ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 990/84/22
Провадження № 11-81заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Гриціва М.І.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткача І. В.
розглянула у порядку письмового провадження за наявними матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє через представника Желудкова Владислава Володимировича, про перегляд ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 липня 2022 року (судді Смокович М. І., Данилевич Н. А.,КалашніковаО. В., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського В. О., за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), про скасування Указу (в частині) та
ВСТАНОВИЛА:
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним і скасування пункту 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України Зеленського В. О. від 21 травня 2021 року № 203/2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 203/2021).
2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі частини четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд виходив з того, що позивач подав позовну заяву після закінчення строків на звернення до адміністративного суду та за відсутності поважних причин для його поновлення, тому висновок, якого суд дійшов в ухвалі про відкриття провадження, був передчасним.
Під час розгляду справи суд з`ясував, що про порушення Указом № 203/2021 прав та інтересів позивача останньому мало бути відомо принаймні у серпні 2021 року, коли його зобов`язали покинути територію України. З огляду на додатково з`ясовані в цій справі (нові) обставини, про які суду не було відомо на час відкриття провадження, шестимісячний строк для оскарження Указу № 203/2021 закінчився не у квітні 2022 року, як вважав представник позивача, а все-таки в середині листопада 2021 року, тобто через шість місяців від дати видання Указу № 203/2021, як стверджує представник відповідача.
3. ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням суду і через представника Желудкова В. В. звернувся до Великої Палати Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги в основному подібні тим, що висловлені ним у письмових поясненнях, наданих до суду першої інстанції, стосуються такого.
Апелянт, відтворюючи ті самі обставини прийняття Указу № 203/2021 та Указу Президента України від 05 жовтня 2021 року № 497/2021, яким введено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" (далі - Указ № 497/2021), документів Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), прийнятих на виконання Указу № 203/2021, вважає, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку обставинам справи, що зумовило помилкове застосування положень статті 123 КАС України.
Не погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо підтвердження обізнаності позивача про застосування санкцій відносно нього Указом № 203/2021, повторно наполягає, що в ньому йшлося про іншу особу - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вважає, що суд першої інстанції визнав, що в цьому Указі була допущена помилка в написанні імені "підсанкційної" особи, тому, з його погляду, мав би прийняти інше рішення. Доводить, що хоча в документах ДМС України, які приймались на виконання Указу № 203/2021, значиться власне ім`я позивача, цим Указом затверджено рішення стосовно іншої особи, а тому не можна сказати, що до позивача застосовано санкції на виконання Указу № 203/2021. Тим паче, якби не було сумнівів, що особа, стосовно якої застосовуються санкції, зазначена і в Указі № 203/2021, і в документах ДМС України, одна і та сама, то було потреби вносити зміни в написанні імені цієї особи в цьому Указі.
Позивач наполягає, що юридичні наслідки щодо нього настали лише з моменту набрання чинності Указом № 497/2021, коли були внесені зміни до персональних даних осіб, до яких застосовані санкції.
4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 17 серпня 2022 року відкрила апеляційне провадження у цій справі, а ухвалою від 29 серпня 2022 року призначила розгляд справи в порядку письмового провадження.
5. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача, вважаючи її необгрунтованою, просить у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
6. Велика Палата Верховного Суду дослідила наведені в апеляційній скарзі доводи, перевірила матеріали справи, переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила обставин, які б призвели до ухвалення незаконного судового рішення і були б достаніми для того, щоб його скасувати й направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Предметом оскарження в межах заявленого позову є Указ № 203/2021 у частині уведення в дію пункту 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
На переконання суду першої інстанції, обставини справи свідчать, що про порушення Указом № 203/2021 прав та інтересів позивача останньому мало бути відомо принаймні у серпні 2021 року, коли його зобов`язали покинути територію України.
Суд виснував, що з документів, які надав представник відповідача, видно, що помилка в персональних даних позивача, яку було допущено в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року (пункт 587 додатку 1), введеного в дію Указом № 203/2021, не стала на заваді застосуванню до нього санкцій щодо перебування на території України (на чому власне і зосередив увагу представник позивача) і задовго до видання Указу № 497/2021 заходи, які вимагалися для виконання рішення РНБО від 14 травня 2021 року в цьому сегменті, уже почали застосовуватися.
На думку колегії суддів, та обставина, що Указом № 497/2021 введено в дію рішення РНБО від 05 жовтня 2021 року й таким чином виправлено допущені помилки в рішенні РНБО від 14 травня 2021 року в цьому описаному випадку, свідчить не про те, що згадані рішення органів ДМС України (видані до видання Указу № 497/2021) стосувалися іншої особи, як вважає представник позивача, а якраз навпаки - що в пункті 587 додатку 1 до рішення РНБО від 14 травня 2021 року йшлося про позивача - громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ), ІНФОРМАЦІЯ_1, й рішення органів ДМС України, які надав представник відповідача, стосувалися саме його.