ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2022 року
м. Київ
Справа № 199/707/17
Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/803/238/22
Провадження № 51 - 902 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Наставного В.В.,
суддів: Марчука О.П., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Замкового І.А.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040630002981 від 06 жовтня 2016 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, раніше не судимого,
за ст. 122 ч. 1 КК України,
за касаційною скаргою ОСОБА_2 та його захисника - адвоката Дроздова О.М. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року щодо
ОСОБА_2 .
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
16 вересня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ст.122 ч. 1 КК України до покарання виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.
На підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 5 877 гривень 76 копійок на відшкодування матеріальної шкоди та 150 000 гривень моральної шкоди.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 02 жовтня 2016 року приблизно о 20 годині 05 хвилин на сьомому поверсі біля вхідних дверей до квартири АДРЕСА_2, в ході словесного конфлікту з ОСОБА_3 з приводу шуму з квартири останнього, діючи умисно, завдав ОСОБА_3 один удар кулаком лівої руки в область обличчя, а саме в область правого ока, та один удар кулаком правої руки в область тулуба з лівої сторони, після чого потерпілий не втримав рівновагу та з висоти власного зросту впав спиною на бетонне покриття підлоги. У результаті злочинних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_3 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без зміни, а апеляційну скаргу захисника Дроздова О.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Дроздов О.М., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважають, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України, оскільки суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника Дроздова О.М. та не надав на них вичерпних відповідей. Зокрема, на їх думку, апеляційний суд залишив поза увагою доводи про незаконність винесення постанови про відновлення досудового розслідування від 21 листопада 2017 року після повернення обвинувального акту прокурору, незаконність постанови про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 06 жовтня 2016 року, недопустимість окремих доказів, незаконність повідомлення про зміну підозри від 30 листопада 2017 року, відсутність повноважень у слідчого Приймаченка І.П. на складання обвинувального акту від 05 серпня 2020 року. Указують на те, що поза увагою апеляційного суду також залишились доводи захисту про недопустимість як доказів висновків судово-медичних експертиз № 4646е та № 4648е з причин відсутності в матеріалах кримінального провадження даних про отримання медичної документації у передбаченому КПК порядку. Крім того, указують на необґрунтоване вирішення цивільного позову потерпілого.
Заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_2 та захисника Дроздова О.М. від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу ОСОБА_2 та захисника Дроздова О.М. необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_2 в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні відповідає встановленим обставинам і підтверджується безпосередньо дослідженими та оціненими судом першої інстанції доказами.
Суд першої інстанції ретельно дослідив докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу ОСОБА_2 та на підтвердження його винуватості обґрунтовано послався, у тому числі: на показання потерпілого ОСОБА_3 про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості саме
ОСОБА_2 ; на показання свідка ОСОБА_4, яка була очевидцем завдання ОСОБА_2 ударів ОСОБА_3 та пояснила, що перший удар кулаком в праве око її чоловіка вона бачила в дверне вічко, а другий удар в ліву частині грудей спостерігала, коли відкривала вхідні двері; на показання свідка ОСОБА_5 про те, що в день події він гостював у Полудненків, ОСОБА_4 пішла відчиняти вхідні двері ОСОБА_3, після чого він почув крик і вибіг з кухні та побачив
ОСОБА_3 з тілесними ушкодженнями, а також чоловіка, який уходив і яким виявився ОСОБА_2 ; на показання свідка ОСОБА_6, який в даному кримінальному провадженні проводив слідчі дії, та свідка ОСОБА_7, який був процесуальним керівником у кримінальному провадженні, про дотримання вимог КПК України під час досудового розслідування. Судом також надано належну оцінку показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у сукупності з іншими доказами.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вирокуна дані, які містяться в заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 02 жовтня 2016 року від ОСОБА_4 ; на дані, які мітяться в протоколах слідчого експерименту від 21 грудня 2016 року з потерпілим ОСОБА_3, від 21 грудня 2016 року та від 11 січня 2018 року зі свідком ОСОБА_4 ; на дані, які містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання від 12 грудня 2017 року зі свідком ОСОБА_5 .
Висновки судово-медичних експертиз від 22 грудня 2016 року № 4646е та № 4648е, а також висновок додаткової судово-медичної експертизи від 12 лютого 2018 року № 446е були предметом дослідження та належної оцінки судом першої інстанції.
Доводи касаційної скарги про недопустимість зазначених висновків судово-медичних експертиз є необґрунтованими.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 22 грудня № 4646е у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров`я строком понад 3 тижні (більш як 21 день). Характер і локалізація тілесних ушкоджень не суперечить механізму їх утворення, на який указав потерпілий в ході проведення слідчого експерименту.
Зі змісту зазначеного висновку видно, що експертом враховувались результати обстеження ОСОБА_3, результати слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_3 та дані, які містяться в медичній документації, а саме: медичній карті стаціонарного хворого ОСОБА_3 № 7114/1417 Дніпропетровської міської лікарні № 8; виписці амбулаторної карти на ім`я ОСОБА_3 № НОМЕР_1 КЗ ДЦП МСД № 4; консультативному висновку офтальмолога від 04 листопада
2016 року.
Висновками судово-медичної експертизи від 22 грудня 2016 року № 4648е та додаткової судово-медичної експертизи від 12 лютого 2018 року № 446е було підтверджено наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, характер та локалізація яких не суперечить механізму їх утворення, на який указувала свідок ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту.
Відповідно до висновку про застосування норми права, який міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 січня
2020 року в справі № 754/14281/17, відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів, на підставі яких сформовано висновок експерта, невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання ст. 290 КПК України не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону в аспекті ст. 412 вказаного Кодексу, автоматично не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом й скасування на підставі
ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України судових рішень, якщо зазначені документи було отримано у визначеному законом порядку, і згадана сторона не клопотала про надання доступу до медичних документів або при здійсненні судового чи апеляційного провадження їй було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами.
Потерпілий ОСОБА_2 в порядку ст. 128 КПК України пред`явив цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої йому кримінальним правопорушенням, про що подавав до суду позовну заяву від
23 вересня 2020 року, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог від
24 травня 2021 року, до яких додавав копії медичних документів, у тому числі: виписного епікризу № 7114 Дніпропетровської міської лікарні № 8 стаціонарного хворого ОСОБА_3 ; виписки амбулаторної карти на ім`я ОСОБА_3
№ НОМЕР_1 КЗ ДЦП МСД № 4; консультативного висновку офтальмолога від
04 листопада 2016 року.
Стороні захисту були вручені копії зазначених документів та надано судом достатньо часу для ознайомлення з їх змістом, у зв`язку чим 23 вересня 2020 року та 24 травня 2021 року судові засідання відкладалися. Копії зазначених медичних документів містяться в матеріалах кримінального провадження, ні ОСОБА_2, ні його захисник не оспорювали достовірність зазначених в них даних.
Доводи касаційної скарги про незаконність постанови про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні від 06 жовтня 2016 року, незаконність винесення постанови про відновлення досудового розслідування від 21 листопада 2017 року після повернення обвинувального акту прокурору та як наслідок недопустимість протоколу пред`явлення особи для впізнання від 12 грудня