Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 572/1868/19
провадження № 61-222св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року у складі судді Рижого О. А. та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання рухомого та нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 08 березня 2016 року він та ОСОБА_3 перебували у цивільному шлюбі, мешкаючи як чоловік та жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, разом вели спільний бюджет, господарство та виховували дочку ОСОБА_3 . ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За час спільного проживання ними за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1, покупцем якої відповідно до договору купівлі-продажу від 06 липня 2016 року значилася ОСОБА_5
18 листопада 2016 року між ним та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_6 .
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 листопада 2017 року № 2261, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мулявкою В. К., вони придбали земельну ділянку, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташовану в межах м. Сарни Рівненської області, на якій знаходиться дачне приміщення. Також вони придбали приміщення гаража на АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 не бажає проживати з ним, тому не допускає його до спірної квартири, а також не повертає йому кошти в розмірі 3 000,00 дол. США та 100,00 євро, які ним були зароблені на заробітках, обґрунтовуючи це тим, що кошти їй потрібні для виховання дітей.
ОСОБА_1 вважає, що оскільки спірна квартира придбана за спільні кошти та в період їхнього спільного проживання з ОСОБА_3, то вона є їхньою спільною сумісною власністю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 на підставі статей 60, 61, 63, 70, 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України) просив суд:
- встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з березня 2016 року до 17 листопада 2016 року;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташовану в межах м. Сарни Рівненської області; приміщення гаража, розташованого на АДРЕСА_2 ; кошти у розмірі 3 000,00 дол. США та 100,00 євро;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ; на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташовану в межах м. Сарни Рівненської області; 1/2 частини приміщення гаража, розташованого на АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 500,00 дол. США та 50,00 євро.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в період з березня 2016 року до 17 листопада 2016 року.
Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :
- однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташовану в межах м. Сарни Рівненської області.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
- 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 ;
- 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташовану в межах м. Сарни Рівненської області.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з того, що під час розгляду справи були встановлені обставини проживання позивача та відповідача на час придбання спірної квартири однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Тому спірна квартира є їхньою спільною сумісною власністю, з рівними частками кожного з них.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання права власності на 1/2 частини гаража, розміщеного неподалік будинку АДРЕСА_2, та коштів, то ця вимога не підлягає задоволенню в зв`язку з відсутністю належних та допустимих доказів наявності зазначеного майна у подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц (провадження № 61-2446св18), від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц (провадження № 61-8518св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 490/4949/17 (провадження 61-46210св18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на докази, які містяться в матеріалах справи, про те, що сторони до реєстрації шлюбу не проживали однією сім`єю.
Суди першої та апеляційної інстанції, встановлюючи факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюб, не встановили обставини щодо ведення сторонами спільного господарства, побуту та бюджету. Також судами не було встановлено походження коштів для придбання спірної однокімнатної квартири, оскільки цю квартиру було придбано за кошти, виручені за продаж квартири АДРЕСА_3, в якій фактично проживала ОСОБА_2 і яка належала брату ОСОБА_2 - ОСОБА_7 . Зазначена квартира була відчужена шляхом укладення договору дарування для оптимізації та мінімізації витрат на нотаріальне посвідчення договору.
Крім того, судом апеляційної інстанції справу було розглянуто за відсутності ОСОБА_2 та її представника, яка подавала до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мозоль Л. К., зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_2 у відповіді на відзив ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мозоль Л. К., на касаційну скаргу зазначила, що доводи, викладені у відзиві, не спростовують обґрунтувань касаційної скарги щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У поясненнях на заперечення, поданих ОСОБА_2 на відзив на касаційну скаргу, ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Мозоль Л. К., зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У лютому 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуті.
Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2019 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року і витребувано із Сарненського районного суду Рівненської області цивільну справу № 572/1868/19.
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Білотіл Є. Ю., укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_5, остання придбала за 93 823,00 грн у ОСОБА_8 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 24-27).
З 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, виданим Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а. с. 19).
Під час перебування сторін у шлюбі в них народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2, виданим 22 грудня 2016 року Сарненським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (а. с. 20).
Згідно з договором купівлі-продажу, за реєстраційним номером 2261, посвідченим 28 листопада 2017 року приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області Мулявкою В. К., ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0633 га, кадастровий номер 5625410100:01:032:0364, для ведення індивідуального садівництва, розташованої в межах м. Сарни Рівненської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а. с. 28).
Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 30 березня 2006 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 16).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог про визнання спільною сумісною власністю подружжя земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, приміщення гаража, його поділу та про стягнення грошових коштів не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.