Постанова
Іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 760/21583/15
провадження № 61-1650св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - виконувач обов`язків прокурора Солом`янського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи: комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва", ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану адвокатом Гаращенком Ігорем Володимировичем, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року в складі судді Кушнір С. І. та на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року в складі колегії суддів Нежури В. А., Березовенко Р. В., Лапчевської О.Ф.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2015 року виконувач обов`язків прокурора Солом`янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради, Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 є власністю територіальної громади міста Києва. Вказував, що всупереч чинного законодавства та не маючи на те законних підстав, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 19 серпня 2013 року уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири, за умовами якого відповідачка набула право власності на спірне нерухоме майно. Посилався на те, що продавець не була власником майна й усвідомлювала це, однак здійснила його протиправне відчуження поза волею територіальної громади міста Києва.
З огляду на викладене прокурор просив суд ухвалити рішення, яким визнати право власності територіальної громади в особі Київської міської ради на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 43,5 м?, і витребувати від ОСОБА_1 вказану квартиру на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Справа судами розглядалася неодноразово.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року, позов задоволено: визнано за територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради право власності на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 126343680000) та витребувано від ОСОБА_1 вказану квартиру на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради; вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння територіальної громади м. Києва поза її волею, а відтак відповідно до статті 388 ЦК України підлягає поверненню власнику.
Постановою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 лютого 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Однак при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не перевірили, чи повідомляв прокурор суб`єктів владних повноважень, в інтересах яких пред`явлено позов, про намір звернутися до суду з позовною заявою.
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року, позов задоволено частково:
витребувано від ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 126343680000) на користь територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради;
в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що територіальна громада м. Києва є власником спірної квартири на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року та додаткового рішення Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2013 року. Суди встановили, що ОСОБА_2, не будучи власником майна та знаючи про це як учасник справи про визнання спадщини відумерлою, без достатніх правових підстав відчужила квартиру відповідачці, що свідчить про вибуття майна з власності територіальної громади міста Києва поза її волею. Суди зазначили, що правовідносини, пов`язані з вибуттям нерухомого майна з комунальної власності, становлять "суспільний" та "публічний" інтерес, а незаконне вибуття майна цьому суспільному інтересу не відповідає. Порушення інтересів держави в цьому випадку за висновком судів полягає в незаконному позбавленні територіальної громади Києва майна, що стало підставою для звернення до суду з позовом, спрямованим на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.
Позовна вимога про визнання права власності на квартиру за територіальною громадою залишена судами без задоволення, оскільки витребування майна з незаконного володіння саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
Суди не вбачали підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за клопотанням представника відповідачки у зв`язку з тим, що право власності на спірну квартиру виникло в територіальної громади на початку 2013 року, а договір купівлі-продажу, за яким квартира вибула з власності територіальної громади (поза її волею) на користь ОСОБА_2, укладено в серпні 2013 року, а тому звернення прокурора до суду з цим позовом у грудні 2015 року свідчить про дотримання позивачем трирічного строку на звернення до суду за захистом порушеного права.
Надаючи оцінку наявності у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом, суди зазначили, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Суди зазначили, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Суди вказали, що, обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду в інтересах Київської міської ради, Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, прокурор послався на те, що Київською міською радою не вжито належних заходів щодо повернення спірного майна у комунальну власність, що свідчить про бездіяльність указаного органу та наявність підстав для пред`явлення позову прокурором в інтересах держави.
Суди встановили, що прокуратура Солом`янського району м. Києва листами від 02 жовтня 2015 року № (10-59)9851вих-15 та від 02 жовтня 2015 року № (10-59)9850вих-15 зверталась до Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з повідомленнями про необхідність вжиття зазначеними органами заходів, направлених на реєстрацію права власності територіальної громади м. Києва на квартиру АДРЕСА_1 . Суди також установили, що прокуратура Солом`янського району м. Києва листами від 23 листопада 2015 року № (10-59)11109вих-15 та від 23 листопада 2015 року № (10-59)11118вих-15 зверталась до Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з повідомленнями про те, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором підготовлено позовну заяву, оскільки вказаними органами не вжито належних заходів щодо витребування спірного майна у судовому порядку. За таких обставин суди зробили висновок, що прокурор мав законні підстави для звернення до суду з цим позовом, оскільки ним дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", та обґрунтовано наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
позивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом, оскільки спірна квартира вибула з власності ОСОБА_4 (первісного власника та спадкодавця) ще в серпні 2008 року, що і є моментом порушення прав територіальної громади міста Києва, про яке позивач був обізнаний;
позивач не надав суду доказів наявності в нього повноважень щодо представництва інтересів Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки саме вказані органи звернулися до прокурора з проханням звернутися до суду з позовом, а не навпаки; у порушення вимог Закону прокурор звернувся до суду з цим позовом в інтересах органів державної влади, а не держави.
У травні 2022 року від Солом`янської окружної прокуратури міста Києва, КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва", Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому учасники справи просять залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзиви мотивовані тим, що суди зробили правильний висновок про дотримання прокурором позовної давності та наявність у нього повноважень на звернення до суду з позовом за захистом інтересів держави.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в справі; у задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року відмовлено.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 25 квітня 2018 року в справі № 806/1000/17, від 20 вересня 2018 року в справі № 924/1237/17, від 06 серпня 2019 року в справі № 910/6144/18, від 06 серпня 2019 року в справі № 912/2529/18, від 26 травня 2020 року в справі № 912/2385/18, від 18 серпня 2020 року в справі № 914/1844/18, від 20 жовтня 2020 року в справі № 915/1022/18, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16.
Аналіз вимог та доводів касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржені відповідачем у касаційному порядку в частині задоволення позовних вимог про витребування квартири. Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності в касаційному порядку не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 21 лютого 2013 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений 08 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та визнано відумерлою спадщину у вигляді зазначеної квартири.
Додатковим рішенням Апеляційного суду міста Києва від 06 березня 2013 року квартиру АДРЕСА_2 та визнана відумерлою спадщиною, передано територіальній громаді міста Києва.
Згідно з розпорядженням ВО КМР (КМДА) від 10 липня 2013 №1143 "Про зарахування до комунальної власності територіальної громади м. Києва квартир за рішеннями судів" спірну квартиру зараховано до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Солом`янської РДА в м. Києві.
19 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П.
Суди також установили, що перед зверненням до суду з цим позовом прокуратура Солом`янського району м. Києва листами від 02 жовтня 2015 року № (10-59)9851вих-15 та від 02 жовтня 2015 року № (10-59)9850вих-15 зверталась до Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з повідомленнями про необхідність вжиття зазначеними органами заходів, направлених на реєстрацію права власності територіальної громади м. Києва на квартиру АДРЕСА_1, а листами від 23 листопада 2015 року № (10-59)11109вих-15 та від 23 листопада 2015 року № (10-59)11118вих-15 зверталась до Київської міської ради та Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації з повідомленнями про те, що на виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурором підготовлено позовну заяву, оскільки вказаними органами не вжито належних заходів щодо витребування спірного майна у судовому порядку.