ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/16825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,
представників учасників справи:
позивача - Марчик О.А. - адвокат (довіреність від 04.01.2022 б/н)
відповідача - Пінчук Ю.А. - адвокат (довіреність від 18.01.2022 №16)
третьої особи - Шилець А.Р. - адвокат (довіреність від 30.12.2021 №60-17940/21)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Веста центр"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021,
додаткове рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2021 та
постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Веста центр"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста"
про визнання недійсним договору,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Веста центр" (далі - ТОВ "Веста центр", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", відповідач) про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.12.2018 №UKR-2018-01 (далі - договір), укладеного між акціонерним товариством "Європейський газовий Банк" (далі - АТ "Європейський газовий Банк") та ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на дату підписання оскаржуваного договору сторонами не були додержані вимоги, встановлені статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дотримання яких є необхідним для чинності правочину. Водночас, за твердженням позивача, за умовами спірного договору було відступлено, у тому числі право вимоги за кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112, укладеним між АТ "Європейський газовий Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Астер" (далі - ТОВ "Мега Астер").
1.3. Позивач зазначає, що за результатами електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення суду про стягнення з ТОВ "Мега Астер" заборгованості за кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112, ним придбано об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 68, і легітимність таких торгів наразі оспорюється ТОВ "Мега Астер" у межах справи №910/1119/16.
1.4. При цьому, позивач вказував, що внаслідок укладення спірного договору, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" стало правонаступником АТ "Європейський газовий Банк" та було залучено господарським судом міста Києва у справі №910/1119/16 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У справі №910/1119/16 ТОВ "Мега Астер" заявлено вимоги про визнання недійсними вищевказаних електронних торгів, визнання незаконним та скасування акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання незаконним та скасування свідоцтва і вирішення відповідного спору наразі триває.
1.5. На переконання позивача, у разі визнання недійсними електронних торгів та застосування принципу реституції сторін у справі №910/1119/16, існує ймовірність незаконного та безпідставного повернення ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" (як правонаступнику ПАТ "Єврогазбанк") вищевказаного об`єкта незавершеного будівництва, чим, на думку позивача, порушуються його права та інтереси.
2. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.04.2021 (суддя - Смирнова Ю.М.), яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів: Разіна Т.І., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Рішення та постанову мотивовано тим, що позивачем, як заінтересованою особою, належними та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не доведено суду обставин щодо порушення власних майнових прав та інтересів, внаслідок укладення спірного договору, і того, що в результаті визнання його недійсним майнові права позивача буде захищено та відновлено.
2.3. Суди зокрема, виходили з того, що позивач не є стороною договору про відступлення права вимоги, дійсність якого оспорюється, а також не є стороною кредитних договорів, договорів забезпечення, у тому числі іпотечних договорів, право вимоги за якими було відступлено за спірним правочином. Тобто, позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа. Однак, конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору не довів, як і не довів, що в результаті визнання такого договору недійсним право позивача буде захищено та відновлено.
2.4. Суд апеляційної інстанції також вказував, що з огляду на правову природу спірного договору (уступка права вимоги) та враховуючи умови договору, якими не встановлено обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов`язанні, що виникає з вказаного договору, позивач не позбавлений права висувати заперечення, які він мав проти первісного кредитора до нового кредитора у тому числі і в рамках вирішення спору про визнання недійсними прилюдних торгів, за результатами яких позивачем придбано майно (об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 68).
2.5. Відсутність порушення спірним договором прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові, а тому суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для надання оцінки його дійсності.
2.6. Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2021 у справі №910/16825/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про вирішення питання про судові витрати задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Веста центр" на користь ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000,00 грн. В іншій частині у задоволені заяви відмовлено.
2.7. Задовольняючи частково заяву відповідача, господарський суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував предмет та підстави позовних вимог у даній справі, оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності справи, взяв до уваги викладені позивачем заперечення про те, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 297 500,00 грн не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру.
2.8. За висновками суду, заявлена ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" суми вартості послуг професійної правничої допомоги у розмірі 297 500,00 грн є завищеною щодо позивача, оскільки позивачу у задоволені позовних вимог відмовлено; заявлена сума є неспівмірною із значенням справи для відповідної сторони. З огляду на викладене, керуючись принципом розумності судових витрат, суд зменшив розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 15 000,00 грн.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. ТОВ "Веста центр" (далі - скаржник) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №910/16825/20; ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
3.2. Також не погоджуючись з додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №910/16825/20 ТОВ "Веста центр" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити відповідачу у вимогах про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повністю.
4. Аргументи учасників справи
4.1. Аргументи касаційної скарги
4.1.1. Так, касаційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
4.1.2. Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: у постанові Верховного Суду України у справі №6-605цс16 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №910/12525/20, у контексті можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.
4.1.3. Підставами для скасування додаткового рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2021 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі №910/16825/20 позивач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій (статей 126, 129 ГПК України). Стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини сьомої статті 129 ГПК України у подібних правовідносинах.
4.1.4. Скаржник звертає увагу касаційного суду на те, що до закінчення судових дебатів у даній справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідчем не були подані до суду докази понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції. Клопотання із відповідними доказами було подано ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" лише 05.05.2021. Зважаючи на дату ухвалення судового рішення у справі (29.04.2021) клопотання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" подано з порушенням встановленого строку визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України строку. Наведене, на думку скаржника, є грубим порушенням процесуальних строків, встановлених статтею 129 ГПК України, для подання доказів, які підтверджують понесені стороною витрат на професійну правничу допомогу, що одночасно є безумовною підставою для залишення відповідного клопотання без розгляду.
4.1.5. За твердженням скаржника, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу неправильно застосував положення частини восьмої статті 129 ГПК України. Докази на підтвердження розміру судових витрат відповідачем подано з порушенням встановленого строку визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України строку, а тому заява ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" підлягала залишенню без розгляду.
4.1.6. При розгляді справи у місцевому суді відповідно до статті 124 ГПК України у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс або очікує понести складає 1 000 000, 00 грн. Поряд з тим, у заяві відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" заявлено до стягнення 275 000,00 грн. Заявлена до стягнення відповідачем сума відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірно меншою від суми заявленої у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат, що відповідно до положень частини сьомої статті 129 ГПК України є підставою для відмови у задоволенні заяви.
4.1.7. Судом також не надано жодного правового обґрунтування та жодної оцінки іншим численним доводам позивача щодо реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
4.1.8. Суд апеляційної інстанції вказаних порушень норм процесуального права не усунув.
4.2. Аргументи, зазначені у відзивах на касаційні скарги
4.2.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 акцентує правомірність і вмотивованість висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржуваних рішеннях та просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 - без змін.
4.2.2. Відзив відповідача на касаційну скаргу на додаткове рішення та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 не надходив.
4.2.3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - третя особа) також не визнає доводів касаційної скарги ТОВ "Веста центр" на рішення господарського суду міста Києва від 29.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022. Посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
4.2.4. За доводами відповідача та третьої особи, зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, цитування рішень Верховного Суду у неподібних відносинах та непогодження з оцінкою судами обставин і доказів у справі; касаційна скарга не містить належного обґрунтування щодо невідповідності висновків судів попередніх інстанцій в частині застосування положень статей 15, 16 ЦК України.
4.2.5. ТОВ "Веста центр" надіслало до Верховного Суду відповідь на відзив.
5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій 12.12.2018 на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 14.11.2018 №3057 відбулися відкриті торги (Голандський аукціон) щодо реалізації (продажу права вимоги) за лотом №UKR-2018-01.
5.2. За результатами проведення відкритих електронних торгів, які оформлено протоколом від 12.12.2018 №UKR-2018-01, переможцем аукціону визначено товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста", найменування якого було змінено на ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста".
5.3. 27.12.2018 між ПАТ "Європейський газовий банк" (далі - банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Веста" (новий кредитор) було укладено договір №UKR-2018-01 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників за кредитними договорами, зокрема, за Кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112, укладеним між банком та ТОВ "Мега Астер". Сторони домовились, що відступлення Банком новому кредитору прав вимоги за договорами іпотеки (застави), що були укладені в забезпечення виконання зобов`язань боржників за основними договорами та були посвідчені нотаріально, відбувається за окремими договорами, які укладаються між сторонами в день укладення цього Договору або протягом 10 робочих днів з дати укладення цього договору та підлягають нотаріальному посвідченню.
5.4. У відповідності до пункту 2 договору новий кредитор в день укладання договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває всі права кредитора за основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись: право вимагати належного виконання боржниками своїх зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій, неустойок, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, тощо. Розмір прав вимоги (розмір заборгованості), які переходять до нового кредитора, вказаний в довідках про розмір заборгованості боржників, які є невід`ємними частинами цього договору. Права за основними договорами переходять до нового кредитора в повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку, рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів.
5.5. За відступлення права вимоги новий кредитор сплачує банку грошові кошти в сумі 73 581 784,11 грн, до моменту набуття чинності цим договором на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор (пункт 4 договору).
5.6. У пункті 4.1 договору його сторони визначили, що на момент укладання цього договору новий кредитор в повному обсязі сплатив банку ціну договору відповідно до протоколу електронних торгів від 12.12.2018 №UKR-2018-01.
5.7. У Додатку №1 до договору його сторонами погоджено реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за цими договорами. До зазначеного реєстру включено зокрема такі договори:
- кредитний договір від 13.01.2012 №506-130112, укладений між банком та ТОВ "Мега Астер"
- договір іпотеки від 29.03.2012 №945-290312/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. (реєстровий №803), укладений між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Європейська газова група";
- договір іпотеки від 27.02.2012 №921-270212/І з договором про внесення змін, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васько А.В. (реєстровий №339), укладений між АТ "Єврогазбанк" та ТОВ "Європейська газова група";
- договір іпотеки від 27.06.2012 №1013-270612/І, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. (реєстровий №1074), укладений між АТ "Єврогазбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Готель-Груп".
5.8. Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами (пункт 15 договору).
5.9. Звертаючись до суду з позовом у даній справі ТОВ "Веста центр" вказувало, що разом з відступленням права вимоги за кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112, були відступлені права вимоги за договором іпотеки від 27.06.2012 №1013-270612/1, майно по якому було предметом забезпечення зобов`язання за вказаним кредитним договором. Поряд з тим предмет іпотеки за вказаним договором (об`єкт незавершеного будівництва - адміністративно-виставковий будинок з магазином та кафе, площею 2250 кв.м, готовністю 18%, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 68) вже було реалізовано на аукціоні з продажу майна ТОВ "Євро-Готель-Груп" в рамках Закону України "Про виконавче провадження".
5.10. Позивач стверджував про порушення встановленого законодавством порядку організації і проведення аукціону по лоту №UKR-2018-01, за результатами якого укладено спірний договір відступлення права вимоги, посилаючись на: заниження стартової ціни продажу лоту; відсутність доказів продажу майна банків у вигляді цілісного майнового комплексу, що мало передувати продажу права вимоги за кредитними договорами із забезпеченням на відповідному аукціоні; відсутність оголошень про продаж активів банків у друкованих засобах масової інформації тощо.
5.11. Зазначаючи про те, що в порушення статті 513 ЦК України оскаржуваний договір: сторонами не посвідчено нотаріально; боржнику за кредитним договором не було повідомлено про відступлення прав вимоги та заміну кредитора у зобов`язанні; ані в договорі відступлення, ані в додатку №1 до нього не вказано на яку суму відступлені вимоги за кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112, ТОВ "Веста центр" наголошувало на непогодженні сторонами всіх істотних умов договору та невідповідності спірного договору положенням статей 203, 215 ЦК України
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
6. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Так, у справі, що розглядається, судами встановлено, що предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача, як заінтересованої особи, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в цілому.
6.3. Підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції позивачем визначено пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
6.4. В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач зазначає про неправильне застосування судами положень статей 15, 16, 215 ЦК України та без урахування висновків щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України у справі №6-605цс16 та у "постанові" Верховного Суду від 05.10.2021 року у справі №910/12525/20, у контексті можливості оспорювання правочинів з реалізації майна заінтересованою особою, яка не є їх стороною.
6.5. Щодо доводів касаційної скарги колегія суддів зазначає таке.
6.6. Так, в основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок місцевого і апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором, укладеним між відповідачем і АТ "Європейський газовий Банк" та про недоведеність позивачем обставин, що в результаті визнання спірного договору недійсним майнові права ТОВ "Веста центр" буде захищено та відновлено.
6.7. Частина друга статті 4 ГПК України передбачає, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
6.8. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
6.9. Зміст статей 3, 15, 16 ЦК України свідчить, що правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Такі висновки, викладені також у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.
6.10. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
6.11. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).
6.12. Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (така ж правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18).
6.13. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
6.14. Отже, виходячи із змісту статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
6.15. Суди встановили, що позивач не є стороною спірного договору.
6.16. Предметом розгляду у справі №910/16825/20 є вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги, укладеного між відповідачем та АТ "Європейський газовий Банк" (банк), за умовами якого банк відступив відповідачу (новому кредитору) права вимоги банку за кредитним договором від 13.01.2012 №506-130112 та за договором іпотеки від 27.06.2012 №1013-270612/1.
6.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не є стороною договору про відступлення права вимоги, дійсність якого оспорюється в рамках даної справи, а також не є стороною кредитних договорів, договорів забезпечення, у тому і числі іпотечних договорів, право вимоги за якими було відступлено за спірним правочином.
6.18. Тобто у цій справі позов про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги подала особа, яка не була стороною цього договору - заінтересована особа.
6.19. Суд виходить з того, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16, 215 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
6.20. У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №922/1159/19 сформульовано такий правовий висновок:
- "Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.