Постанова
Іменем України
07 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 760/14243/20
провадження № 61-7328св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітов М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство оборони України в особі об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур,
третя особа - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур, третя особа - Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України, про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати рішення Міністерства оборони України, викладене в пункті 5.7 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 21 жовтня 2019 року № 15 про відмову ОСОБА_1 у виключенні зі складу службових приміщень наданої квартири у зв`язку з відсутністю вислуги на військовій службі; визнати за ним право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача прийняти відповідне рішення про надання йому житла.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він у 2014-2015 роках брав безпосередню участь в антитерористичній операції та з 10 квітня 2015 року має статус учасника бойових дій. 03 червня 2014 року він отримав поранення, внаслідок чого 06 грудня 2018 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності. З 09 червня 2016 року його було зараховано на квартирний облік та включено до списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла як учасник бойових дій на підставі рішення житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 14 грудня 2016 року № 29. Рішенням міністра оборони України від 02 березня 2018 року № 3799/з йому було надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1, в якій він проживає та зареєстрований з 19 липня 2018 року. Оскільки в пунктах 3 та 11 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (далі - Порядок № 1081), передбачено забезпечення військовослужбовців житлом для постійного проживання шляхом надання його один раз протягом строку служби та порядок виключення житла з числа службових, він 18 вересня 2019 року звернувся до житлової комісії Міністерства оборони України та підпорядкованих структур про виключення вказаної квартири з числа службових, однак рішенням комісії від 21 жовтня 2019 року йому було відмовлено у виключенні вказаної квартири з числа службових. На його думку, таке рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ним дотримано усі умови, визначені Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380). Зокрема, на час звернення він був військовослужбовцем, перебував на військовій службі, є учасником антитерористичної операції, перебуває на квартирному обліку, однак постійного житла до цього часу не отримав, є інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Солом`янський районний суд міста Києва рішенням від 22 квітня 2021 року позов задовольнив частково. Скасував рішення Міністерства оборони України, викладене в пункті 5.7 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 21 жовтня 2019 року № 15 про відмову ОСОБА_1 у виключенні зі складу службових жилих приміщень наданої квартири у зв`язку з відсутністю вислуги на військовій службі 20 років. Визнав за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1, житловою площею 18,2 кв. м. В іншій частині позову відмовив.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач має право на виключення житлового приміщення, яке він займає, з числа службових на підставі статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". У зв`язку з цим суд вважав обґрунтованими вимоги позову про скасування рішення, викладеного в пункті 5.7 протоколу засідання об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 21 жовтня 2019 року № 15, визнавши за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_2 .
Відмовляючи в задоволенні інших вимог позову, суд виходив з того, що створення юридичних осіб або відокремлених підрозділів юридичної особи пов`язаних із житловими питаннями військовослужбовців, є виключним повноваженням Міністерства оборони України, і суд не наділений функціями щодо зобов`язання відповідача на створення конкретного органу з наданням відповідних адміністративних повноважень та функцій. Крім того, зобов`язання Міністерства оборони України затвердити рішення щодо виключення з числа службового житла квартири та надання її позивачу, а також подальше зобов`язання Київського квартирно-експлуатаційного управління подати до Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області клопотання разом з належно оформленими документами про виключення квартири з числа службового житла, враховуючи не завершення сторонами у справі встановленої процедури, передбаченої Інструкцією № 380, буде втручанням в дискреційні повноваження цих суб`єктів владних повноважень із встановленням позитивного результату для позивача.
Солом`янський районний суд міста Києва додатковим рішенням від 21 жовтня 2021 року стягнув на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 18 липня 2022 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнив. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Компенсував Міністерству оборони України за рахунок державного бюджету судовий збір у розмірі 2 522,41 грн.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що висновок місцевого суду про часткове задоволення позову зроблений з неправильним застосуванням норм матеріального права та без врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 570/5323/17. При цьому суд виходив з помилковості посилань ОСОБА_1 на те, що відповідач, відмовляючи у виключенні квартири з числа службових, порушує його право на позачергове отримання житла, оскільки позивач перебуває на обліку та потребує поліпшення житлових умов, має беззаперечне право на отримання житла для постійного проживання його та членів його сім`ї або за його бажанням грошової компенсації за належне йому для отримання житлове приміщення. У зв`язку з цим суд вважав, що право позивача на отримання житла як військовослужбовця не є порушеним. Також апеляційний суд вважав безпідставним посилання позивача на те, що він відповідно до частини восьмої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" як особа з інвалідністю 2 групи, має право на безоплатне одержання у приватну власність жилого приміщення, яке він займає у будинках державного житлового фонду, оскільки він не має вислуги на військовій службі 20 років, а житлове приміщення, в якому він проживає є службовим.
Короткий зміст касаційної скарги та їх узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2022 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 22 квітня 2021 року.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно осіб, звільнених з військової служби за станом здоров`я, та осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на виключення квартири з числа службового житла. При цьому безпідставним є висновок апеляційного суду про те, що суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 570/5323/17, оскільки за суб`єктним складом, підставами позову та встановленими фактичними обставинами справа № 570/5323/17, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не є подібною до обставин, встановлених у цій справі.
У серпні 2022 року Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
18 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Місцевий суд встановив, що капітан ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді заступника начальника відділу організації приймання речового майна Управління контролю якості, що підтверджується довідкою про проходження військової служби та копією посвідчення офіцера.
У 2014-2015 роках ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 10 жовтня 2016 року № 995.
03 червня 2014 року при виконанні бойового завдання ОСОБА_1 зазнав вогнепального сліпого осколкового поранення, що підтверджується довідкою від 19 червня 2014 року № 18 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).
06 грудня 2018 року під час первинного огляду органи МСЕК ОСОБА_1 довічно встановили ІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою МСЕК від 06 грудня 2018 року серії АВ № 0531472, а 27 грудня 2018 року видане посвідчення інваліда ІІ групи серії НОМЕР_1 .
З 10 квітня 2015 року позивачу надано статус учасника бойових дій.
Згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 14 грудня 2016 року № 29 позивача зараховано на квартирний облік з 09 червня 2016 року та включено до списку осіб, які мають право на першочергове отримання житла як учасник бойових дій (пільга №4).
Згідно з рішенням міністра оборони України від 02 березня 2018 року № 3799/з ОСОБА_1 надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з протоколу № 49 засідання житлової комісії Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур від 16 березня 2018 року.
З 19 липня 2018 року позивач зареєстрований та проживає у вказаній службовій квартирі, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 16 серпня 2019 року № 2784.
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур про надання житлового приміщення для постійного проживання шляхом виключення зі складу службових жилих приміщень наданої йому однокімнатної квартири.
21 жовтня 2019 року Міністерство оборони України в особі об`єднаної житлової комісії апарату Міністерства оборони України та безпосередньо підпорядкованих структур відмовило ОСОБА_1 у виключенні однокімнатної службової квартири зі складу службових жилих приміщень у зв`язку з відсутністю вислуги на військовій службі 20 років.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, третьої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.