Постанова
Іменем України
12 вересня 2022 року
місто Київ
справа № 552/4957/20
провадження № 61-18599св21
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЦ Гарант",
третя особа - Управління Держпраці у Полтавській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Гарант" на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року, постановлену колегією суддів у складіБутенко С. Б., Гальонкіна С. А., Лобова О. А.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЦ Гарант" (далі - ТОВ "ТЦ Гарант"), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ "ТЦ Гарант" від 12 червня 2020 року № 12-1/06-20-К, поновити його на посаді інженера-будівельника ТОВ "ТЦ Гарант", встановити факт трудових відносин з ТОВ "ТЦ "Гарант" та роботи на посаді інженера-будівельника за період з 12 червня 2020 року до 29 липня 2020 року, стягнути з ТОВ "ТЦ Гарант" на його користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 51 316, 98 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2020 року до дня ухвалення рішення та 20 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 07 червня 2021 року Київський районний суд м. Полтави позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Суд визнав незаконним та скасував наказ ТОВ "ТЦ Гарант" від 12 червня 2020 року № 12-1/06-20-К; поновив ОСОБА_1 на посаді інженера-будівельника ТОВ "ТЦ Гарант".
Встановив факт трудових відносин ОСОБА_1 з ТОВ "ТЦ Гарант" та роботи на посаді інженера-будівельника за період з 12 червня 2020 року до 29 липня 2020 року.
Стягнув з ТОВ "ТЦ Гарант" на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 30 172, 92 грн, заборгованість із заробітної плати за період з 12 червня 2020 року до 29 липня 2020 року в розмірі 18 942, 00 грн, компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 2 202, 06 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2020 року до 07 червня 2021 року в розмірі 206 640, 00 грн, відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000, 00 грн.
Розподілив судові витрати.
14 вересня 2021 року ТОВ "ТЦ Гарант" подало апеляційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою від 08 жовтня 2021 року Полтавський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ТЦ Гарант" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2021 року у зв`язку з пропуском ТОВ "ТЦ Гарант" строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що копію оскаржуваного рішення направлено судом першої інстанції за адресою місця реєстрації юридичної особи та вручено оператором поштового зв`язку адресату 30 червня 2021 року. Обставин, що перешкоджали своєчасному оскарженню судового рішення, ТОВ "ТЦ Гарант" не навело, доказів на їх підтвердження не надало.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ТОВ "ТЦ Гарант" 12 листопада 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08 жовтня 2021 року, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ТОВ "ТЦ Гарант", наполягаючи на тому, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначило, що:
- суд апеляційної інстанції не застосував правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 580/6090/20 (провадження № К/9901/27439/21);
- суд апеляційної інстанції не дослідив докази, які підтверджують неможливість отримання заявником рішення суду першої інстанції 30 червня 2021 року, та позбавив права на доступ до суду.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 09 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ "ТЦ Гарант".
За змістом правила частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
ЄСПЛ зауважував, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень. Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до статті 121 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У частині другій цитованої статті зазначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
У рішенні від 03 квітня 2008 року ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається мотивувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження"(PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03).