ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/24267/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Куксов В. В., Мальченко А. О.) у справі
за позовом Національного антикорупційного бюро України
до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" та Публічного акціонерного товариства "Азот",
третя особа Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 відмовлено у задоволенні позову Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Енергомережа" (далі - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа"), Публічного акціонерного товариства "Азот" (далі - ПАТ "Азот") про визнання недійсним договору про переведення боргу від 12.03.2015 № 141-202, укладеного між відповідачами.
1.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/24267/16 скасовано, позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір про переведення боргу від 12.03.2015 № 141-202, укладений між ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" та ПАТ "Азот".
1.3. Постановою Вищого господарського суду від 07.12.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/24267/16 залишено без змін.
1.4. 04.01.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/24267/16, в якій ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову НАБУ відмовити повністю.
Заявник апеляційної скарги вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку ОСОБА_1, зазначена справа мала бути розглянута господарським судом в межах справи № 910/7448/17 про банкрутство відповідача. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував на те, що норма, яка надавала позивачу право подавати до суду позови про визнання угод недійсними (а саме пункт 13 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України") перебувала в системному зв`язку із нормами статей 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, який у цьому конкретному випадку не допускав можливості позивача звертатися до Господарського суду з таким позовом.
1.5. ПАТ "Азот" підтримало апеляційну скаргу ОСОБА_1, просило її задовольнити та скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у цій справі, вказуючи на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача права на ініціювання позовного провадження, а розгляд цього спору судом апеляційної інстанції мав відбуватись з особливостями, передбаченими Законом України "Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом", тобто із залученням інших учасників справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".
1.6. НАБУ проти апеляційної скарги заперечувало повністю, просило закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, акцентуючи увагу на недоведеності заявником апеляційної скарги порушення його прав та інтересів оскаржуваним судовим рішенням.
1.7. Арбітражний керуючий ПАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
2. Короткий зміст оскаржуваного у справі судового рішення
2.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 задоволено заяву позивача про закриття апеляційного провадження у справі, закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у справі № 910/24267/16.
2.2. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність заявником апеляційної скарги наявності порушення його прав та інтересу під час розгляду справи.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи касаційну скаргу посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме неправильного застосування частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, внаслідок чого скаржникові безпідставно відмовлено в оскарженні судових рішень, якими вирішено питання про його права і обов`язки.
Так, скаржник зазначає, що ухвалюючи оскаржувану ухвалу про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги таке:
- існує безпосередній правовий зв`язок між ОСОБА_1 як керівником та ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" як юридичної особою, яка банкрутується, що дає законодавчі підстави для пред`явлення до ОСОБА_1 вимог про покладення субсидіарної відповідальності;
- пред`явлення до ОСОБА_1 вимог на підставі оскаржуваних судових рішень є реальним, очевидним та безумовним, так як вже було реалізовано арбітражним керуючим 29.03.2021 у межах справи про банкрутство ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" (справа № 910/7448/17) шляхом пред`явлення субсидіарної відповідальності до керівника товариства ОСОБА_1 за зобов`язаннями ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа";
- у частині 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України йде мова про надання процесуального права на оскарження судового рішення" особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки", і слово "безпосередньо" відсутнє та є власним трактуванням судом цієї норми з метою звуження суб`єктів оскарження.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу НАБУ просить відмовити в її задоволенні та залишити в силі ухвалу суду апеляційної інстанції, вказуючи на недоведення скаржником порушення оскаржуваним судовим рішенням його прав та інтересів. Крім того, про розгляд судами як цієї справи, так і інших справ за позовами НАБУ до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" ОСОБА_1. було відомо з 2017 року, про що свідчать довіреності на представників товариства, підписані ОСОБА_1 .
3.3. У поясненнях на касаційну скаргу ПАТ "Черкасиобленерго" просить відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на недоведенні ОСОБА_1 того, що оскаржувані судові рішення стосуються його прав та обов`язків як фізичної особи, оскільки судові рішення прийняті виключно у контексті вирішення питання прав та обов`язків юридичної особи - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" як сторони оспорюваного у справі правочину.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржувану у справі ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).
4.3. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
При цьому згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02 та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine), заява № 50966/99).
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
4.4. Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною 1 статті 254 зазначеного Кодексу учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.