Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 463/4588/20
провадження № 61-16454св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради,
особа, яка подала касаційну скаргу, - Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради таЗахідного регіонального управління Державної прикордонної служби України на постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій.
Позов обґрунтовано тим, що під час проходження військової служби у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 отримав у користування службове житлове приміщення, а саме квартиру АДРЕСА_1, у яку вселився на підставі ордера від 11 лютого 2012 року № 000369. ОСОБА_1 вважав, що вселившись у дану квартиру із сім`єю та зареєструвавшись у вказаному службовому житлі, він не втратив право користування вказаним житлом, а тому і не втратив права змінювати реєстрацію місця проживання. Переконував, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 19 березня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою службового приміщення, отриманого у законний спосіб, у квартирі АДРЕСА_1 і права користування якою він не позбавлений. Зазначав, що 11 жовтня 2019 року отримав лист від відповідача, яким його повідомлено про прийняття рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою службового житлового приміщення - квартира АДРЕСА_1 . На адвокатський запит до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, а також до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради отримано копії документів, на підставі яких прийнято рішення про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 . Так, у висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області за результатами перевірки щодо законності дій працівників Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради при реєстрації місця проживання громадянина ОСОБА_1 від 01 жовтня 2019 року зазначено, що реєстрація проведена з порушенням чинного законодавства, оскільки здійснено реєстрацію без дозволу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, що не відповідає приписам статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні". Вважав, що скасування його реєстрації місця проживання, яке проведено на підставі висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01 жовтня 2019 року, є необґрунтованим та здійснено неуповноваженим органом. Крім того, позивач зазначав, що відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", будучи військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, не втратив право користування вказаним житловим приміщенням і рішення суду про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування вказаним житлом, не ухвалювалося, а тому із огляду на свободу пересування та вільний вибір місця проживання він має право у будь-який час змінювати реєстрацію місця проживання, у тому числі для реалізації своїх виборчих та житлових прав.
З огляду на викладене, позивач просив суд визнати протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо скасування реєстрації його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; зобов`язати Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради відновити реєстрацію його місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 переміщався в інші місця для проходження служби, знімався з реєстрації місця проживання у м. Львові та реєструвався за новим місцем проживання, тому рішення відповідача про скасування реєстрації його місця проживання за адресою службового житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 є законним.
Постановою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 листопада 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .Зобов`язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради відновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки службовим житлом за адресою: АДРЕСА_2, позивач ОСОБА_1 забезпечений відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей" і на час ухвалення рішення судом першої інстанції, будучи військовослужбовцем Державної прикордонної України, він не втратив право користування вказаним житловим приміщенням.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи
08 жовтня 2021 року Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України як особа, що не брала участі у справі, засобами поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- вирішив питання щодо відновлення реєстрації позивача у квартирі АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, без залучення його до участі у справі як співвідповідача;
- не врахував, що відповідно до рішення Львівської міської ради від 11 листопада 2011 року № 949 за зверненням заявника від 23 вересня 2011 року № 614-4724, крім іншого, квартирі АДРЕСА_1 надано статус службової;
- не звернув увагу на те, що зняття з реєстрації позивача Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради відбулося саме на підставі листа Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України;
У касаційній скарзі також викладено клопотання про розгляд справи за участі представника Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла заява Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 рокуу справі, в якій посилається на положення статті 436 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Також 15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшли письмові пояснення Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, у яких заявник просить задовольнити касаційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України та зупинити дію постанови Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року.
16 листопада 2021 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:
- не звернув увагу на те, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) на території відповідної адміністративно територіальної одиниці, на яку поширюється повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради;
- не надав належної оцінки тому, що скасування реєстрації місця проживання позивача проведено на підставі висновку Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області від 01 жовтня 2019 року;
- не врахував пояснень представника районної адміністрації щодо того, що позивач за своєю заявою знявся з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1, а тому втратив право на користування цим житловим приміщенням;
- проігнорував, що ордер вселення дійсний протягом тридцяти днів з дати видачі та є документом на вселення одноразової дії, який втрачає свою силу після його виконання, а тому повторна реєстрація осіб за цим документом є протиправною, що і було предметом перевірки Державної міграційної служби у Львівській області;
- не звернув увагу на те, що підставою для повторного вселення у службову квартиру АДРЕСА_1 та реєстрації місця проживання в ній міг бути лише спеціальний ордер, виданий у встановленому порядку на підставі рішення адміністрації Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про надання службового житлового приміщення;
- не врахував, що судовими рішеннями у преюдиційній справі № 463/6203/17 встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з переміщенням по військовій службі та переїздом в іншу місцевість змінив місце проживання, добровільно з членами сім`ї (дружиною та сином) знявся з реєстрації за місцем проживання на АДРЕСА_2 та з 15 січня 2016 року зареєструвався за новим місцем проживання в службовій квартирі на АДРЕСА_3, де під час проходження військової служби у Східному районному управлінні Державної прикордонної служби України проживав на постійній основі. 07 серпня 2017 року відповідно до наказу № 398-ос начальника Східного районного управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 вибув для подальшого проходження військової служби у Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України в м. Одесі (військова частина № НОМЕР_1 ). Його облікову житлову справу направлено до військової частини № НОМЕР_1 у АДРЕСА_5, у зв`язку з чим рішенням спільного засідання житлової комісії Харківського прикордонного гарнізону Східного районного управління Державної прикордонної служби України (протокол від 05 вересня 2017 року № 5), ОСОБА_1 з усіма членами сім`ї було знято з квартирного обліку у м. Харкові;
- не звернув увагу на те, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 13 травня 2017 року у справі № 635/2469/17 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, а рішенням цього ж суду від 14 липня 2017 року у справі № 635/3073/17 визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
- дійшов помилкового висновку про те, що повідомлення органу реєстрації місця проживання не відповідає додатку № 17 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, оскільки воно заповнено в межах та спосіб визначений вказаним додатком;
- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) та постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 761/25791/15-ц (провадження № 6-798цс17);
- не врахував рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 вересня 2019 року у справі № 635/1838/18 щодо колишньої дружини ОСОБА_1 та його сина про поновлення (відновлення) їх на квартирному обліку осіб, які потребуються поліпшення житлових умов, із збереженням попереднього часу перебування на обліку з 17 травня 1999 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у справі № 635/6613/17 щодо відмови у задоволенні позову Східного районного управління Державної прикордонної служби України про визнання ОСОБА_1 та членів його сім`ї (дружини та сина) такими, що витратили право на користування службовим приміщенням на АДРЕСА_3 .
Також у касаційній скарзі зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм статей 107, 118, 124 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) у подібних правовідносинах.
Крім того, у касаційній скарзі заявник зазначив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року та клопотання про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року.
29 листопада 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
02 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року у справі, в якій посилається на положення статті 436 ЦПК України.
07 грудня 2021 року Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на касаційну скаргу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просила відмовити в приєднанні до матеріалів цивільної справи відзиву, а в разі приєднання - врахувати при розгляді справи відповідь на відзив.
14 грудня 2021 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України, у яких заявник просить задовольнити їх касаційну скаргу, оскільки постанова суду апеляційної інстанції впливає на права та інтереси власника житла.
25 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року касаційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали цивільної справи № 463/4588/20 із Личаківського районного суду м. Львова; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 19 листопада 2021 року касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року у задоволенні заяви Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у задоволенні заяви Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року поновлено Личаківській районній адміністрації Львівської міської ради строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, касаційну скаргу Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради залишено без руху для усунення недоліків, а саме для надання нової редакції касаційної скарги із зазначенням підстав касаційного оскарження.
У грудні 2021 року матеріали справи № 463/4588/20 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року, після усунення заявником недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Цією ж ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про зупинення дії постанови Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про розгляд справи за участі його представника; справу № 463/4588/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради - задоволенню з огляду на таке.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі ордера на службове приміщення від 11 січня 2012 року серії С-О № 000369 позивачу у справі ОСОБА_1 на сім`ю у складі трьох осіб надано право на заняття службового житлового приміщення, житловою площею 38,4 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, як такому, що проходить військову службу у Західному регіональному управлінні Державної прикордонної служби України.
Зазначена квартира має статус службової та надана позивачу ОСОБА_1 як особі, яка проходить військову службу у Західному регіоні.
У ордері вказано, що при вселенні такий здається до відповідної житлово-експлуатаційної організації та дійсний протягом 30 днів.
Вселившись у квартиру АДРЕСА_1 разом із сім`єю у 2012 році, ОСОБА_1 та члени його сім`ї зареєструвалися у зазначеній квартирі.
Із витягу з особової справи військовослужбовця Південного регіонального управління полковника ОСОБА_1 вбачається, що надалі він проходив військову службу у різних містах прикордонних військ, в тому числі в Харкові, Одесі, на Закарпатті, а отже, і проживав у різних містах.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 17 січня 2019 року у справі № 4636203/17 встановлено, що ОСОБА_1 у зв`язку з переміщенням по військовій службі та переїздом в іншу місцевість змінив місце проживання, добровільно з членами сім`ї (дружиною та сином) знявся з реєстрації за місцем проживання на АДРЕСА_2 та з 15 січня 2016 року зареєструвався за новим місцем проживання у службовій квартирі на АДРЕСА_3, де під час проходження військової служби у Східному районному Управлінні Державної прикордонної служби України проживав на постійній основі.