом (т. 1, а. с. 11-13).
Згідно з підпунктом 2.3.3 кредитного договору, зокрема, унаслідок порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами договору, у тому числі при порушенні цільового використання коштів, банк, на власний розсуд, має право:
а) змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісій й відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення. При цьому, згідно зі статтями 212, 611, 651 ЦК України щодо зобов`язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату. На цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором;
або
б) розірвати договір у судовому порядку. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором;
або
в) згідно зі статтею 651 ЦК України здійснити одностороннє розірвання договору з надсиланням позичальникові відповідного повідомлення. У зазначену в повідомленні дату договір вважається розірваним. При цьому, в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань.
У випадках:
-затримання сплати частини кредит та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць;
-перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10 %;
-несплати позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5 % суми кредиту;
-іншого істотного порушення умов даного договору,
позичальник має право повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду, відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов`язання за договором протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов даного договору, вимога банку втрачає чинність.
Відповідно до заяви на видачу готівки від 06 липня 2007 року № 1 ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 7 200,00 дол. США, призначення платежу - видача кредиту відповідно до договору від 06 липня 2007 року № CSIPG200000142. Заява підписана ОСОБА_1 власноруч (т. 1, а. с. 56).
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором від 06 липня 2007 року № CSIPG200000142, укладеним між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, кредитна заборгованість останнього становить 11 504,58 дол. США, що складається з: 5 683,13 дол. США - основна заборгованість за кредитом; 2 789,69 дол. США - заборгованості за нарахованими відсотками; 504,00 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом; 2 527,76 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заперечення на позов ПАТ КБ "ПриватБанк" у цій справі, в яких послався на неподання позивачем доказів на підтвердження обставин, викладених в позові; відсутність у позивача права на позов; ігнорування позивачем процедури досудового врегулювання спору; недійсність спірного договору через невідповідність його умов вимогам Закону України "Про захист прав споживачів" та відсутність підтвердження факту надання банком кредитних коштів відповідачу (т. 1, а. с. 45-50, 192-194). Крім того, ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строків позовної давності (т. 1, а. с. 167-169).
Рішенням Єдиного акціонера Банку від 21 травня 2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", який є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ "ПриватБанк".
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17 (провадження № 12-216гс18), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 133/1195/16-ц (провадження № 61-23848св18), від 23 червня 2020 року у справі № 910/5561/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.