Постанова
Іменем України
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 757/57620/20
провадження № 61-610св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Національна поліція України,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року в складі колегії суддів Мостової Г. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст обставин справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Національної поліції України про визнання протиправними дій.
В обґрунтування позову зазначив, що 24 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із письмовим запитом про отримання засвідчених належним чином копій документів, а саме: висновку комісії Національної поліції України від 29 листопада 2019 року за результатами розгляду його звернень (як працівника державної установи Національної поліції України); опису документів проведеної перевірки, складеного 02 січня 2020 року, що міститься у справі № 12/5-121m29, яка зберігається у департаменті Національної поліції України. Зазначені документи потрібні йому для подальшого судового розгляду і захисту своїх інтересів у суді.
На вказаний запит департамент кадрового забезпечення Національної поліції України надав запитувані документи у вигляді звичайних копій із зазначенням, що засвідчення належним чином копій документів не передбачено нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність центральних органів виконавчої влади.
Відсутність засвідчених належним чином копій документів звужує права позивача на захист своїх прав та інтересів у судовому порядку.
Посилаючись на указ Президії Верховної Ради СРСР від 04 вересня 1983 року "Про порядок передачі та засвідчення підприємствами, установами, організаціями копій документів, що стосуються прав громадян" з урахуванням приписів статті 3 Закону України "Про правонаступництво України", пункти 3, 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, а також на Національний стандарт України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", позивач просить визнати протиправними дії Національної поліції України, вчинені шляхом повідомлення його листом департамента кадрового забезпечення Національної поліції України від 01 жовтня 2020 року № 4-1416/12/3/01-2020 про відсутність правових підстав для видачі засвідчених копій документів.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено; визнано протиправними дії Національної поліції України, вчинені шляхом повідомлення ОСОБА_1 листом департамента кадрового забезпечення Національної поліції України № 4-1416/12/3/01-2020 від 01 жовтня 2020 року за підписом начальника департамента кадрового забезпечення Національної поліції України Хоменко О. про відсутність правових, підстав для видачі засвідчених копій документів; вирішено питання про розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Національна поліція України подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року та закрити провадження у справі.
Короткий зміст ухвали апеляційного суду
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Національної поліції України задоволено; рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 травня 2021 року скасовано та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Роз`яснено позивачу його право звернутися до суду з цим позовом в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1, як завідувач спортивного комплексу державної установи "Академія патрульної поліції" звернувся до начальника вказаної установи з повідомленням про неправомірність дій її керівництва. Вказане звернення було розглянуте у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції", та за наслідками його розгляду комісією департамента кадрового забезпечення Національної поліцій України складений відповідний висновок від 29 листопада 2019 року.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції", "Про виконавче провадження", а тому суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин Закон України "Про звернення громадян".
Разом з тим, порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Національна поліція України є суб`єктом владних повноважень у розумінні статей 3, 4 КАС України та розпорядником інформації у розумінні пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації". У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень владних управлінських функцій, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України. Таким чином, апеляційний суд зробив висновок про закриття провадження у справі з підстав того, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. Посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Правовідносини між сторонами в цій справі не спрямовані на захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єкта владних повноважень й не пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а виникли внаслідок відмови відповідача надати засвідчені належним чином копії документів.
Апеляційний суд неправильно вважав, що висновок групи працівників департамента кадрового забезпечення Національної поліцій України від 29 січня 2019 року, складений за результатами його звернень, розглядався у передбаченому Законом України "Про запобігання корупції" порядку, оскільки цей висновок зроблений за результатами звернення позивача як найманого працівника установи, що не входить до сфери управління Національної поліції України. Особи, які проводили розгляд звернень позивача, не є працівниками управління із запобігання корупції та особами, уповноваженими проводити розгляд звернень у порядку Закону України "Про запобігання корупції".
Висновок апеляційного суду про те, що звернення позивача розглядалося у порядку Закону України "Про запобігання корупції", є безпідставним, адже матеріали справи не містять доказів про це і такі обставини не були встановлені судом першої інстанції.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.